Ухвала суду № 30469424, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/23819/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Пилипчук Н.Г.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області до якої приєдналась прокуратура у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2011 року

по справі №2а-0570/21/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»(надалі -ВАТ «Енергомашспецсталь»)

до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області (надалі -ДПІ у м.Краматорську Донецької області)

за участю прокуратури у Донецькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ВАТ «Енергомашспецсталь»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення -рішення ДПІ у м.Краматорську Донецької області №0003051502/0/51291 від 20.12.2010р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2011р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2011р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Краматорську Донецької області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Крім цього, відповідачем заявлено клопотання про здійснення заміни Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області її правонаступником Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, позивач подав до ДПІ у м.Краматорську податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010р. із додатками №1-5 до податкової декларації. Згідно рядку 25.1 зазначеної декларації сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у звітному податковому періоді складає 30872660,00 грн. Згідно наданого позивачем додатку №2 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового періоду наступного податкового періоду» залишок від'ємного значення по рядку 24 декларації з податку на додану вартість складає 30872660,00грн., фактично сплачено 30872660,00грн.

ДПІ у м.Краматорську Донецької області було проведено документальну невиїзну перевірку ВАТ «Енергомашспецсталь»з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010р., за результатами якої складено акт №2676/15-2-00210602 від 09.12.2010р.

В згідному акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем по декларації з ПДВ за жовтень 2010р. завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду на 4798362грн. що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 4798362грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем 20.12.2010р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0003051502/0/51291, яким позивачу зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4798362,00грн. по декларації за жовтень 2010р.

Судами попередніх інстанції також встановлено, що податковий кредит звітних податкових періодів березня та травня 2010р. був сформований позивачем за фактом придбання товарів у ТОВ ТК «Оптимум»на підставі умов укладеного договору №15/455 від 26.02.2010р.

На підставі умов договору №15/455 від 26.02.2010р., укладеного між ТОВ «ТК Оптимум»(постачальник) та ВАТ «Енергомашспецсталь» (покупець), постачальник зобов'язався передати в установлений строк товар (найменування, асортимент та якісні характеристики визначаються в специфікаціях) у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності до умов договору прийняти цей товар та оплатити його згідно зі специфікаціями.

Згідно наявних в матеріалах справи специфікацій, предметом постачання сторонами визначали ферроматеріали. Крім цього, на підтвердження виконання договору ТОВ «ТК Оптимум виписані ВАТ «Енергомашспецсталь»податкові накладні та складені видаткові накладні.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення -рішення, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено недопущення позивачем порушень вимог абз. «а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими встановлено обмеження суми бюджетного відшкодування від'ємного значення податку, сумою фактичної сплати від'ємного значення податку в попередніх звітних періодах, при включенні до складу суми бюджетного відшкодування ПДВ у жовтні 2010р. сум сплаченого від'ємного значення податку, сформованого у березні та травні 2010р.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на таке.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 цього Закону, слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що перелік документів, на які посилається суди попередніх інстанції та позивач є необхідним, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість формування податкового кредиту.

Тобто поставка товару належним чином судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, оскільки не з'ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. Також не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, довіреності на отримання товарів та інших документи, які підтверджують наявність операції по придбанню товарів, платіжні документи, тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначеної господарської операції.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості прийняття податковим органом податкових повідомлень -рішень.

Також судами попередніх інстанції не надано належної правової та юридичної оцінки доводам податкового органу про те, що згідно листа підприємства від 17.10.10.№17-10 та протоколу обшуку Головного слідчого управлення Служби безпеки України від 08.10.10р. у ТОВ ТК «Оптімум»вилучені фінансово -господарські документи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Державну податкову інспекцію у м.Краматорську Донецької області її процесуальним правонаступником Державною податковою інспекцією у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області до якої приєдналась прокуратура у Донецькій області - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2011 року - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Н.Г. Пилипчук