Ухвала суду № 30468005, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2013 р. м. Київ К-49692/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009

у справі № 2а-1068/08/0470

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сігран»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 р. (суддя - Шлай А.В.) відмовлено у задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Сігран» (надалі - позивач, ПП «ВКФ «Сігран») до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Нікопольська ОДПІ) про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що кредиторська заборгованість позивача, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги, а тому правомірно включена податковим органом до складу валового доходу позивача.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коршун А.О., судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов ПП «ВКФ «Сігран».

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2009.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «ВКФ «Сігран» відповідно до свідоцтва від 11.09.1997 № 687234 серії А00 зареєстровано виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області.

З 24.03.1995 позивач перебуває на обліку у Нікопольській ОДПІ як платник податків, що підтверджується довідкою від 22.05.2007 № 223/29-048.

Представниками Нікопольської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «ВКФ «Сігран» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт від 26.04.2007 № 895/231.20245005.

Відповідно до висновків акта перевірки позивачем в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») занижено склад скоригованого валового доходу за період з 01.04.2006 по 31.12.2006 на суму безповоротної фінансової допомоги в обсязі 444 000,00 грн..

Такий висновок було зроблено у зв'язку з тим, що ПП «ВКФ «Сігран» на підставі угоди від 06.09.2000 № 19/99 (надалі - договір), укладеної з Приватним підприємством «ВКФ «Семар» (надалі - ПП «ВКФ Семар»), було отримано безвідсоткову грошову позику на вказану суму. Внаслідок розпочатої процедури ліквідації за рішенням власника з 04.07.2006 ПП «ВКФ «Семар» знято з податкового обліку. За результатами перевірки цього підприємства податковим органом документально не підтверджено наявність дебіторської заборгованості у сумі 444 000,00 грн. за даними бухгалтерського та податкового обліку. Станом на 06.09.2006 (термін погашення позики відповідно до п. 4.2 вказаного договору) позика позивачем повернута не була. Сума позики обліковувалась як кредиторська заборгованість ПП «ВКФ «Сігран» перед ПП «ВКФ «Семар» та у зв'язку зі спливом строку повернення набула ознак безповоротної фінансової допомоги, яка має бути включена до складу валового доходу позивача.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2007 № 0034842310/0/17578, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 69 975,38 грн., в тому числі: за основним платежем - 58 312,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 662,56 грн.

Позивач оскаржив рішення податкового органу в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення, а визначена сума податкового зобов'язання - без змін.

Відповідачем було винесено першу податкову вимогу від 28.12.2007 № 1/579 про зобов'язання позивача сплатити суму податкового боргу в загальній сумі 69 814,48 грн.

Під час розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період дії вказаного договору ОСОБА_4, що є власником та керівником ПП «ВКФ «Семар» та ПП «ВКФ «Сігран», прийняв рішення про ліквідацію ПП «ВКФ «Семар» шляхом приєднання до ПП «ВКФ «Сігран». Процес поєднання юридичних осіб завершився після державної реєстрації змін від 03.03.2009 до установчих документів, зокрема Статуту ПП «ВКФ «Сігран», відповідно до якого ПП «ВКФ «Сігран» є правонаступником майнових прав і обов'язків (згідно передавального балансу) ПП «ВКФ «Семар», що приєднане до ПП «ВКФ «Сігран» та державну реєстрацію якого припинено 03.03.2009 у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.137).

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, посилався на те, що після поєднання в одній особі кредитора (ПП «ВКФ «Семар») та боржника (ПП «ВКФ «Сігран») зобов'язання останнього щодо повернення позики припиняються на підставі ч. 1 ст. 606 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду неповними та передчасними, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 606 вказаного Кодексу зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Оскільки внаслідок об'єднання із двох самостійних сторін утворюється одна, всі зобов'язання між ними анулюються. Неможливо побудувати правову конструкцію, за якою особа може бути одночасно і кредитором, і боржником за одним і тим самим зобов'язанням.

Однак суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи наведену позицію, не взяв до уваги, що на момент проведення перевірки та порушення провадження у справі процес об'єднання та ПП «ВКФ «Сігран» не був завершений, як того вимагають приписи чинного законодавства, оскільки державна реєстрація змін до установчих документів ПП «ВКФ «Сігран» та реєстрація припинення ПП «ВКФ «Семар» (другого суб'єкта правовідносин) були проведені лише 03.03.2009 (а.с. 130, 137).

Суд апеляційної інстанції передчасно дійшов висновку про необґрунтованість позиції податкового органу, не надавши належної правової оцінки тому факту, що відповідно до п. 4.2 договору позики строк погашення позики настав 06.09.2006, доказів повернення коштів матеріали справи не містять. Отже правомірність посилань позивача на припинення зобов'язання по договору позики поєднанням боржника і кредитора в одній особі не може бути засвідчена без підтвердження факту його пролонгації на підставі додаткових угод, якими можуть бути внесені зміни до вказаного договору за домовленістю сторін, про що зазначено в пункті 6.4 договору (а.с. 151).

Відповідно до п. 3.2 договору позика передається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів та поточний рахунок позичальника (ПП «ВКФ «Сігран»). Позика вважається переданою в момент зарахування позики на поточний рахунок позичальника.

Договір позики - це один із видів зобов'язань, спрямованих на передачу майна. Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним. Це означає, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов'язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним, так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти.

Із практичного погляду важливим питанням є момент укладання договору позики. Оскільки, як зазначалося вище, договір позики є реальним, то права і обов'язки сторін не можуть виникнути до передачі речі (грошей).

Таким чином, договір позики вважається укладеним в момент здійснення дії з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України: «Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії».

Позивачем не були надані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції платіжні або інші документи, що підтверджували б одержання коштів за договором позики позичальником від ПП «ВКФ «Семар». Тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне при новому розгляді справи суду першої інстанції звернути увагу на дослідження доказів, які б засвідчували факт виконання договору позикодавцем, що спричинило вподальшому виникнення зобов'язань у позивача по поверненню позичених коштів.

Без встановлення і дослідження наведених обставин рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Принцип офіційного з'ясування обставин в адміністративній справі, закріплений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає вжиття судом дозволених законом заходів, необхідних для встановлення всіх фактичних даних зі спору, у тому числі і шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, оскільки висновок суду стосовно правомірності (або незаконності) оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень може бути зроблений лише після вичерпання усіх передбачених законом процесуальних засобів для перевірки юридичних фактів, що входять до предмета доказування у справі.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2009 у справі № 2а-1068/08/0470 скасувати.

Справу № 2а-1068/08/0470 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.