Рішення № 30453571, 03.04.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/167/13- ц

2/248/285/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сидорової М.В.

при секретарі Нагорняк М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харцизьку цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2013 року позивач - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до відповідача мотивуючи його тим, що відповідно до договору № ХRRХ27200106 від 18.08.2007року відповідач отримав кредит у розмірі 6840 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.08.2009року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Також Договором була встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Договором в тривалість 5 років. Відповідач взяті не себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку із чим станом на 04.12. 2012 року виникла заборгованість по кредиту у розмірі 74839,04 грн., із них, 4335,10 грн. - заборгованість за кредитом, 29222,59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5278,17 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 31963,23 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3539,95 грн. - штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості по кредитному договору та сплачену суму судового збору 748,39 грн.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» Лебединська А.І. в судовому засіданні позов підтримала та дала пояснення аналогічні викладеним в позові. Також пояснила, що Заява позичальника від 18.08.2007р. та Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складають між Банком та відповідачем Договір. Окремо Умови надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) позичальником не підписуються. Про те, що позичальник ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та такі Умови надані йому в письмовій формі, підтверджується його власним підписом на заяві про надання кредиту.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав повністю та просить відмовити позивачу в задоволенні позову застосувавши строк позовної давності, оскільки вважає, що після закінчення строку дії кредитного договору, тобто після 18.08.2009р., сплинуло понад три роки, до цього часу Банк ніяких претензій до нього не пред'являв, тому він вважає, що підстав для задоволення позову немає. При цьому зазначає, що він дійсно 18.08.2007р. підписав заяву про надання споживчого кредиту в банку позивача, отримав кредит у сумі зазначеній в заяві, йому були надані Умови надання споживчого кредиту, один примірник якого він підписав та залишив Банку, але їх зміст відрізнявся в змісту Умов, наданих позивачем суду. Надати Умови, які були надані йому Банком під час отримання кредиту, на даний час він не може через те, що вони у нього не збереглись. Щодо розміру та розрахунку заборгованості по кредиту заперечень не висуває, лише просить застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача - ОСОБА_5 в судовому засідання позов не визнав пояснивши, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які надані Банком в якості доказів при зверненні з позовом до суду, не відповідають тим Умовам, які були надані відповідачу під час підписання заяви про отримання споживчого кредиту, що підтверджується відсутністю його підпису на цих Умовах. Щодо збільшення строку позовної давності зазначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін та закріплена окремим договором. Такого договору відповідач з Банком не укладав. На підставі викладеного просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до частини 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 у справі № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12 травня 1991 року (в редакції Закону України від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Судом встановлено, що 18.08.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DOХRRХ27200106, який складається з Заяви позичальника ОСОБА_2 та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі Умови) (а.с. 6, а.с. 7-10).

Перевіряючи доводи та заперечення сторін щодо надання банком інформації позивачу, як споживачу відповідних послуг, при укладення вказаного договору, а саме Умов надання споживчого кредиту, суд встановив, що в заяві від 18.08.2007 року ОСОБА_2, як позичальник, зазначив, що він, ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які йому було надані для ознайомлення в письмовій формі. При цьому зазначив, що своїм підписом підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування ПАТ КБ «Приватбанк», просив відкрити рахунок та надати зазначені в заяві послуги (а.с. 6 зв).

Факт підписання вказаної заяви ОСОБА_2 при розгляді справи в суді не спростовує.

Згідно Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) вони визначають умови, на яких ПриватБанк пропонує позичальнику - фізичній особі надати кредит шляхом перерахування на рахунок торгівельно-сервісному підприємству. Строк, термін повернення, розмір Кредиту, цілі, відсотки, винагороди, розмір щомісячного платежу та період уплати платежів визначені в заяві позичальника, підписанням якої Клієнт та банк укладають кредитно-заставний договір.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно Заяви позичальника вона підписана відповідачем 18.08.2007р. і відповідно до ст. ст.638, 640 ЦК України договір вважається укладеним з цієї дати.

Крім того, факт підписання відповідачем заяви свідчить про прийняття ним умов укладеного кредитного договору.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доводи відповідача та його представника про те, що між ним та позивачем був укладений кредитний договір з іншими умовами є необґрунтованими та не підтверджуються ніякими доказами. В Заяві про надання кредиту, Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) містяться всі істотні умови договору про надання споживчого кредиту, а саме: сума кредиту, дата видачі кредиту, місячна відсоткова ставка, інші умови, визначені законодавством.

Судом встановлено, що відповідно до Заяви позичальника відповідачу був наданий кредит у сумі 6840,00 грн. на строк 24 місяців з 18.08.2007р. по 18.08.2009р. включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 249,66 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1140,00 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 20 по 25 число кожного місяця Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 572,18 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.

В заяві зазначено, що згідно п. 4.2 Умов при порушенні Позичальником зобов'язань із погашення Кредиту Позичальник сплачує Банку відсотки за користування Кредитом в розмірі 15,17% в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом (а.с. 6).

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, заборгованість Позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № DOХRRХ27200106 від 18.08.2007 року станом на 04.12.2012 року складає 74839,04 грн., із яких: 4335,10 грн. - заборгованість за кредитом, 29222,59 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5278,17 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 31963,23 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3539,95 грн. - штраф (процентна складова). (а.с. 4-5).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проте, судом враховується, що згідно частини 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Зазначене правило стосується і спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки, яка встановлена п. 1 частини 2 ст. 258 ЦК України.

Закон України «Про захист прав споживачів» будь-яких обмежень щодо застосування вимог ст. 259 ЦК України до споживчих кредитів не містить.

Згідно п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які згідно Заяви позичальника є часткою укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с. 10).

Згідно Заяви позичальника строк виконання зобов'язань за кредитним договором сплинув 18.08.2009року. До суду з цим позовом позивач звернувся 08.01.2013 року, тобто в межах п'ятирічного строку позовної давності, встановленого за домовленістю сторін, а тому доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є таким, що не відповідає вимогам ст. 259 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 18.08.2007 року отримав у позивача кредит в розмірі 6840 грн., що ним визнається. Згідно розрахунку позивача з вересня 2007 року Позичальник зобов'язання щодо щомісячного повернення кредиту в розмірі 572,18 грн грн. не виконує, чим порушує умови кредитного договору, викладені в Заяві позичальника та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кінцевий строк повернення кредиту сплинув 18.08.2009року. Проте кредит Позичальником ОСОБА_2 до теперішнього часу не повернуто.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання сплинув 18.08.2009р. відповідач в порушення умов договору кредит не повернув та не сплачує проценти за користування кредитом, позивач обґрунтовано, звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості прострочена заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 04.12.2012 року за тілом кредиту складає 4335,10 грн., за процентами за користування кредитом - 29222,59 грн., комісія за користування кредитом - 5278,17грн. (а.с. 4-5).

В судовому засіданні суду першої відповідач будь-яких заперечень щодо розміру заборгованості та доказів щодо сплати кредиту не надав, просив лише застосувати строк позовної давності.

Як вбачається з розрахунку процентів за користування кредитом, у зв'язку із порушенням відповідачем строків внесення щомісячних платежів з вересня 2007 року проценти за користування кредитом йому нараховуються в розмірі 15,17% в місяць, або 182,00% річних, що відповідає умовам Заяви позичальника.

Відповідно до п. 5.1 Умов надання споживчого кредиту при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених Заявою та п.п. 3.2.2. (Позичальник зобов'язується погашати кредит у порядку та строки відповідно до Заяви), 3.2.3 (сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до Заяви та п. 4.1., 4.2 даних Умов) Банк має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менш 1 грн. за кожний день прострочки платежу (а.с. 4-5).

Як вбачається з розрахунку позивача, саме таку ставку пені застосовував позивач при її розрахунку в період з 26 вересня 2007 року по 31 серпня 2009 року. З 01 вересня 2009 року по 04 грудня 2012 року позивач нараховує відповідачу пеню в розмірі 0,02% від суми простроченого платежу, що значно менше, ніж передбачено умовами договору.

До суду позивач звернувся 08.01.2013 року.

Відповідно до п. 5.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 5.1 цих Умов, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане Позичальником (а.с.10), тобто по цій справі за період не більш ніж до 18.08.2012 року.

Проте згідно розрахунку позивача пеня ним нарахована по 04 грудня 2012 року, тобто з порушенням умов договору.

Враховуючи п. 5.4 Умов щодо нарахування неустойки лише протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане Позичальником, пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором з відповідача може бути стягнута лише за період з 26 вересня 2007 року по 18 серпня 2012 року, яка складає 30686,47грн (31462,62 грн. -912,69грн. (з 30.07.2012р. по 04.12.2012р.) + 136,54 (150,92 грн. : 21дн. х 19дн. (з 30.07.2012р. по 18.08.2012р.).

При цьому, діючи відповідно до ст. 11 ЦПК України, при нарахуванні пені в період з 01 вересня 2009 року по 18 серпня 2012 року суд виходить з розміру пені 0,02 %, з якого виходив позивач згідно розрахунку заборгованості.

Відповідно до принципів розумності і справедливості на кредитора покладається обов'язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, але у всякому разі, не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обов'язку може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Враховуючи, що про порушення зобов'язання відповідачем банк дізнався ще в жовтні 2007 року, коли відповідач не сплатив черговий щомісячний платіж, а до суду звернувся з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом лише в січні 2013 року, тобто понад п'яти років після початку порушення зобов'язання та майже через три з половиною роки після закінчення (18.08.2009 року) строку виконання зобов'язання, до цього будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості з відповідача не приймав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки за кредитним договором, суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме, розумності та справедливості, вважає можливим зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, до розміру заборгованості за тілом кредиту, а саме, до 4335,10 грн.

Згідно п. 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш, ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, штраф, який він просить стягнути з відповідача згідно п. 5.3 Умов в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 3539,95 грн. (процентна складова), а саме, його процентна складова нарахована з врахуванням заборгованості відповідача за кредитом, заборгованості за процентами, заборгованості з комісії та суми пені.

Отже за порушення Позичальником строків виконання зобов'язання за кредитним договором позивачем одночасно нараховані пеня та штраф, при цьому останній нарахований, в тому числі, й на суму пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто за змістом ст. 549 ЦК України пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. Пеня і штраф, як різновиди неустойки, обчислюються у відсотках саме від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, можливість нарахування одного виду неустойки на інший виключається.

Отже, банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам частини 1 ст. 61 Конституції України та частині 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 04.12.2012 року в розмірі 43170,96 грн., з яких заборгованість за кредитом - 4335,10 грн., заборгованість за процентами - 29222,59 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 5278,17 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 26 вересня 2007 року по 18 серпня 2012 року - 4335,10 грн. Підстави для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 3539,95 грн. (процентна складова) відсутні.

У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором виконував не належним чином, суд вважає необхідним задовольнити позов частково.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до п.п. 1 пункту 1 частини 2 «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 748,39 грн. (а.с. 1).

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 43170,96 грн. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 431,70 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.526, 546,548,549, 624, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 60, 81, 88, 213-215,224,226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Зуївка м.Харцизька Донецької області, ІПН НОМЕР_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» «ПРИВАТБАНК» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги буд.50, р/р29092829003111, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № DOХRRХ27200106 від 18.08.2007 року станом на 04.12.2012 року у розмірі 43170,96 грн. (сорок три тисячі сто сімдесят грн. 96 коп.), з яких заборгованість за кредитом - 4335,10 грн., заборгованість за процентами - 29222,59 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 5278,17 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 26.09.2007 року по 18.08.2012 року - 4335,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Зуївка м.Харцизька Донецької області, ІПН НОМЕР_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» «ПРИВАТБАНК» (на р/р 64993919400001, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570) повернення судового збору у розмірі 431,70 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя :