Вирок № 30456360, 02.04.2013, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 1021/1157/12 Номер провадження 1/375/2/13

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.04.2013 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Киричок В.В., за участю прокурора Михайленка О.М., потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою технічною освітою, приватного підприємця, одруженого, на утриманні малолітня дитина, не судимого

за ст.ст.189 ч.2 та 194 ч.2 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Києва та мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, із повною середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, судимого 24.03.2003 Святошинського райсудом м.Києва по ст.ст.185 ч.3 та 71 КК України до 5 років позбавлення волі,

за ст.ст.189 ч.2 та 194 ч.2 КК України,-

У С Т А Н О В И В:

На початку березня 2012 року підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шляхом вимагання із застосуванням насильства та погроз до одного із засновників ТДВ «Синявське» - заступника директора вказаного товариства - потерпілого ОСОБА_1 вирішили заволодіти грошима останнього за зазначених обставин.

16 березня 2012 року біля 18 год. підсудні, маючи у тимчасовому користуванні автомобіль марки «Санйонг-Рекстон» чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1, належний ОСОБА_7 та маючи на меті вчинити вимагання коштів поїхали в м.Біла Церква з метою придбати мобільний телефон, який підтримує функцію зміни голосу. В м.Біла Церква підсудні приїхали до магазину «Край», де ОСОБА_5 дав ОСОБА_6 гроші в сумі 600 грн.ё взяті в борг у ОСОБА_8 та наказав придбати мобільний телефон, який підтримує функцію зміни голосу. Отримавши гроші, ОСОБА_6 у вказаному магазині придбав мобільний телефон марки «Nokia Е 73+» ІМЕІ НОМЕР_2, який в подальшому зберігав за вказівкою ОСОБА_5 за місцем свого проживання в АДРЕСА_2.

17 березня 2012 року ОСОБА_5 наказав ОСОБА_6 поїхати на належному тому мопеді на центральний ринок смт.Рокитне по вул.Радянській та придбати стартовий пакет мобільного оператора для раніше придбаного ними телефону на що дав 50 грн..

ОСОБА_6 придбав стартовий пакет мобільного оператора «Лайф» та повернувся на своє робоче місце в смт.Рокитне-2. Біля 12 год. ОСОБА_5 знову дав йому 50 грн. і він купив на базарі ще один стартовий пакет «Лайф», після чого разом із ОСОБА_5 після 12 год. пішли до річки Рось, де, впевнившись у відсутності сторонніх осіб, здійснили налаштування телефону та налаштування функції зміни голосу. Потім ОСОБА_6, діючи узгоджено із ОСОБА_5, увімкнув з метою приховування натурального голосу функцію зміни голосу і почав телефонувати з номера НОМЕР_3 з придбаного телефону марки «Nokia» о 13:25 до ОСОБА_9 на НОМЕР_4, де виказав погрози, а після чого до ОСОБА_1 з метою вимагання грошей. На дзвінок абонент не відповів, тоді ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_5 номер мобільного телефону дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_10 і в присутності ОСОБА_5 о 13:38 зателефонував до неї на НОМЕР_5 та виказав погрози її чоловікові: «Передай своєму козлові, що за його боки він має надати мені грошові кошти в сумі 200 тис. доларів США», про що та повідомила чоловіка.

В цей же день о 19:19 ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_5 та за його вказівкою зателефонував до ОСОБА_1 на НОМЕР_5 і почав вимагати гроші, погрожуючи насильствомё а саме: «Тобі необхідно до вечора приготувати кошти в сумі 200 тис. доларів США», «Наготов вказану суму», «Працівникам міліції не повідомляй», «Бо третього дзвінка не буде», які потерпілий ОСОБА_1 сприйняв як реальні погрози для своєї життєдіяльності та здоров»я.

Продовжуючи свою злочинну діяльність на другий день 18 березня 2012 року біля 23 год. ОСОБА_5, прагнучи довести свій злочинний намір вимагання коштів до кінця, з метою демонстрації реальності своїх намірів щодо погроз ОСОБА_1, наказав ОСОБА_6 з того ж мобільного телефону № НОМЕР_3, яким вони користувалися при здійсненні вимагання грошей у потерпілого ОСОБА_1, зателефонувати до Чергової частини Рокитнянського РВГУ МВС України у Київській області та повідомити про закладену вибухівку в приміщенні ТДВ «Синявське», що розташоване в смт.Рокитне по вул.Зарічній,2.

Виконуючи вказаний намір, підсудні на автомобілі «Мазда» білого кольору, який був у їх тимчасовому користуванні і належного ОСОБА_9, поїхали в с.Довгалівське Рокитнянського району і далі в напрямку м.Біла Церква, де по дорозі зупинилися і о 23:19 ОСОБА_6 зателефонував по номеру 102 та повідомив про закладену вибухівку в приміщенні ТДВ «Синявське» у формі словесних виразів : «Це Рокитне» «В Рокитному-2 у ОСОБА_1 під конторою лежить бомба». Так як дзвінок отримав міськвідділ міліції м.Біла Церква, про що стало відомо підсуднім з відповіді чергового, останні проїхали в бік с.Салиха Таращанського району, де ОСОБА_6 здійснив аналогічний дзвінок о 23:27 до Чергової частини Рокитнянського РВГУ, а потім повернулися в с.Синява Рокитнянського району і о 23:37 неподалік від приміщення сільської ради ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_5 здійснив повторний дзвінок на номер 102, де повторив наступний словесний вираз: «Ало», «Я повторюю» «В Рокитному-2 у ОСОБА_1 під конторою лежить бомба» «Все» «Думайте» «Я не шуткую».

Виїздом на місце, вказане в повідомленні, працівники міліції вибухівки не виявили.

19 березня 2012 року ОСОБА_5, використовуючи саморобний вибуховий пристрій, який він виготовив при невстановлених досудовим та судовим слідством обставинах, реалізуючи свій злочинний умисел на вимагання коштів в сумі 200 тис. дол. США від заступника директора ТДВ «Синявське» потерпілого ОСОБА_1, заклав даний вибуховий пристрій ззовні з боку внутрішнього дворика на рівні підвіконня у лівому куту крайньої лівої віконної пройми першого поверху лівого крила адмінприміщення ТДВ «Синявське», розташованого в смт.Рокитне-2, вул.Зарічна,2 та о 7 год. здійснив вибух, яким були пошкоджені залізні грати на вікні та вибиті шибки у навколишніх вікнах приміщення.

Згідно висновку вибухо-технічної експертизи №23-В від 16.05.12, 19.03.12 в приміщенні ТДВ «Синявське», що розташоване в с.Синява по вул.Зарічній,2, стався вибух вибухового пристрою. Епіцентр вибуху знаходиться ззовні з боку внутрішнього двору на рівні підвіконня в лівому куті крайньої лівої віконної пройми першого поверху лівого крила будівлі.

Пошкодження будівлі (пошкодження скління у підвіконних проймах, деформація металевих конструкцій) утворились під впливом кінетичної енергії вибуху та ударної хвилі.

Вибуховий пристрій, що вибухнув, був виготовлений саморобним способом. Ймовірно мав електро-вогневий спосіб приведення в дію. Приблизна маса заряду вибухової речовини становить 0,23 кг в тротиловому еквіваленті.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що працював у ОСОБА_5 на пилорамі. Дружніх відносин не було, але допомагав тому також вдома. 16 березня 2012 року ОСОБА_5 біля 18 год. запропонував поїхати в м.Біла Церква, так як він його раніше просив позичити гроші на новий телефон, так як у його телефоні розбитий екран. Удвох вони поїхали чорним автомобілем, належним ОСОБА_7 Вони під»їхали до магазину «Край» і ОСОБА_5 дав йому 400 грн. Він пішов у магазин на першому поверсі, але на вказану суму телефону не було. Він походив по магазину і вийшов назовні, де сів у автомобіль. ОСОБА_5 в цей час закінчив розмову з якимось чоловіком і вони поїхали додому. 17.03.12 був на роботі до 17 год., потім відвіз мопед додому, де залишив і пішов до бару, де з ОСОБА_5 випивали. 18.02.12 до 18 год. допомагав ОСОБА_5 ремонтувати гараж. Нікуди не їздили і нікому не телефонували ні 16.03, ні 17.03.12. 19 березня 2012 року біля 7:40 на території дитячого садка знайшов мобільний телефон в чохлі і сховав на роботі під піддони, де за його вказівкою і знайшли працівники міліції. Телефон відкривав, але нікуди не телефонував. Звідки взялися вхідні дзвінки зі знайденого телефону на належному йому телефоні, пояснити не може. В цей же день зранку його забрали працівники міліції і в приміщенні міліції його били, давали підписувати якісь протоколи. Так як він погано читає, підписував не читаючи. Його возили в м.Біла Церква до магазину «Край», де працівники міліції зайшли в середину і про щось говорили з продавцем. Також при відтворенні обстановки його возили автомобілем і самі зупинялися і питали чи тут відбувалися дзвінки, що він підтверджував. Слідча казала, щоб він підписував протоколи, тоді йому буде умовний строк. Українську мову знає погано, краще знає російську, на якій навчався у школі.

В той же час, допитаний на досудовому слідстві в якості підозрюваного, а згодом і обвинуваченого підсудний ОСОБА_6 неодноразово стверджував, що 16.03.12 біля 18 год. до його будинку під»їхав чорним автомобілем, належним ОСОБА_7, ОСОБА_5 і запропонував поїхати в м.Біла Церква купити йому телефон, такий як у ОСОБА_6, із функцією зміни голосу. Вони поїхали і ОСОБА_5 пояснив, що хоче шляхом погроз вимагати та отримати гроші у ОСОБА_1. По дорозі вони заїхали до ОСОБА_8, який дав в борг ОСОБА_5 400 грн. Біля магазину «Край» ОСОБА_5 дав йому 600 грн. і у відділі китайських телефонів він придбав за 580 грн. мобільний телефон із функцією зміни голосу. Потім вони поїхали додому і ОСОБА_5 сказав, щоб телефон поки був у нього. На другий день 17.03.12 біля 7 год. 30 хв. йому зателефонував ОСОБА_5, щоб він прийшов до нього додому. Вдома ОСОБА_5 дав 50 грн. і запропонував поїхати на базар купити стартовий пакет, що він і зробив, де купив стартовий пакет мобільного оператора «Лайф» та картку поповнення на 25 грн.. Біля 12 год. ОСОБА_5 знову дав йому 50 грн. і він купив на базарі ще один стартовий пакет «Лайф». Коли повернувся, то ОСОБА_5 запропонував піти до мосту через річку Рось та здійснити налаштування придбаного телефону. Вони пішли і біля мосту він налаштував новий телефон, для чого вставив стартовий пакет в новий телефон, а другий у належний йому телефон. Потім ОСОБА_5 з папірця продиктував йому номер телефону ОСОБА_1, але той слухавки не брав. Він кілька разів телефонував тому. Потім на пропозицію ОСОБА_5 він зателефонував ОСОБА_9 і коли той взяв слухавку, спитав: «Ну що козел, добре живеться». Потім ОСОБА_5 дав новий номер - дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_10 і, почувши жіночий голос, він сказав. щоб передала своєму козлові, що за його боки він має надати мені гроші в сумі 200 тис. дол.. Вона одразу кинула слухавку. Згодом вони повернулися на роботу і до 17 год. виконували роботу, а телефон він сховав під завантажувач. На другий день - 18.03.12 він був на роботі. Ввечері, біля 22 год. до нього зателефонував ОСОБА_5 і запропонував вийти. Згодом він приїхав на автомобілі білого кольору, належного ОСОБА_9 і вони поїхали до пилорами, де він забрав схований телефон і ОСОБА_5 повідомив, що зараз вони зателефонують до міліції і повідомлять про мінування контори товариства «Синявське». Автомобілем вони поїхали в бік с.Довгалівське і далі на трасу в бік м.Біла Церква. З придбаного телефону він повідомив по номеру 102 про мінування в Рокитне-2 контори, але його запитали, що за Рокитне-2 і він зрозумів, що зателефонував до іншого району. Вони проїхали в бік с.Салиха Таращанського району, де ОСОБА_6 здійснив аналогічний дзвінок до Чергової частини Рокитнянського РВГУ, а потім повернулися в с.Синява і біля сільської ради він знову повідомив по номеру 102 про мінування контори. Після цього ОСОБА_5 відвіз його додому і телефон він забрав з собою. Вранці 19.03.12 він поїхав на роботу і заховав телефон під дошки. Про вибух довідався від працівника, з яким працює. Коли його затримали, то він добровільно розповів про події, які відбувалися до вибуху та підтвердив їх під час очної ставки із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Також він вказав працівникам міліції, де був схований телефон. з якого відбувалися дзвінки до міліції та до ОСОБА_1

Свої показання підсудний ОСОБА_6 підтвердив 20.03.12 на очній ставці з підсудним ОСОБА_5, при цьому ОСОБА_5 показав, що на прохання ОСОБА_6 він та ОСОБА_6 поїхали в м.Біла Церква купувати ОСОБА_6 мобільний телефон. Кошти для цього він взяв у борг у ОСОБА_8 Купив чи ні телефон ОСОБА_6 він не пам»ятає, так як був п»яним. В той же час ОСОБА_6 заперечив дані показання і показав, що на прохання ОСОБА_5 біля 18 год. вони поїхали в м.Біла Церква і по дорозі ОСОБА_5 розповів, що хоче придбати телефон із зміною функції голосу для вимагання грошей у ОСОБА_1. Він в торговому центрі «Край» за гроші в сумі 600 грн., які дав ОСОБА_5, купив вказаний телефон за 580 грн. і зберігав за вказівкою ОСОБА_5 у себе. При цьому ОСОБА_6 на запитання ОСОБА_5 чи дає він правдиві покази і чи не залякував його хто, повідомив, що показання він дає правдиві, свідомо і його ніхто не залякував. Далі ОСОБА_6 розповів про обставини здійснення дзвінків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_1, що ОСОБА_5 заперечив та повідомив, що ввечері 17.03.12 біля 19 год. він вирішив придбати диск в магазині «Марс», для чого зателефонував ОСОБА_11 та взяв із собою ОСОБА_6, для чого, не знає. Так як забув вдома гроші, нічого не купив і повернулися знову на пилораму. Далі ОСОБА_6 розповів про обставини здійснення дзвінків 18.03.12 після 23 год. до чергових частин міліції, що ОСОБА_5 заперечив та пояснив, що 18.03.12 він з 22 год. до 23:30 катався з ОСОБА_9 на його автомобілі і ніяких поїздок з ОСОБА_6 та дзвінків до міліції не здійснювали.

На думку суду показання ОСОБА_5 в тій частині, що 17.03.12 ввечері він та ОСОБА_6 поїхали в смт.Рокитне купити диск надумані, так як підстав для поїздки з ним ОСОБА_6 на той час не було і тим паче, сам факт поїздки співпадає із часом і місцем, коли і звідки були зроблені дзвінки ОСОБА_1 (19:19 смт.Рокитне, вул.Вокзальна,3 - неподалік від магазину «Марс» та «Фора»).

Показання ОСОБА_6 та ОСОБА_12, що 18.03.12 після 22 год. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_6, після чого останній вийшов з будинку, підтверджуються:

роздруківкою трафиків телефонних дзвінків 18.03.12 абонентів НОМЕР_9 (ОСОБА_6) та НОМЕР_6 (ОСОБА_5) (т.2 а.с.23,101), відповідно яких з телефону ОСОБА_5 з 22:04 по 22:38 на телефон ОСОБА_6 було зроблено 4 дзвінки.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину у пред"явленому йому обвинуваченні не визнав та показав, що у нього працював на пилорамі ОСОБА_6. 16 березня 2012 року він їздив у м.Біла Церква до магазину «Край» автомобілем, належним ОСОБА_7 по своїх службових справах. Він також запропонував поїхати з ним ОСОБА_6, так як той давно прохав поїхати з ним купити який-небудь телефон, тому що у ОСОБА_6 в старому телефоні лопнуло скло. Він стояв біля магазину, зустрівся з двома підприємцями. Не пам»ятає, чи ходив ОСОБА_6 в магазин і чи купив там телефон, не бачив. Для купівлі телефону перед цим дав ОСОБА_6 400 грн., так як винен був тому за роботу. 18 березня 2012 року знаходився вдома, а 19.03.12 вранці ОСОБА_6 був на роботі, а потім поїхав і не повернувся. Поїхав додому до ОСОБА_6 і від його дружини довідався, що того забрали працівники міліції. В міліції ОСОБА_6 знаходився на другому поверсі і він чув його крики, як його били. Бачив поліетиленовий пакет на голові ОСОБА_6, просив працівників не бити ОСОБА_6 і йому повідомили, що той телефонував з якогось телефону і не хоче розповідати. Йому повідомили номер телефону і він поїхав до дружини ОСОБА_6 чи не знає вона вказаного номеру. Згодом його також затримали, били в міліції, погрожували, не допускали адвоката.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими у вчиненні інкримінуємих їм злочинах, їх винність повністю доведена показаннями потерпілого, свідків, висновками експертиз та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що 17 березня 2012 року йому біля 13 год. на його мобільний телефон НОМЕР_7 зателефонувала дружина і повідомила, що незнайомий чоловік погрожував і вимагав кошти і сказав, щоб чоловік узяв слухавку, коли йому зателефонують та назвала номер телефону, з якого відбувся дзвінок. Він зателефонував на вказаний номер НОМЕР_3, але там його телефон переадресували на автовідповідач. Він перейнявся тривогою дружини і після роботи поїхав до неї в м.Бориспіль, де вона тимчасово перебувала. Біля 19 год. прийшло повідомлення, що абонент, до якого він телефонував, з»явився в мережі. Він йому зателефонував, слухавку не взяли, але відразу ж йому з даного номеру зателефонували і на російській мові повідомили, що до вечора необхідно приготувати 200 тис. дол. США, щоб він не повідомляв працівникам міліції і що третього дзвінка не буде. Він сприйняв погрози як реальну загрозу своєму життю, дружини та дитини, тому і поїхав до них. В цей же день повідомив до обласного управління МВС про погрози і йому порадили звернутися із заявою 19.03.12. Він найняв охорону. 19.03.12 він подав заяву про злочин до управління і йому згодом повідомили про вибух в адмінприміщенні товариства. Потім викликали до Рокитнянського райвідділу міліції, де він дав пояснення і знову ввечері поїхав до дружини. Більше дзвінків не було. Згодом була очна ставка із ОСОБА_6 і той підтвердив, що він телефонував та назвав слова, які говорив по телефону. Вказані слова співпали із тими словами, які він чув він незнайомої особи по телефону. Вважає, що вибух був з метою його залякування, а не спричинення збитків, так як були повідомлення до міліції про мінування та ранній час, коли ще на роботі нікого немає. Згоден на зменшення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.

Його показання підтвердила свідок ОСОБА_10, що 17 березня 2012 о другій половині дня на її мобільний телефон НОМЕР_5 зателефонував невідомий чоловік з телефону № НОМЕР_3 і погрожував її чоловікові та вимагав 200 тис. доларів США. Вона повідомила про це чоловікові і він в цей же день через деякий час приїхав до неї та організував цілодобову охорону. Погрози сприйняла реально.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що 19.03.12 біля 7 год. вона збиралася на роботу, яка розташована неподалік від будинку, коли пролунав вибух. На вулиці охоронник повідомив, що зірвалася контора. Побачила вибите скло у вікнах контори, деякі вікна випали з рамами. Про погрози синові не чула і він про це не казав. У адмінприміщенні вночі є сторож, але до вікна, під яким стався вибух, можливо підійти непомітно, так як воно знаходиться в кутку.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що о 17 год. 18 березня 2012 р. він заступив на чергування в конторі товариства. 19.03.12 о 6 год. 55 хв. набрав води у відро та вийшов назовні і в цей час пролунав вибух. Зайшов у приміщення і побачив сильний дим сивого і чорного кольору. Полум»я не бачив. Вийшов назовні і обійшов кругом приміщення, так як вікно, де стався вибух, знаходиться в кутку. Сказав працівнику котельні - ОСОБА_15, щоб вона зателефонувала до міліції та пожежникам, а сам пішов до директора товариства повідомити про вибух.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що біля 7 год. 19 березня 2012 року почула сильний гуркіт і вибігла назовні, Побачила, що з вікна контори метрах в 20 від неї йде дим. Потім підбіг ОСОБА_14 і наказав їй зателефонувати до міліції та пожежникам. Набрала номер знайомої і попрохала зробити це, так як злякалася і сама не могла набрати номер. У вікнах повилітали шибки, полум»я не бачила.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що покази, які вона давала на досудовому слідстві і на очній ставці із ОСОБА_5 вона фактично не давала, а їх записала слідча ОСОБА_16 самостійно, не з її слів і тому вона їх заперечує. Читала записані свої показання, але неуважно. У чоловіка - ОСОБА_6 є власний мобільний телефон з побитим екраном, іншого телефону в нього вона не бачила. 16 і 19 березня 2012 року чоловік був увесь день вдома, нікуди не відлучався.

Показання ОСОБА_12, що ОСОБА_6 16 і 19 березня 2012 року був вдома і нікуди не відлучався спростовуються показаннями самого ОСОБА_6 та ОСОБА_5, що 16.03.12 після 18 год. вони поїхали автомобілем в м.Біла Церква і пробули там тривалий час.

При проведенні в судовому засіданні очної ставки свідка ОСОБА_12 із слідчою ОСОБА_16 остання підтвердила, що свідок ОСОБА_12 самостійно, без примусу повідомила, що бачила в чоловіка - ОСОБА_6 чужий телефон чорного кольору марки «Нокіа» і що 19.03.12 ОСОБА_5 просив її не говорити, що він з ОСОБА_6 їздили ввечері. Покази ОСОБА_12 давала добровільно, інших осіб при допиті не було. Протокол допиту ОСОБА_12 прочитала, потім підписала. Також на очній ставці із ОСОБА_5 в присутності захисника вона також давала показання добровільно, слідча їх зачитала на прохання захисника ОСОБА_3 вголос і всі учасники очної ставки підписали протокол.

Як вбачається із протоколу очної ставки, проведеної 22.03.12 в присутності захисника між обвинуваченим ОСОБА_5 та свідком ОСОБА_12 (т.1 а.с.206-208) остання повідомила, що її чоловік приносив 16.03.12 додому мобільний телефон чорного кольору і повідомив, що даний телефон дав йому на збереження ОСОБА_5 і що 18.03.12 біля 22 год. до її чоловіка - ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_5, про що той повідомив її і після дзвінка чоловік пішов на вулицю. Також підтвердила, що вранці 19.03.12 до неї двічі приїздив ОСОБА_5 і перший раз в обідню пору просив не казати міліції, що ОСОБА_6 ввечері 18.03.12 був відсутнім за місцем проживання.

Тому суд вважає, що показання, дані ОСОБА_12 в суді, є неправдивими, суперечать матеріалам досудового слідства та направлені на захист чоловіка - ОСОБА_6 з метою уникнення від покарання.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що свідчення, які він давав під час досудового слідства відносно погроз з телефону № НОМЕР_3 неправдиві, так як він не пам»ятає, що йому говорили з цього телефону, вважає, що то був жарт, посміялися і поклав слухавку. В той же час раніше - 26.11.11 дзвінок брата ОСОБА_17 про погрози його життю сприйняв як реальні. Коли його в міліції допитували з приводу передачі 18.03.12 належного йому автомобіля «Мазда» ОСОБА_5 він розповів про даний дзвінок і тому його заставили написати заяву до міліції з цього приводу. Автомобіль «Мазда» ввечері 18.03.12 ОСОБА_5 не давав, а він особисто приїздив до ОСОБА_5 в цей день біля 19 год. і бачив біля 23 год. ОСОБА_5.

Суд вважає, що показання свідка ОСОБА_9 в частині примушування до дачі завідомо неправдивих показів викликають сумнів, так як 20.03.12 він особисто написав заяву до чергової частини міліції про погрози 17.03.12 за період часу з 12 год. 30 хв. до 13 год. 30 хв. фізичною розправою з телефону № НОМЕР_3 на належний йому телефон НОМЕР_4. При цьому був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.383, 384 КК України (т.1 а.с.6).

При дачі пояснень 19.03.12 ОСОБА_9 повідомив про погрози на його адресу з незнайомого номера телефону на його номер мобільного телефону НОМЕР_4 (т.1 а.с.56).

При допиті в якості свідка 19.03.12 о 17 год. 15 хв. ОСОБА_9 відтворив слова, з якими звернулася до нього незнайома особа 17.03.12 о 13 год. «що суко, добре живеш. Увечері буде погано» (т.1 а.с.174-175).

Допитаний 19.03.12 о 18 год. 13 хв. в якості підозрюваного ОСОБА_6 показав, що 17.03.12 після 12 год. він зателефонував до ОСОБА_9 і сказав: «ну що козел, добре живеться» (т.1.а.с.100-101).

Тобто показання ОСОБА_9 і ОСОБА_6 в цій частині співпадають, так як ОСОБА_9 до початку допиту не міг знати, які показання дасть підозрюваний ОСОБА_6.

В зв»язку з цим показання ОСОБА_9, що він 18.03.12 біля 23 год. не давав автомобіль «Мазда» ОСОБА_5 для самостійних поїздок суд сприймає з недовірою, так як ОСОБА_9 і ОСОБА_5 є кумами, однокласниками і з метою приховати вчинений ОСОБА_5 злочин, ОСОБА_9 дає неправдиві показання.

Його ж показання спростовуються показаннями, даними ОСОБА_6 на досудовому слідстві, що ОСОБА_5 18.03.12 після 22 год. приїхав до нього на автомобілі «Мазда» білого кольору, належного ОСОБА_9.

Показання підсудних, що вони 16.03.12 їздили в м.Біла Церква до магазину «Край» підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_7, що 16 та 17 березня 2012 року ОСОБА_5 брав у нього автомобіль «Санйонг Рекстон» чорного кольору.

Також показання підсудного ОСОБА_6, що кошти йому для придбання телефону 16.03.12 дав ОСОБА_5, які, він в свою чергу взяв у борг у ОСОБА_8 підтверджуються:

показаннями свідка ОСОБА_8, що йому зателефонував біля 17 год. ОСОБА_5 і попрохав 1000 грн., пояснив, що якісь проблеми по роботі. Коли той приїхав, дав 400 грн., так як більше не було.

Показання підсудного ОСОБА_6 на досудовому слідстві (т.1 а.с.100-101), що він 17.03.12 двічі за вказівкою підсудного ОСОБА_5 на ринку смт.Рокитне придбав стартові пакети оператора «Лайф» і біля 12 год. здійснив налаштування телефону із стартовим пакетом «Лайф» НОМЕР_3 та вставив другий пакет оператора «Лайф» до іншого телефону, який був у нього, крім власного (т.3 а.с.160 звор. - показання ОСОБА_6 в суді)

підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19, що на початку березня 2012 року у ОСОБА_6 крім власного з великим екраном був і маленький чорний, яким він користувався (т.3 а.с.163 звор.).

Те ж підтверджуються:

роздруківкою (т.2 а.с.7) вхідних та вихідних з»єднань абонента мобільної мережі «Лайф» від 26.04.12, згідно якої 17.03.12 в період часу з 10:51 до 11:07 було проведено з»єднання з оператором «Лайф» з номера телефону НОМЕР_3 ІМЕІ НОМЕР_2, а з 13:21 по 13:24 із іншим телефоном НОМЕР_8 аналогічного оператора, а потім дзвінки з № НОМЕР_3 на телефон ОСОБА_9 НОМЕР_4, після нього на НОМЕР_5, належний ОСОБА_10.

Аналогічним чином зі вказаного телефону № НОМЕР_3, як показав на досудовому слідстві підсудний ОСОБА_6, в цей же день о 19:19 був зроблений дзвінок ОСОБА_1 на НОМЕР_7 з вимогою грошей.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 заперечив будь-які поїздки 17 березня 2012 року після 17 год., стверджуючи, що вдень він був на роботі, а після 17 год. сиділи з ОСОБА_5 в магазині і випивали.

В той же час свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив, що в суботу 17 березня 2012 року до нього зателефонував ОСОБА_5 і попрохав відвезти з роботи в центр Рокитне. Біля 19 год.-19:30 він під»їхав до пилорами і в машину сіли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, якого він раніше знав і на прохання ОСОБА_5 відвіз їх до магазину «Марс», де йому запропонував переїхати до магазину «Фора», який знаходиться метрах в 400 від магазину «Марс» і чекати там. Через хвилин 3-5 вони підійшли і поїхали назад на пилораму. ОСОБА_5 пояснив, що нічого не купив, так як забув гроші.

Як показав при допиті в якості підозрюваного, а згодом і обвинуваченого ОСОБА_6 після того, як їх привіз до магазину «Марс» ОСОБА_11 на пропозицію ОСОБА_5 він зателефонував до потерпілого ОСОБА_1, що об»єктивно підтверджено:

роздруківкою (т.2 а.с.7) вхідних та вихідних з»єднань абонента мобільної мережі «Лайф» від 26.04.12, згідно якої 17.03.12 з телефону № НОМЕР_3 о 19:19 був зроблений дзвінок ОСОБА_1 на НОМЕР_7 з вимогою грошей.

Заперечення даної поїздки підсудним ОСОБА_6 і непам»ятання даного факту підсудним ОСОБА_5 суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочині.

Також показання ОСОБА_6, дані на досудовому слідстві, що до нього ввечері 18.03.12 біля 22 год. зателефонував ОСОБА_5, після чого вони поїхали телефонувати до чергової частини міліції про закладену вибухівку і що підсудні заперечують в судовому засіданні і що на досудовому слідстві підтверджувала свідок ОСОБА_12 об»єктивно підтверджені:

роздруківкою трафиків телефонних дзвінків 18.03.12 абонентів НОМЕР_9 (ОСОБА_6) та НОМЕР_6 (ОСОБА_5) (т.2 а.с.23,101), відповідно яких з телефону ОСОБА_5 з 22:04 по 22:38 на телефон ОСОБА_6 було зроблено 4 дзвінки;

роздруківкою (т.2 а.с.7) вхідних та вихідних з»єднань абонента мобільної мережі «Лайф» від 26.04.12, згідно якої 18.03.12 з телефону № НОМЕР_3 о 23:19 був зроблений дзвінок до чергової частини міліції м.Біла Церква, а о 23:27 і 23:37 до чергової частини міліції Рокитнянського райвідділу міліції;

та висновком судової експертизи звуко- та відеозапису (ідентифікацію диктора за фізичними параметрами усного мовлення) №19/13-53 від 26.12.2012 року, на питання чи належить голос обвинуваченому ОСОБА_6 в анонімних повідомленнях, адресованих в ніч на 18.03.12 до чергових частин Білоцерківського МВ ГУ та Рокитнянського РВ ГУ про закладену вибухівку під адміністративне приміщення ТДВ «Синявське» дана категорична відповідь, що голос та мовлення в анонімних повідомленнях належать обвинуваченому ОСОБА_6.

При відтворенні обстановки та обставин місця події 03.04.12 (т.1 а.с.213-221) в присутності понятих ОСОБА_6 розповів про обставини вчинення злочину, а саме про обставини придбання телефону, здійснення дзвінків до ОСОБА_9, ОСОБА_1 та його дружини, а також про дзвінки до чергової частини райвідділів міліції і на місці показав, звідки здійснювалися дзвінки, а саме - від мосту через річку Рось в смт.Рокитне-2, від магазину «Марс», з 133 км автодороги Тараща-Біла Церква, від с.Салиха Таращанського району, а останній від Синявської сільської ради, про що він розповідав при допиті його в якості підозрюваного та обвинуваченого.

Як показав в судовому засіданні ОСОБА_6 відтворення проводилося добровільно, без примусу і показував приблизно.

В судовому засіданні та на досудовому слідстві підсудний ОСОБА_6 показав, що в належному йому телефоні мається дві SIM-картки, а саме НОМЕР_9 та НОМЕР_10, що вбачається із схем, доданих до справи прокурором. ІМЕІ телефону ОСОБА_6 НОМЕР_11, що вбачається із роздруківок трафіку телефонних дзвінків (т.2 а.с.9).

Згідно схеми №3, наданої суду прокурором, в телефоні, який належить ОСОБА_6 були вставлені SIM-картки НОМЕР_10 та НОМЕР_9, якими постійно користувався ОСОБА_6.

Також у вказаний телефон ІМЕІ НОМЕР_11 вставлялася SIM-картка НОМЕР_12, з якого ОСОБА_6 09.03.12 о 10:46 телефонував на НОМЕР_13, належний його дружині ОСОБА_12

Ця ж SIM-картка НОМЕР_12 та SIM-картки, належні ОСОБА_6 - НОМЕР_10 та НОМЕР_9, були вставлені в інший телефон ІМЕІ НОМЕР_14, яким ОСОБА_6 користувався 27 та 28.02.12, 07.03, 09.03 та 10.03.12 і до цього ж телефону була вставлена SIM-картка НОМЕР_8, з якого були здійснені 17.03.12 з 13:19 по 13:20 дзвінки на номер оператора та з 13:21 по 13:24 прийнято 3 вхідних дзвінки з № НОМЕР_3, що вказує на налаштування придбаного телефону і з якого згодом здійснювалися дзвінки до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 та до Чергових частин міліції.

Відповідно трафіку телефонних дзвінків абонента НОМЕР_9, тобто підсудного ОСОБА_6 на належний йому телефон, а саме на НОМЕР_9 о 22:08 та 22:09 16.03.12 були здійснені два телефонних дзвінки з НОМЕР_12 з телефону, який має ІМЕІ НОМЕР_2, тобто телефону, який був вилучений на пилорами працівниками міліції за вказівкою ОСОБА_6 і з якого відбувалися дзвінки до потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9 та Чергових частин міліції.

Чому з мобільного телефону саме в день придбання даного телефону - 16.03.12, з якого відбувалися дзвінки з вимогами та погрозами були здійснені два дзвінки на телефон підсудного ОСОБА_6 і ким, останній пояснити в судовому засіданні не зміг, але й не заперечив.

В судовому засіданні було встановлено, чому ІМЕІ телефону ОСОБА_6 не співпадає із ІМЕІ на роздруківках трафіків з»єднань. Як вбачається із відповіді начальника УОТЗ ГУ МВС України в Київській області з цього питання мають значення перші 14 цифр, інші цифри ІМЕІ (остання цифра) встановлюється оператором і можуть змінюватися при наданні інформації щодо конкретного терміналу рухомого (мобільного зв»язку).

Відповідно висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №315 від 28.03.12, проведеної з підозрюваним ОСОБА_6 під час обговорення обставин, що мають значення по справі, ОСОБА_6 підтвердив показання, які давав під час досудового слідства та пояснив, що розумів наслідки, але не думав, що «так швидко заарештують». ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих йому дій міг правильно сприймати обставини, що мають значення по справі та давати про них правильні показання. Показання, які він давав в якості свідка 19.03.12, під час очної ставки від 20.03.12 та в якості підозрюваного 20.03.12 є логічними та послідовними.

Таким чином, аналізуючи показання підсудних, даних на досудовому слідстві та в суді, потерпілого ОСОБА_1, свідків, очних ставок на досудовому слідстві та в суді, трафиків телефонних дзвінків з мобільних телефонів підсудних, потерпілого та свідків, висновків експертиз, суд приходить до висновку, що саме підсудними за попередньою їх змовою були здійснені дзвінки на телефон потерпілого ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_10 з вимогою передачі грошей та погрозами на їх адресу в разі невиконання вимоги та на телефон ОСОБА_9 з погрозами без вимагання чужого майна.

Також суд вважає що саме ОСОБА_5 причасний до встановлення вибухового пристрою та умисного знищення чужого майна шляхом вибуху, так як за його вказівкою в ніч на 18.03.12 підсудним ОСОБА_6 були здійснені три дзвінки до чергових частин Білоцерківського МВ та Рокитнянського РВ про мінування адміністративного приміщення ТДВ «Синявське», так як про закладену вибухівку могла знати тільки особа, яка достовірно знала про її наявність і саме в якому приміщенні вона закладена, так як закладення вибухового пристрою під адміністративне приміщення, де працює потерпілий ОСОБА_10, є продовженням вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та демонстрацією реальності погрози.

Згідно висновку вибухо-технічної експертизи №23-В від 16.05.12, 19.03.12 в приміщенні ТДВ «Синявське», що розташоване в с.Синява по вул.Зарічній,2, стався вибух вибухового пристрою. Епіцентр вибуху знаходиться ззовні з боку внутрішнього двору на рівні підвіконня в лівому куті крайньої лівої віконної пройми першого поверху лівого крила будівлі.

Пошкодження будівлі (пошкодження скління у підвіконних проймах, деформація металевих конструкцій) утворились під впливом кінетичної енергії вибуху та ударної хвилі.

Вибуховий пристрій, що вибухнув, був виготовлений саморобним способом. Ймовірно мав електро-вогневий спосіб приведення в дію. Приблизна маса заряду вибухової речовини становить 0,23 кг в тротиловому еквіваленті.

В судовому засіданні експерт-вибухотехнік ОСОБА_20 показав, що розбіжності у назві металевого листа та металевої труби , зазначених у протоколі огляду місця події та у висновку експерта не є порушенням, а слідчий при огляді бачив, чим слугували вилучені частини - підвіконник, ринва, а при опису експертом вбачається металевий лист та частина металевої труби. Про вид вибухового пристрою визначився із наданих частин різного призначення - частина електронного годинника, мідний дріт, електронний елемент живлення, клейка стрічка, тощо, залишки яких були вилучені на місці вибуху.

Крім того, вина підсудних ОСОБА_5 ти ОСОБА_6 підтверджується:

заявами начальнику Рокитнянського РВГУ ОСОБА_9 про погрози та ОСОБА_1 про вимагання коштів з телефону № НОМЕР_3;

карткою первинного обліку інформації, яка надійшла до чергової частини 18.03.12 по телефону із Білоцерківського МВ ГУ МВС про встановлення вибухового пристрою;

повідомленням до чергової частини 19.03.12 про пошкодження вікон в адміністративному приміщенні ВАТ «Синявське»;

протоколом огляду місця події від 19.03.12, відповідно до якого при огляді задньої частини адміністративного приміщення ТДВ «Синявське» виявлені чисельні пошкодження скла у вікнах першого та другого поверху, пошкодження підвіконня, де безпосередньо був осередок вибуху та зливної труби поряд із вказаним вікном та фототаблицею до нього;

протоколом огляду місця події та фото таблицею до нього, а саме: пилорами, де працює ОСОБА_6, розташованої на території ТОВ «Спецмонтажремонт» в смт.Рокитне-2, вул.Кар»єрна,1, де на місці ОСОБА_6 вказав на телефон чорного кольору китайського виробництва марки Е 71+ в чохлі чорного кольору, який має ІМЕІ НОМЕР_2, в нього вставлена SIM-карта оператора «Лайф» та відокремлену батарею живлення. Вказаний телефон вилучений з місця огляду;

повідомлення директора ТДВ «Синявське» ОСОБА_13 про вчинення вибуху в будівлі центральної контори та пошкодження майна;

постановою про визнання потерпілим ОСОБА_1;

висновком судово-медичного експерта від 22.03.12, згідно якого тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 не виявлено;

висновком судово-медичного експерта від 22.03.12, згідно якого тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 не виявлено;

висновком судово-психологічної експертизи №396 від 25.04.12, проведеної потерпілому ОСОБА_1, відповідно якої словесні погрози, які висловлювалися ОСОБА_1 по мобільному телефону, сприймалися ним як загрозливі його життю;

схемами телефонних з»єднань та довідками, наданими прокурором під час судового слідства, з яких вбачається, якими телефонами та телефонними номерами користувалися підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до та під час вчинення злочинів.

Суд вважає, що із обвинувачення підсудного ОСОБА_6 необхідно виключити обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом вибуху як недоведене, так як кваліфікація дій по вказаній статті обох підсудних передбачає вчинення спільних дій, направлених на виготовлення вибухового пристрою, його встановлення та послідуюче умисне пошкодження або знищення майна, в той час як в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження обвинувачення у спільному виготовленні та встановленні обома підсудними вибухового пристрою, а повідомлення до чергової частини РВГУ ОСОБА_6 вчинив за вказівкою ОСОБА_5.

Суд вважає доказаною винність підсудних у вчинених злочинах.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_5 по ст.189 ч.2 КК України як умисні дії, які виразилися у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб та

по ч.2 ст.194 КК України, які виразилися в умисному пошкодженні чужого майна, вчинене шляхом вибуху.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_6 по ст.189 ч.2 КК України як умисні дії, які виразилися у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При обранні міри покарання підсудним суд бере до уваги, що пом"якшуючою обставиною підсудного ОСОБА_5 є те, що останній намагався попередити про закладену вибухівку правоохоронні органи, тобто він мав намір добровільно відмовитися від подальшого вчинення даного злочину і не міг знати, виявлений вибуховий пристрій працівниками міліції чи ні, тим паче він тричі намагався їх попередити і саме попередити райвідділ міліції, на території якого знаходиться адмінприміщення ТДВ «Синявське», вибух здійснений у ранній час, коли ще відсутні працівники ТДВ «Синявське» на робочому місці, тобто мети на спричинення істотної шкоди у ОСОБА_5 не було.

Обтяжуючих вину обставин не виявлено.

Суд вважає, що необхідним і достатнім для їх виправлення, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів підсудним буде покарання у виді позбавлення волі з врахуванням тяжкості вчинених злочинів, їх осіб, сімейного стану, характеристик з місця проживання та обставин вчинення злочинів.

Але враховуючи особи підсудних, їх молодий вік, намагання попередити про вчинений злочин, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудних без відбування покарання і приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням, якщо вони протягом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов"язки.

Відповідно до ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі пред"явити до обвинуваченого цивільний позов.

Аналогічна вимога мається в ст.50 КПК, що цивільним позивачем визнається громадянин, який зазнав матеріальної шкоди від злочину і пред"явлено вимогу про відшкодування збитків відповідно до ст.28 КПК України.

Ст.49 КПК України передбачено, що потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

У відповідності до ст.280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ст.1167 ЦК зазначено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, при наявності її вини.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізичні особа зазнала у зв»язку з ушкодженням здоров»я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Суд вважає, що відповідати за спричинену моральну шкоду потерпілому ОСОБА_1 повинні підсудні, так як в судовому засіданні знайшла своє підтвердження їх вина у спричиненні моральної шкоди цивільному позивачу.

В той же час суд вважає за можливе частково задовольнити моральну шкоду, заявлену цивільним позивачем на його користь, так як крім переліку в позовній заяві моральних страждань, які поніс позивач внаслідок спричинення йому шкоди не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди та якими доказами це підтверджується (Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. із змінами від 25.05.2001 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

При визначенні грошового відшкодування моральної шкоди, у відповідності до ст.23 ЦК України суд враховує глибину душевних страждань цивільного позивача, який отримав моральну шкоду у вигляді погроз його життю та тривог за життя близьких йому людей, ступеня вини обвинувачених, їх матеріального та сімейного стану, а також інших обставин, які мають істотне значення з врахуванням вимоги розумності і справедливості.

При цьому суд враховує матеріальне становище обвинувачених, які мають на утриманні малолітніх дітей, що ОСОБА_5 зараз не працює.

Моральну шкоду потерпілому ОСОБА_1 та судові витрати суд стягує з засуджених з врахуванням ступеня їх вини та майнового стану.

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.189 ч.2 та ст.194 ч.2 КК України та призначити покарання:

по ст.189 ч.2 КК України у виді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі;

по ст.194 ч.2 КК України у виді 4-х років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 4 (чотирьох) років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов"язки - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з»являтися до них для реєстрації.

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України та призначити покарання у виді 3-х (трьох) років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов"язки - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з»являтися до них для реєстрації.

Залишити до набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави.

Залишити до набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді підписки про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 Васильовича 35000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_5 10000 грн. та ОСОБА_6 5742 грн. 32 коп. за проведення судових експертиз на рахунок:

НД ЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області

Код ЗКПО- 25574713

Р/р- 31250272210700 в УДК в Київській області

МФО- 821018

Призначення платежу - для зарахування НД ЕКЦ ГУ МВС України в Київській області за проведення судових експертиз.

Речові докази - поліетиленові уламки, металеві фрагменти, фрагменти деревини, змиви з підвіконня та водостічної труби, фрагменти скла, дві частини ринви, підвіконня металеве, телефон марки «Nokia Е 73+» ІМЕІ НОМЕР_2 із карткою оператора «Лайф» НОМЕР_3 та банку з порохом «Сокол» знищити.

Мобільний телефон «Nokia Е 73+» з карткою оператора «Київстар» НОМЕР_9 ІМЕІ НОМЕР_11 повернути засудженому ОСОБА_6

Диск із відеозаписом від 11.05.12 відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_6; диск з відеозаписами від 11.05.12 допиту свідка ОСОБА_6 та очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_5; диск із звукозаписом від 11.05.12, знятий з реєстратора мовлення ЧЧ Рокитнянського РВ марки «Марс» та ЧЧ Білоцерківського МВГУ зберігати при справі.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя