Рішення № 30449987, 01.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/11/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.13 Справа № 908/568/13-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (юридична адреса: 97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19; поштова адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 52)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Люкс" (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 208)

про стягнення суми 11052,57 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Жукова Л.М. (дов. б/н від 01.02.2011 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 11552,57 грн., із яких: 9234,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію по договору поставки № 791 від 27.11.2010 р., 393,15 грн. пені, 1846,80 грн. штрафу, 78,62 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/568/13-г, справі присвоєно номер провадження 20/11/13, справу призначено до розгляду на 18.03.2013 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 01.04.2013 р.

01.04.2013 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

24.03.2013 р. від позивача через канцелярію суду надійшло уточнення від 12.03.2013 р. позовних вимог до позовної заяви, яке є по суті заявою про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача суму 11052,57 грн., із яких: сума 8734,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 393,15 грн. пені, 1846,80 грн. штрафу, 78,62 грн. - 3% річних. В заяві зазначено про оплату відповідачем 20.02.2013 р. суми 500,00 грн.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви від 12.03.2013 р., які мотивовано наступним. Відповідно до умов договору поставки № 791 від 27.11.2010 р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію: за видатковою накладною № РН-42-030305 від 05.10.2012 р. на суму 10270,86 грн., за видатковою накладною № РН-42-031507 від 17.10.2012 р. на суму 6463,14 грн. Відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 8000,00 грн. за отриману по видатковій накладній № РН-42-030305 продукцію, заборгованість становить 8734,00 грн. Відповідно до письмових пояснень позивача від 01.04.2013 р. відповідачем зазначена видаткова накладна була оплачена прибутково-касовим ордером та банківськими виписками на загальну суму 8000,00 грн. Однак, при здійсненні оплати відповідачем помилково вказано в призначенні платежу договір № 0226-542 від 18.05.2009 р., але вказаний договір не існує. Таким чином, заборгованість за договором становить суму 8734,00 грн., яка складається із заборгованості за двома видатковими накладними. На підставі ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 20 ГК України, умов договору поставки від 27.11.2010 р. № 791 просить стягнути з відповідача суму 8734,00 грн. заборгованості за поставлену продукцію, суму 393,15 грн. пені за період з 13.10.2012 р. по 01.02.2013 р., суму 1846,80 грн. штрафу за умовами договору за прострочення понад тридцять днів, 78,62 грн. - 3% річних за період з 13.10.2012 р. по 01.02.2013 р.

Відповідач у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 29), згідно з яким уповноважена особа відповідача 18.02.2013 р. отримала ухвалу суду про порушення провадження у справі. 27.03.2013 р. від відповідача через канцелярію суду надійшов письмовий відзив, в якому відповідач просить повернути позовну заяву позивачеві. Посилається на той факт, що позивач направив відповідачу лише копію позовної заяви без додатків до неї, позбавивши тим самим відповідача можливості захищатися, з огляду на відсутність доказової бази в обґрунтування позиції позивача. По суті позовних вимог відповідач заперечень не надав. Будь-яких заяв, клопотань, в тому числі стосовно ознайомлення з матеріалами справи, від відповідача не надійшло.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таврія-Люкс" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № 791, за умовами якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі по тексту - продукція (товар), в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах даного договору. Узгоджені сторонами кількість, асортимент та ціни продаваємої по даному договору продукції (партії продукції) зазначається в видаткових (товарних чи товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Усі поставки продукції по накладним, оформлених сторонами на протязі строку дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, також при відсутності зазначення (посилання) на даний договір в самій накладній (п.п. 1.1, 1.4 договору).

В розділі 2 договору сторони узгодили умови поставки та оплати продукції. Відповідно до п. 2.2 договору, продукція постачається партіями. Партією продукції вважається кількість продукції, зазначена в накладній. Ціна даного договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої на протязі строку дії даного договору (п. 2.3). Покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника чи шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції, отриманої покупцем по даному договору, є видаткова накладна, чи ТТН № 1-ТН (алког), чи даний договір (п. 2.7). Грошові кошти, які надходять від покупця в оплату отриманої по договору продукції, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої по даті видачі несплаченої накладної/ТТН (п. 2.8). Покупець зобов'язується оплачувати кожну партію продукції не пізніше 7 календарних днів з моменту її передачі (п. 2.9). Моментом передачі партії (датою поставки) продукції є дата її фактичного отримання, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію (відмітка ставиться на екземплярі постачальника). В разі відсутності відмітки продавця на екземплярі видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки вважається дата, зазначена в такій накладній печатним способом (п. 2.10).

Відповідно до п. 7.1, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 р.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачеві за умовами договору № 791 від 27.11.2010 р. продукцію (алкогольні та слабоалкогольні напої), що підтверджується видатковими накладними від 05.10.2012 р. № РН-42-030305 на суму 10270,86 грн. (а.с 13-14), від 17.10.2012 р. № РН-42-031507 на суму 6463,14 грн. (а.с. 15), всього було поставлено продукції на загальну суму 16734,00 грн.

Листом б/н від 01.10.2012 р. (а.с. 16) відповідач надав позивачу зразки своїх печаток та штампів та список матеріально-відповідальних осіб, уповноважених приймати товарно-матеріальні цінності від ТОВ "Кримська водочна компанія" без видачі довіреності.

На видаткових накладних від 05.10.2012 р. та від 17.10.2012 р. маються підписи уповноважених представників відповідача, які скріплені штампами підприємства.

До матеріалів справи долучено копію чека № ПК-42-035307 від 17.12.2012 р. на суму 1000,00 грн. та копії банківських виписок, згідно з якими відповідачем здійснювалася оплата за поставлену продукцію, на загальну суму 6500,00 грн. Оригінали зазначених документів оглядалися в судових засіданнях. До уточненої позовної заяви від 12.03.2013 р. позивачем долучено оригінал банківської виписки за 20.02.2013 р. на суму 500,00 грн. Позивачем зазначено, що саме на суму 500,00 грн., сплачену відповідачем 20.02.2013 р., позивачем здійснено зменшення розміру основної суми заборгованості.

В банківських виписках в призначенні платежу зазначається договір 0226-542 від 18.05.2009 р. Відповідно до письмового та усного пояснень позивача, відповідачем при здійсненні оплати помилково вказано в призначенні платежу договір № 0226-542 від 18.05.2009 р., такий договір між сторонами не укладався та не існує. Усі оплати, здійснені відповідачем, були зараховані позивачем за договором № 791 від 27.11.2010 р.

Відповідно до акту звіряння від 01.01.2013 р. (а.с. 17), підписаного уповноваженими особами сторін та скріпленим печатками, станом на 01.01.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем склала суму 9234,00 грн.

20.02.2013 р. відповідачем було перераховано суму 500,00 грн. (банківська виписка, а.с. 44).

29.12.2012 р. за вих. № КВК/423/16-200 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу (а.с. 22) на суму 9733,94 грн. із вимогою сплатити зазначену суму.

В зв'язку з існуючою заборгованістю у сумі 8734,00 грн. за продукцію, поставлену за умовами договору поставки № 719 по видатковим накладним № від 05.10.2012 р. № РН-42-030305, від 17.10.2012 р. № РН-42-031507, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем порушені взяті за умовами договору зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію - не пізніше 7 календарних днів з моменту передачі продукції (п. 2.9 договору поставки № 791), у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 8734,00 грн.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, не надав суду доказів перерахування на користь позивача заборгованості за договором № 791, отримання продукції не заперечив, письмового відзиву по суті позовних вимог не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 8734,00 грн. заборгованості є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 393,15 грн., відповідно до п. 4.1 договору, за період з 13.10.2012 р. по 01.02.2013 р., згідно з розрахунком.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 4.1 договору поставки № 791 від 27.11.2010 р. сторони встановили, що у разі недотримання строків оплати продукції, встановленого в п. 2.9 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано. Разом з тим, перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунку розміру суми пені в заявлені періоди. Так, позивачем розраховано пеню по кожній накладній. По накладній № РН-42-030305 від 05.10.2012 р. заборгованість становить суму 2770,86 грн. Кінцевим терміном розрахунку, відповідно до п. 2.9 договору, є 12.10.2012 р. Позивачем за період з 13.10.2012 р. по 01.02.2013 р. нараховано пеню в сумі 127,54 грн. Провівши перерахунок, судом встановлено, що за даний період по вказаній накладній пеня становить суму 127,29 грн. Аналогічні помилки допущені позивачем при розрахунку пені за видатковою накладною № РН-42-031507 від 17.10.2012 р. За даною накладною позивачем пеня нарахована за період з 25.10.2012 р. по 01.02.2013 р. Відповідно до перерахунку, здійсненого судом, до стягнення за даний період належить сума пені 265,12 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача за договором № 719 за заявлені позивачем періоди належить пеня в сумі 392,41 грн.

На підставі п. 4.1 договору позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 1846,80 грн.

Згідно з п. 4.1 договору, у разі недотримання строків оплати продукції, встановленого в п. 2.9 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення. У разі, якщо прострочення оплати складає більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

За приписами п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним. Відповідач допустив прострочення платежу, яке складає більше 30 календарних днів. Розрахунок здійснений вірно, тому вимога про стягнення 1846,80 грн. штрафних санкцій підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 78,62 грн. 3% річних згідно з розрахунком за період з 13.10.2012 р. по 01.02.2013 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки стосовно нарахування 3% річних на суму заборгованості. Позивачем проведено розрахунок 3% річних по кожній видатковій накладній окремо. Так, по накладній № РН-42-030305 від 05.10.2012 р. позивачем нараховано 3% річних за період з 13.10.2012 р. по 01.02.2013 р. в сумі 25,50 грн., тоді як за даний період розмір 3% річних становить 25,46 грн. Аналогічні помилки при розрахунку 3% річних допущені позивачем при розрахунку за видатковою накладною № РН-42-031507. За період з 25.10.2012 р. по 01.02.2013 р. позивачем нараховано 53,12 грн. 3% річних, тоді як за даний період до стягнення належить сума 53,02 грн. 3% річних. Таким чином, за заявлені позивачем періоди до стягнення належить сума 78,48 грн. 3% річних.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються повністю на відповідача, внаслідок його неправильних дій. Суд враховую, що сума 500,00 грн. була сплачена відповідачем 20.02.2013 р., тобто після порушення провадження у даній справі.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврія-Люкс" (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 208, код ЄДРПОУ 30545956, п/р 26005234401 в АТ "МетаБанк", МФО 313582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, буд. 19; поштова адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 52, код ЄДПОУ 36499654, п/р 2600316878 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 300335, п/р № 2600716690 в КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Сімферополь, МФО 324021) суму 8734 (вісім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію, суму 392 (триста дев'яносто дві) грн. 41 коп. пені, суму 1846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) грн. 80 коп. штрафу, суму 78 (сімдесят вісім) грн. 48 коп. - 3% річних, суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено у повному обсязі 05.04.2013 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.