Ухвала суду № 30469430, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/28953/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Карася О.В.

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферполі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року

у справі №2а-11289/10/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримський содовий завод»(надалі -ТОВ «Кримський содовий завод»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферполі Автономної Республіки Крим (надалі -СДПІ по роботі з ВПП у м.Сімферполі АРК)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В серпні 2010р. позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000080700/0 від 21.08.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011р., позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Сімферполі АРК № 0000080700/0 від 21.08.2010р.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ТОВ «Кримський содовий завод» подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2010р., в якій в рядку 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку»і в рядку 4 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню "додатку 3 до податкової декларації" розрахунок суми бюджетного відшкодування»задекларована певна сума. Також, платник податку направив податковому органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму.

12.08.2010р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Сімферполі АРК проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за березень 2010р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2010р., з урахуванням додаткових матеріалів, отриманих у ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету, за результатами якої складено акт від 12.08.2010р. №264/07-00/05444546.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість", завищення суми податкового кредиту за лютий 2010р. та суми бюджетного відшкодування за березень 2010р.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.08.2010р. №0000080700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2010р.

Висновки податкового органу про завищення позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість і відсутність права на бюджетне відшкодування з цього податку мотивовані тим, що факт реалізації товару і сплати податку до бюджету не підтверджені одним із постачальників в ланцюгу поставки товару -ПП "Грейдмаксі".

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ПП "Порт Гранд" було укладено договір від 18.09.2009р. №4600001397 щодо поставки вугілля. ПП "Порт Гранд" видані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за відповідні податкові періоди, який включено до складу бюджетного відшкодування у березні 2010р. Період виписки податкових накладних - з 29.01.2010р. по 22.02.2010р. включно.

Перевіркою встановлено, що ПП "Порт Гранд" є посередником, постачальником товару є ПП "Грейдмаксі". Згідно із переліком податкових накладних, виданих ПП "Грейдмаксі" при здійснення господарських операцій з поставки вугілля періодом їх виписки є 25.01.2010. -20.02.2010р.

Крім цього зазначено, що ПП "Грейдмаксі" за юридичною адресою не знаходиться (15.07.2010р. до відділу податкової міліції Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську направлено службову записку про проведення оперативно-розшукових заходів щодо керівника ПП "Грейдмаксі", на час складання акту стан платника податків 10 "запит на встановлення місцезнаходження") і не звітує з квітня 2010р.

У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що позивач не має права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, посилаючись на порушення п.1.3 та п.1.8 ст.1, п.п.7.7.10, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює значення терміну "бюджетне відшкодування", яким є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому слід відзначити, що єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інших обмежень бюджетного відшкодування законодавство України не містить. П.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Тобто, бюджетне відшкодування передбачене з загальних доходів бюджету і не пов'язане з фактом сплати ПДВ до бюджету в окремих регіонах України, а тим більше зі сплатою ПДВ одним з постачальників у ланцюгу.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Відповідач ці документи перевірив і не має до них ніяких зауважень. Недостовірність жодного з них не встановлена і зустрічними перевірками.

Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків в ланцюгу постачання не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції, стосовно того, що посилання податкового органу на відсутність ПП "Грейдмаксі" за юридичною адресою, а також на те, що вказане підприємство не звітує з квітня 2010р. не приймаються, оскільки зазначене не є підтвердженням несплати ПП "Грейдмаксі" податку на додану вартість до бюджету у січні-лютому 2010р.

ТОВ «Кримський содовий завод» не може нести відповідальність по обов'язкам будь-якого підприємства, існуючого в ланцюзі проходження товару від виробника до останнього покупця, оскільки, така відповідальність не встановлена законодавством.

Відповідачем в акті перевірки також не зазначено про невикористання поставлених продуктів харчування у власній господарській діяльності позивача. Доказів визнання укладеного договору недійсним у встановленому діючим законодавством порядку відповідачем не надано. Реальне виконання укладеної угоди підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, що надані під час проведення перевірки та розгляду справи.

У зв'язку з вищевикладеним, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість" є безпідставними.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Сімферполі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.В. Карась