Постанова № 30452844, 27.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 р. Справа № 804/2074/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серьогіної О.В.

при секретарі судового засіданняКалині В.М. за участю представників позивача Бурі О.Є., Бороденка А.В. представника відповідача Мамчур О.Ю., Стоілової І.О., Шепеткова С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брюстор» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкової вимоги № 4 від 24.01.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брюстор» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, в якому просить:

- визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби по направленню Товариству з обмеженою відповідальністю «Брюстор» податкової вимоги № 4 від 24.01.2013 року;

- скасувати податкову вимогу № 4 від 24.01.2013 року, винесену Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Брюстор» було повідомлено, що станом на 24 січня 2013 року сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями, авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств, становить 8260565,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 14, 37, 56, 59, 102 Податкового кодексу України порушенням відповідачем чинного законодавства при винесенні оскаржуваного податкової вимоги.

При цьому позивач зазначає, що згідно з п. 37.3. ст. 37 ПКУ підставою для припинення податкового обов'язку є ліквідація юридичної особи. ТОВ «Брюстор» припинило свою господарську діяльність, знаходиться в процедурі ліквідації, не отримує та не може отримувати доходи у 2013 році, а тому не має зобов'язань сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств. В податковій декларації з податку на прибуток за 9-ть місяців 2012 року ТОВ «Брюстор» не декларувало та не визначало самостійно податкові зобов'язання із сплати авансового внеску з податку на прибуток за січень 2013 року. Таким чином, податкове зобов'язання, зазначене Відповідачем в податковій вимозі, не є узгодженим податковим зобов'язанням. Авансові внески, передбачені п. 57.1 ст. 57 ПКУ у січні та лютому 2013 року сплачуються у розмірі 1/9 податку нарахованого у податковій звітності за 9-ть місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, які настають за останнім календарним днем звітного місяця, тому авансовий внесок з податку на прибуток за січень 2013 року повинен сплачуватися до 20 лютого 2013 року, а авансовий внесок з цього податку за лютий, відповідно до 20 березня 2013 року. Таким чином, податкова вимога підлягає скасуванню, оскільки строк сплати авансового внеску з податку на прибуток за січень 2013 року ще не наступив. Сума авансового внеску з податку на прибуток розрахована невірно - в податковій вимозі зазначено суму податкового боргу ТОВ "Брюстор" - 8260565 грн. Згідно з даними декларації з податку на прибуток підприємств за 9-ть місяців 2012 року сума задекларованого податкового зобов'язання склала 15797089,00 грн. Одна дев'ята від вказаної суми становить 1 755 232,11 грн.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Камертон".

У судове засідання з'явилися представники відповідача та представники позивача.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали тп просили задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачем була винесена податкова вимога від 24.01.2013 року № 4, в якій зазначено, що станом на 24.01.2013 року сума податкового боргу платника податків ТОВ «Брюстор» за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 8260565 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ТОВ «Брюстор» є юридичною особою, яка станом на час розгляду справи є зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців України за кодом 33422458, та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

У відповідності з п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

В той же час, підпунктом 3 п. 91 Закону України від 05.07.2012 року №5083 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», що набрав чинності 12.08.2012 року, пункт 2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено абзацом другим такого змісту:"Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця".

Таким чином, згідно з наведеними нормами законодавства сплата авансового внеску з податку на прибуток підприємствами, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ має здійснюватись у січні 2013 року, а не за січень 2013 року, як вказує позивач.

Як вбачається з Декларації з податку на прибуток від 06.11.2012 року N9069226440 (за 9 місяців 2012 року), наданої до податкового органу, податок на прибуток позивачем визначено у сумі 74345089 грн. (а.с. 14-15), 1/9 якого відповідно складає 8260565 грн.

У відповідності з п.59.1, п. 59.4. ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Оскільки в Декларації з податку на прибуток від 06.11.2012 року N9069226440податок на прибуток самостійно визначено позивачем у сумі 74345089 грн., то зважаючи на те, що сума авансового внеску є похідною від задекларованої суми податку на прибуток, то, на думку суду, податкова вимога щодо сплати заборгованості з авансового внеску має надсилатися (вручатися) платнику податків без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтями 15, 16 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків, зокрема, зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

Статтею 37 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, . ліквідація юридичної особи.

В свою чергу, ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судом встановлено, що на час розгляду справи у єдиному державному реєстрі запис про припинення позивача у зв'язку з його ліквідацією є відсутнім.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходиться в стадії припинення внаслідок прийняття 27.12.2012 року загальними зборами його учасників рішення про його припинення шляхом ліквідації, при цьому на час розгляду справи у єдиному державному реєстрі запис про його припинення є відсутнім.

За таких обставин, доводи позивача в обґрунтування позовних вимог про те, що позивач знаходиться в стадії припинення внаслідок прийняття 27.12.2012 року загальними зборами його учасників рішення про його припинення шляхом ліквідації є необґрунтованим і судом не враховується.

З огляду на викладене, оцінюючи докази, що знаходяться у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної податкової вимоги діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брюстор» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкової вимоги № 4 від 24.01.2013 року залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 01.04.2013 р.

Суддя О.В. Серьогіна