Ухвала суду № 30469057, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/257/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ніжинський дослідно-механічний завод» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський дослідно-механічний завод» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000272200 від 13 серпня 2012 року за платежем пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафними (фінансовими) санкціями за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 6 400, 98 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Ніжинський дослідно - механічний завод» зареєстровано Ніжинською районною державною адміністрацією 21 серпня 1993 року та з 30 серпня 1993 року взято на податковий облік до Ніжинської ОДПІ.

Основним видом діяльності позивача є лиття чавуну КВЕД 24.51, лиття сталі КВЕД 24.52, лиття легких кольорових металів 24.53 КВЕД, лиття інших кольорових металів КВЕД 24.54, виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства КВЕД 28.30 та виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу КВЕД 30.20.

Як вбачається з матеріалів справи, Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 29 вересня 2011 року по 24 липня 2012 року, результати якої відображено в акті № 534/22-01033390 від 30 липня 2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 року, а саме: прострочення термінів поставки товару нерезидентом ОАО Филиал «Завод Амурлитмаш» (Росія).

На підставі акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 13 серпня 2012 року № 0000272200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 400, 98 грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що твердження контролюючого органу про поставку товару нерезидентом з порушенням законодавчо встановлених строків є необґрунтованими, оскільки з сукупного аналізу норм митного законодавства вбачається, що ввезення в Україну товару в режимі імпорту та перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного ввезення в Україну, а тому при визначенні строку поставки товару нерезидентом необхідно виходити з фактичного перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням чого є відтиск «під митним контролем» з відповідною датою перетину митного кордону.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (покупець) із нерезидентом ОАО Филиал «Завод Амурлитмаш» (Росія) (постачальник) було укладено імпортний контракт поставки запасних частин до камери дробометної універсальної моделі 42834 (шафа автоматики, апарат дробометний, затвор електромагнітний, тощо) № А-11-15 від 29 вересня 2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити товар у строк 120 календарних днів з моменту отримання 50 відсотків попередньої оплати.

Вартість товару згідно контракту встановлена в російських рублях. Загальна сума контракту - 829 250, 00 рублів РФ.

На виконання контракту, позивачем було здійснено авансові платежі в сумі 28 листопада 2011 року 414 625 рос. рублів та 22 лютого 2012 року на суму 414 625 рос. руб., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до ВМД ІМ 40 № 060079 від 06 червня 2012 року нерезидентом ОАО Филиал «Завод Амурлитмаш» було здійснено поставку товару на загальну суму 199 633, 65 грн. (за офіційним курсом НБУ становить 829 050 російських рублів), що підтверджується товарною накладною № 109 від 27 лютого 2012 року, рахунком-фактурою № А/199 від 29 лютого 2012 року, та прибутковою накладною № НЗ-0000481 від 06 червня 2012 року, які містяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції, товар поставлений на виконання імпортного контракту № А-11-15 фактично перетнув Російсько - Український кордон 20 квітня 2012 року, що посвідчено відтиском «під митним контролем» Харківської обласної митниці. У зв'язку з відсутністю оригіналу Сертифікату походження, зазначений товар був прийнятий Чернігівською митницею на зберігання та переданий на склад в м. Ніжин, а вже після закінчення митного оформлення, 06 червня 2012 року був виданий позивачу.

В обґрунтування правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача, апелянт посилається на те, що датою імпорту товару є дата завершення його митного оформлення, а не фактичного перетину кордону, а тому, оскільки митне оформлення імпортованої товариством продукції здійснене після закінчення встановленого ст. 2 Закону України № 185/94-ВР строку для її поставки, рішення Ніжинської ОДПІ про застосування до позивача пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та ШС за порушення вимог валютного законодавства є правомірним.

Колегія судді не погоджується з такими висновками контролюючого органу та зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно із ст. 4 Закону № 959-ХІІ є імпорт.

За змістом абзацу 14 ст. 1 Закону № 959-ХІІ та абзацу 2 п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136 від 24 березня 1999 року, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно із ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Сторонами даної справи не заперечується, що ПАТ «Ніжинський дослідно-механічний завод» 28 листопада 2011 року та 22 лютого 2012 року здійснило передплату товарної продукції за зовнішньоекономічним контрактом у розмірі 829 250 рос. рублів. Граничний законодавчо встановлений термін отримання передплаченого товару - 26 травня 2012 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, в розумінні положень статей 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, оскільки норма ст. 2 Закону є імперативною та якою надходження товару в Україну не ставиться в залежність від переходу права власності на такий товар.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 43 цього ж Кодексу, товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується апелянтом, що вантаж за контрактом № А-11-15 від 29 вересня 2011 року надійшов на митну територію України 20 квітня 2012 року, що підтверджується штампом Харківської регіональної митниці «під митним контролем» на наявних у позивача CMR.

Таким чином, поставку імпортного товару, у даному випадку, було здійснено до настання граничного терміну, після спливу якого нараховується пеня за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Аналогічну правову позицію також відображено в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі № 21-412а12, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято необґрунтовано, без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді І.О. Грибан

О.А. Губська

Повний текст ухвали складений 04 квітня 2013 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.