Ухвала суду № 30468998, 04.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17117/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Інфокомерс» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Інфокомерс» про накладення арешту на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Інфокомерс" (ідентифікаційний код - 24094804), що знаходяться на розрахункових рахунках №260043018602 у Банку Національні інвестиції, МФО 300498 та №2600710699801 у ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, на суму податкового боргу у розмірі 1 870 482,88 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Інфокомерс» перебуває на обліку як платник податку у Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідач має заборгованість перед Державним бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 1 870 482,88 грн.

Податковий борг з податку на додану вартість виник згідно з декларацією з податку на додану вартість № 67348 від 20.09.12 р., якою відповідачем самостійно нараховано до сплати суму податку на додану вартість у розмірі 1 886 741,00 грн.

Станом на 30.09.12 р. згідно з обліковими картками у відповідача обліковувалась переплата з податку на додану вартість в сумі 16 258,12 грн.

Таким чином, сума податкового боргу відповідача складає 1 870 482,88 грн.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу №2840 від 04.10.2012 р., а також рішення про опис майна у податкову заставу від 08.10.12 р.

Листом від 09.10.12 р. № 34493/10/19-110 відповідача було повідомлено про зобов'язання надати необхідні документи для опису активів у податкову заставу та забезпечення доступу до активів підприємства податковому керуючому. Зазначені вимога, лист і рішення, що були направлені відповідачу за податковою адресою, повернулися на адресу позивача з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з актом перевірки місцезнаходження платника податків від 23.10.12 р., відповідач за податковою адресою не розшуканий, його посадових осіб не було розшукано, активи відповідача за податковою адресою не встановлені, тому їх опис в податкову заставу неможливий.

Згідно із Додатком AM до рядка 06.4.27 додатку ІВ до податкової декларації з податку на прибуток, поданого відповідачем, балансова вартість основних засобів на початок звітного (податкового) року (2012 рік) становить 145 047,00 грн. та є меншою від суми податкового боргу відповідача.

У зв'язку з цим Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Інфокомерс" в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.20.1.17 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Оскільки позивач не надав акту про відсутність майна товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Інфокомерс», що має бути описано в податкову заставу то і немає підстав для задоволення таких позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового зобов'язання, визначена податковим органом до стягнення, виникла за результатами подання до податкової інспекції податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із визначенням, наведеним в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зважаючи на те, що сума податкового зобов'язання, самостійно визначена відповідачем, погашена у встановлений законом строк не була, виходячи з положень пп. 14.1.175 ПКУ, набула статусу податкового боргу.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків з метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 94 ПК України врегульовано застосування адміністративного арешту майна. Так, у відповідності до п. 94.1. ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2. ст. 94 ПК України встановлено вичерпний перелік обставин, з'ясування яких є підставою для застосування адміністративного арешту майна.

Разом з тим, частиною 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 ПК України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно п.п. 20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів звертає увагу, що єдиною необхідною умовою застосування арешту грошових коштів платника податків у цьому випадку є відсутність у нього майна, що прямо передбачається п.20.1.17 ст.20 ПК України.

Позивачем не надано суду доказів відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу та вжиття заходів з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна, за рахунок якого можуть бути виконані податкові зобов'язання.

Виходячи з цього, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є законним та обґрунтованим.

Окрім того, відповідно до положень п.91.4 ст.91 ПК України у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Згідно з п.20.1.16 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду, у разі якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 04.04.2013 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.