Ухвала суду № 30467965, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2013 року м. Київ К-8403/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І., розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Сумської області від 03.05.2007 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2008 р.

у справі № АС16/142-07

за позовом відкритого акціонерного товариства «Сумсько-Степанівський цукрокомбінат»

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2007 р. відкрите акціонерне товариство «Сумсько-Степанівський цукрокомбінат» (далі - позивач, ВАТ «Сумсько-Степанівський цукрокомбінат») звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000692300/0 від 18.10.2006 р., № 0000692300/1 від 15.12.2006 р., № 0000692300/2 від 16.01.2007 р., № 0000692300/3 від 14.03.2007 р.

Позивач подав заяву від 03.05.2007р. про уточнення позовних вимог , зазначає, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.10.2006р. № 0000692300/0 та від 15.12.2006р. № 0000692300/1 вважаються відкликаними, тому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.01.2007р. № 0000692300/2 та від 14.03.2007р. № 0000692300/3 .

Постановою господарського суду Сумської області від 03.05.2007 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2008 р., позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову господарського суду Сумської області від 03.05.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2008 р. і прийняти нове рішення про відмову в позові у повному обсязі

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 30.06.3006 р., за результатами якої складено акт перевірки № 102/23/00372865/28 від 04.10.2006 р. та встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого, на думку відповідача, підприємством занижено податок на додану вартіст.

На підставі зазначеного акту відповідач 18.10.2006р р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0000692300/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 628 994,62 грн., в т.ч. основний платіж - 314 497,31 грн. та штрафні санкції - 314 497,31грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення було частково скасовано, а саме: в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 157 248, 66 грн. та в частині нарахування основного платежу в сумі 53 166,66 грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з постачання товару, сплата позивачем сум ПДВ в ціні товарів (послуг), наявність належним чином оформлених видаткових та податкових накладних.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.7.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Із аналізу положень п.7.2.статті 7 цього ж Закону випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судами і підтверджено матеріалами справи, податкова накладна СЗАТ «Первомайське» за № 298 від 2004р. на загальну суму 7 408 000 грн., що засвідчує податковий кредит позивача в сумі 1 234 666, 67 грн., складена у відповідності до вимог чинного законодавства. На підставі неї здійснені записи в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) у відповідності до вимог Порядку ведення книг обліку придбання товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165.

На підставі зазначеного, так як вартість товарів, що придбані у платника фіксованого сільськогосподарського податку - СЗАТ «Первомайське», підлягає включенню до валових витрат (за датою оприбуткування товарів), то позивач має право на податковий кредит за датою здійснення передоплати на користь продавця товару - СЗАТ «Первомайське».

Відповідно до підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо платник податку здійснює операції з особами, які сплачують податок на прибуток у складі єдиного чи фіксованого податку, то датою збільшення валових витрат такого платника податку є дата оприбуткування товарів. Якщо платник податків придбаває товари у платника фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюючи при цьому попередню оплату, то валові витрати щодо цих товарів виникають на дату їх оприбуткування.

Судами вірно зазначено, що якщо вартість товарів, що придбаваються у платника фіксованого сільськогосподарського податку, підлягає включенню до валових витрат (за датою оприбуткування товарів), платник податків - покупець має право на податковий кредит за датою здійснення передоплати на користь такого платника фіксованого сільськогосподарського податку. Тому позивач мав право на податковий кредит за датою здійснення передоплати на користь продавця товару (СЗАТ «Первомайське») і правомірно включив зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (надалі-Закон № 2181-ІІІ) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Оскільки податкові повідомлення - рішення від 16.01.2007р. № 0000692300/2 та від 14.03.2007р. № 0000692300/3 не змінені внаслідок адміністративного оскарження, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що за приписами п 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вони не вважаються відкликаними, тому прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 16.01. 2007р. № 0000692300/2 та від 14.03.2007р. № 0000692300/3 суперечить нормам зазначеної статті.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган не довів при вирішенні справи правомірність прийнятих ним спірних актів.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень № 0000692300/2 від 16.01.2007р. та № 0000692300/3 від 14.03.2007р., вимоги щодо скасування зазначених актів були обґрунтовано задоволені.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції - відхилити.

Постанову господарського суду Сумської області від 03.05.2007 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2008 р. у справі № АС16/142-07 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська