Ухвала суду № 30461042, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К/9991/30505/12

К/9991/30505/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ФМ2І Дніпро» Акціонерного товариства «ФМ Ложістік»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012

у справі № 2-а-989/10/1070 Київського окружного адміністративного суду

за позовом Дочірнього підприємства «ФМ2І Дніпро» Акціонерного товариства «ФМ Ложістік»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 15.06.2009 № 0000152301/3, від 25.11.2008 № 0002352301/0, від 06.02.2009 № 0002352301/1, від 03.04.2009 № 0002352301/2, від 06.02.2009 № 0000142301/1, від 03.04.2009 № 0000142301/2, від 15.06.2009 № 0002352301/3, від 15.06.2009 № 0000142301/3; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2009 № 0000152301/3 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині позовних вимог; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП «ФМ2І Дніпро» Акціонерного товариства «ФМ Ложістік» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у частині скасування постанови суду першої інстанції та відмови в позові, залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 та підпункту «д» пункту 6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР).

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.11.2008 за № 656/232/31463597, про порушення позивачем норм підпунктів 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) щодо завищення валових витрат на загальну суму 42157,00 грн. за ІІ, ІV квартали 2007 року, І, ІІ квартали 2008 року за господарськими операціями з придбання послуг з удосконалення знань з англійської мови для працівників підприємства у ТОВ «Центр англійської мови» та СПД ОСОБА_2 і заниження внаслідок цього податкових зобов`язань з податку на прибуток за півріччя, 2007 року, 2007 рік, І квартал та півріччя 2008 року на загальну суму 10539,00 грн. Крім того, за висновком контролюючого органу, позивачем порушено норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 , пункту 4.1 ст.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме: занижено у податкових деклараціях з податку на додану вартість за податкові періоди червень 2005 року - травень 2007 року, липень 2007 року - червень 2008 року податкові зобов`язання на загальну суму 2495753,00 грн. за господарськими операціями з поставки нерезидентам Компанії «ФМ Ложістік» (Франція) та ЗАТ «ФМ Ложістік Восток» (Російська Федерація) послуг в галузі засобів технологій обробки інформації.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.11.2008 № 0002362301/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 4525496,00 грн. (у т.ч. 2262748,00 грн. - основний платіж та 2262748,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 06.02.2009 № 0000152301/1 та від 03.04.2009 № 0000152301/2 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 4522628,00 грн. (у т.ч. 2261314,00 грн. - основний платіж та 2261314,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 15.06.2009 № 0000152301/3 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 3391971,00 грн. (у т.ч. 2261314,00 грн. - основний платіж та 1130657,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 25.11.2008 № 0002352301/0, від 06.02.2009 № 0002352301/1, від 03.04.2009 № 0002352301/2, від 15.06.2009 № 0002352301/3 про донарахування податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 12904,00 грн. (у т.ч. 10539,00 грн. - основний платіж та 2365,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 06.02.2009 № 0000142301/1, від 03.04.2009 № 0000142301/2, від 15.06.2009 № 0000142301/3 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1613,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (постачальник) та АТ «ФМ Ложістік» (Франція) (клієнт) та ЗАТ «ФМ Ложістік Восток» (Російська Федерація) (клієнт), були укладені договори про надання послуг у галузі засобів і технологій обробки інформації від 22.09.2001 (далі - Договір від 22.09.2001) та від 01.04.2005 ( далі - Договір від 01.04.2005) відповідно.

Відповідно до статті І цих Договорів предметом договору є визначення умов, в яких постачальник послуг зобов`язується здійснювати для клієнта на його замовлення, розробки в галузі засобів і технологій обробки інформації, спрямовані на краще керування поточною діяльністю групи FM.

Пунктом 2.1 статті ІІ цих Договорів визначено, що постачальник послуг зобов`язується надавати у користування клієнту свою технічну кваліфікацію в рамках проектів в галузі розробки інформації, шляхом установки (розміщення) технічних засобів, призначених для реалізації послуг в галузі засобів і технологій обробки інформації.

Послуги, поставку яких забезпечує постачальник, згідно з пунктом 2.2 Договорів полягають у наданні у розпорядження команди фахівців в галузі засобів і технологій обробки інформації для виконання вказаних робіт; передачі ноу-хау постачальника послуг членам персоналу клієнта, що бере участь у роботах, для того, щоб надати їм можливість самим надавати послуги спеціального характеру; навчальних заняттях з членами персоналу клієнта, які беруть участь у роботі.

В статях IV, VII, IX, XI Договорів визначені окремі умови виконання послуг з розробки в галузі засобів і технологій обробки інформації.

Пунктом 3.1 договорів «Місце виконання послуг» встановлено, що послуги в галузі засобів і технологій обробки інформації, передбачені в цих договорах, виконуються в Україні в приміщеннях постачальника послуг, розташованих в м. Київ, вул. Панельна, 5 (Договір від 22.09.2001) та в м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-б. (Договір від 01.04.2005).

01.04.2005 та 10.04.2005 між сторонами Договорів від 22.09.2001 та від 01.04.2005 були укладені додаткові угоди № 1, які ідентичні за своїм змістом та згідно з якими до пункту 3.1 Договорів були внесені зміни про те, що послуги у галузі обробки інформації, передбачені в договорі, надаються за місцезнаходженням (місцем постійної адреси) клієнта.

За наслідками виконання вказаних договорів сторони підписали акти виконаних послуг та акти здачі-приймання робіт (виконаних послуг), в яких зміст послуг зазначений як послуги з розробки в галузі засобів і технологій, тобто відповідає змісту Договорів, а не вказаним вище додатковим угодам, незважаючи на те, що акти підписані пізніше, ніж додаткові угоди (а.с. 217 - 250 т.1, 1-11, 25-40, т.2).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Факт реальності поставки послуг сторонами не оспорюється, а спірним є місце їх поставки, оскільки від правильності його визначення залежить віднесення операцій з поставок до об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

Місце поставки послуг визначено пунктом 6.5 ст.6 цього Закону.

Відповідно до підпункту «а» цього пункту місцем поставки послуг вважається за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д" - "е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Підпунктом «д» пункту 6.5 цієї статті встановлено, що місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги з: передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, а також суміжних прав, у тому числі торгових марок; надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства); надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем; надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю; надання послуг фізичними особами, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, на користь іншої особи; надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; надання в оренду рухомого майна (у тому числі банківських сейфів).

Дослідивши зміст вищенаведених Договорів та актів виконаних послуг, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок, що послуги з розробки в галузі засобів і технологій обробки інформації не є тотожними послугам з обробки даних та надання інформації з використанням комп'ютерних систем, оскільки перше є способом виконання другого, тобто розроблені засоби і технології обробки інформації у подальшому можуть бути використані споживачем цих засобів і технологій для обробки певної інформації.

Статтею 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», який регулює відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах дано визначення поняттю обробка інформації в системі - виконання однієї або кількох операцій, зокрема: збирання, введення, записування, перетворення, зчитування, зберігання, знищення, реєстрація, приймання, отримання, передавання, які здійснюються в системі за допомогою технічних і програмних засобів.

Отже, обробка даних та надання інформації - це дії з вже існуючими даними, тоді як розробка в галузі засобів і технологій обробки інформації - це дії, спрямовані на створення способів обробки даних та надання інформації.

Апеляційний суд дав правильну оцінку висновку проведеної у справі судово-економічної експертизи № 5634/9766/10-19, відповідно до якої з врахуванням того, що предметом дослідження експерта було визначення місця поставки безвідносно до змісту наданих позивачем послуг, з якими норми пункту 6.5 ст.6 Закону № 168/97-ВР пов`язують визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, цей висновок не був визнаний належним доказом у справі.

Частиною 5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) визначено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Згідно частини 1 ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (частина 2 цієї статті).

Відповідно до висновку, що надані позивачем послуги не є послугами з обробки даних та надання інформації, апеляційний суд зробив юридично правильний висновок, що місцем поставки наданих позивачем послуг є митна територія України і що операції з поставки цих послуг є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції, оскільки вони стосуються оцінки доказів, яка, проте, зроблена судом апеляційної інстанції з дотриманням правил, встановлених ст. 86 КАС.

У силу норми частини 2 ст. 220 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до статті 224цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ФМ2І Дніпро» Акціонерного товариства «ФМ Ложістік» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак