Ухвала суду № 30461111, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/36663/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Рибальченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012

у справі № 2а-13853/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальнстю «Укрнадраресурси»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальнстю «Укрнадраресурси»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Укрнадраресурси») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Харкові (далі по тексту -відповідач, Основ'янська МАПІ в м. Харкові) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2011 №0000542330, №0000532330.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового та іншого законодавства за період з 03.11.2009 по 31.12.2010, валютного законодавства за період з 03.11.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 12.03.2011 №985/233/36627473.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: п. 1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 №283/97-ВР, в результаті чого занижено прибуток у загальній сумі 323578,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 258862,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 28.04.2011: №0000542330, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу по податку на додану вартість в розмірі 323577,50 грн., в тому числі за основним платежем -258862,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64715,50 грн.; №0000532330, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 404472,50 грн., в тому числі за основним платежем -323578,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -80894,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат комісійна винагорода, що призвело до заниження податку на прибуток та завищення податку на додану вартість за березень-квітень 2010 року, тому відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками суду апеляційної інстанції не може погодитися, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Віктран»були укладені договори комісії від 01.03.2010 №5 та від 01.04.2010 №7, відповідно до яких позивач (комітент) доручає, а ТОВ «Віктран»(комісіонер) бере на себе зобов'язання придбати за винагороду від свого імені та за рахунок комітента природний газ у об'ємі визначеному договорами у березні та квітні 2010 року, а потім передати його комітенту.

Факт виконання умов договорів підтверджується акти приймання-передачі природного газу за березень-квітень 2010 року, податковими накладними, загальним реєстром розподілу природного газу, випискою з банку на підтвердження оплати за цими договорами.

Крім того, позивачем аналогічний договір було укладено з ТОВ «Центральна газо-нафтова біржа»від 01.04.2010.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору складені акти приймання-передачі природного газу та виконання послуг, виписані податкові накладні, складений загальний реєстр розподілу природного газу, складені виписки з банку на підтвердження оплати за цими договорами.

Судом першої інстанцій встановлено, що позивач має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, а контрагенти позивача містяться в ЄДРПОУ, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»права формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно до пп. 11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до первинних бухгалтерських документів, що знаходяться в матеріалах справи та підтверджують розрахунки за вказаними господарськими операціями, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характері, у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних видаткових накладних.

Крім того, положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено заборону включати до валових витрат комісійну винагороду, заборона на включення до валових витрат стосується лише тих сум, які не використовуються у власній господарській діяльності, а відповідно до довідки з ЄДРПОУ про види діяльності ТОВ «УКРНАДРАРЕСУРСИ», ліцензії, договори комісії були укладені позивачем для здійснення його господарської діяльності та були використані саме у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат, які потягли за собою заниження податку на прибуток в розмірі 323578,00 грн. є необґрунтованими, безпідставними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 №0000532330, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «УКРНАДРАРЕСУРСИ»по податку на прибуток у розмірі 404472,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 323578,00грн., за штрафними санкціями - 80894,50 грн. підлягає скасуванню.

Також, відповідачем у зв'язку з встановленням порушення з податку на прибуток у серпні-квітні 2010 року, встановлено завищення податкового кредиту у березні 2010 року у сумі 62254,00 грн. та у квітні 2010 року у сумі 196609,00 грн. і відповідно винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 №0000542330, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «УКРНАДРАРЕСУРСИ»по податку на додану вартість в розмірі 323577,50 грн., в т.ч. за основним платежем - 258862,00 грн., за штрафними санкціями - 64715,50 грн.

Згідно з п. 1.6, п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Однак, судом зазначено, що в даному випадку позивачем укладені договори комісії з ТОВ «Віктран»від 01.03.2010 №5 та від 01.04.2010 №7 та з ТОВ «Центральна газо-нафтова біржа»від 01.04.2010 на придбання природного газу у зв'язку із здійсненням своєї господарської діяльності, на що мається відповідна ліцензія.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як підтверджено матеріалами справи, вищезазначені договори виконані кожною стороною цього договору, що підтверджується актом приймання - здачі виконаних робіт від 31.03.2010 та 30.04.2010, які були підписані обома сторонами, комісійна винагорода та вартість товару були оплачені, що підтверджується виписками з банку. Сторони претензій одна до одної не мали. У зв'язку з оплатою за вказаними договорами, позивачу видані податкові накладні.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з ПП «Віктран»та ТОВ «Центральна газо-нафтова біржа»належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, на момент складання податкових накладних, контрагенти були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право на складання податкових накладних.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 28.04.2011 №0000542330, №0000532330 є неправомірними та протиправними і підлягають скасуванню.

Отже, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова