Рішення № 30460485, 05.04.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 232/2295/12 Провадження № 22-ц/772/839/2013Головуючий в суді першої інстанції:Король О.П.Категорія: 20 Доповідач: Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Луценка В.В., Денишенко Т.О.,

при секретарі: Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора м. Вінниці на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИЛА:

В суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

До початку розгляду справи позивач подав суду заяву про зміну предмету позову в якій просив визнати дійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, укладений 11.05.2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і визнати за останнім право власності на вказаний комплекс будівель та земельну ділянку.

Свої вимоги він мотивував тим, що уклав з відповідачем 11.05.2012 року у простій письмовій формі договір купівлі-продажу комплексу будівель та земельної ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за яким позивач придбав дане майно за 400000 гривень, однак відповідач ухилився від нотаріально посвідчення договору.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2012 року позов задоволений, визнано дійсним договір купівлі-продажу від 11.05.2012 року та визнано право власності за ОСОБА_2 на комплекс будівель та земельну ділянку.

Прокурор м. Вінниці звернувся з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2012 року в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що між сторонами 11.05.2012 року в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. На виконання договору позивач передав а відповідач отримав грошові кошти в сумі 400000 гривень про що була видана розписка.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи договір купівлі-продажу дійсним, а також право власності на нерухоме майно за позивачем, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем повністю виконано вимоги договору купівлі-продажу, а відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції прийшов не вірно застосувавши норми матеріального права.

Зокрема, районним судом не враховано, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 ЦК України повязується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Таким чином, визнання договору купівлі-продажу нерухомого майно дійсним і в зв'язку з цим визнання права власності на це майно в судовому порядку є незаконним, на що неодноразово звертали увагу судів вищі судові інстанції держави.

Доводи апеляційної скарги, щодо незаконності рішення суду у зв'язку з накладенням арешту на все майно відповідача ОСОБА_3 Смілянським районним відділом Державної виконавчої служби Смілянського МРУЮ 19.08.2009 року не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки, як пояснив представник позивача, особа на майно якої накладено арешт за несплату аліментів з м. Черкаси, і має лише однакове прізвище, імя по батькові з відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч.1 п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не вірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора м. Вінниці - задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.12.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дійсним визнання права власності на нерухоме майно - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: Т.О. Денишенко

В.В. Луценко