Ухвала суду № 30449694, 27.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13763/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я. І. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Старової Н. Е. Файдюка В. В., Чаку Є. В.розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідіал» (далі позивач, Товариство) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідіал» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000642307/0 від 26.10.2010 року, № 0000652307/0 від 26.10.2010 року, № 0000642307/1 від 22.11.2010 року, № 0000652307/1 від 22.11.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Справа розглянута відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, 13.10.2010 року за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ідіал» з питань правових відносин з ТОВ «"ПСГ» за липень, вересень, жовтень та листопад 2009 року, відповідачем складено Акт перевірки № 860/1-23-70-36285192 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на суму 70 659,00 грн., а також, порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 88 325,00 грн.

26.10.2010 року на підставі Акта перевірки, винесено податкові повідомлення-рішення № 0000652307/0, № 0000642307/0.

За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було прийнято рішення, яким скарга ТОВ «Ідіал» залишена без задоволення, у зв'язку з чим, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва також винесені податкові повідомлення-рішення № 0000642307/1 від 22.11.2010 року, № 0000652307/1 від 22.11.2010 року.

08.07.2009 року між позивачем та ТОВ «ПСГ» було укладено договір купівлі-продажу № 08/07/09, відповідно до якого, ТОВ «ПСГ» взяло на себе зобов'язання поставити позивачеві товари, а позивач взяв на себе зобов'язання оплатити їх в порядку та в строки, встановлені Договором. На виконання зазначених зобов'язань позивач перерахував на поточний рахунок ТОВ «ПСГ» грошову суму в розмірі 353 296,00 грн.

У зв'язку з виконанням договору № 08/07/09 від 08.07.2009 року, ТОВ «ПСГ» виписало позивачеві видаткові накладні, а також податкові накладні на суму 353 296,00 грн., (в тому числі, ПДВ -70 659,00 грн.), на підставі яких, позивач включив зазначену суму ПДВ до складу податкового кредиту у звітному податковому періоді.

Суд першої інстанції та колегія суддів апеляційної інстанції ретельно дослідили надані позивачем на підтвердження фактичного виконання зобов'язань сторін за укладеним договором, зокрема, видаткові накладні (том 1, а. с. 22-29), податкові накладні (том 1, а. с. 30-37), оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 (том 1, а. с. 38), сертифікати відповідності та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (том 1, а. с. 143-154), виписки банку про повну оплату вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей (том 1, а. с. 155-163). Також, позивач посилався на подальшу реалізацію придбаних ним у ТОВ «ПСГ» товарно-матеріальних цінностей іншим покупцям, на підтвердження чого надав видаткові накладні з відповідною номенклатурою товару та довіреності на отримання товару (том 1, а. с. 164-193), на підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей надав договір перевезення № 107/9 від 01 липня 2009 року, укладений з ТОВ «Кубей»( том 1, а. с. 195-198), акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 30932 (том 1, а. с. 194), виписки банку про оплату вартості наданих послуг перевезення (том 1, а. с. 203-205).

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, за час проведення перевірки та за час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів факту відсутності реального придбання товарно-матеріальних цінностей, не надані докази ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

На твердження відповідача щодо нікчемності угод, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що чинним законодавством України, ст. 20 ПК України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) в акті перевірки із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Дана позиція цілком узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12, в якій зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПКУ та п. 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року, та, зареєстрованого Міністерством юстиції України № 34/18772 від 12 січня 2011 року, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у ДПІ не було передбачених ПКУ підстав для їх прийняття, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними і підлягають скасуванню.

У зв'язку з порушеною кримінальною справою питання щодо правомірності господарської діяльності позивача з його контрагентом вирішується відповідно до кримінально-процесуального закону, а тому, у суду першої та апеляційної інстанції немає законних підстав для його вирішення в порядку адміністративного судочинства.

Дана позиція цілком співпадає з узгодженою позицією ДПСУ та ВАСУ, викладеної в Листі ДПСУ «Щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання» №20727/7/10-0217/2986 від 31 липня 2012 року.

Оскільки, матеріали справи містять товарно-транспортні накладні, податкові накладні, сертифікати відповідності та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, договір перевезення, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні з відповідною номенклатурою товару та довіреності на отримання товару, виписки банку про оплату вартості наданих послуг перевезення на підтвердження подальшого використання у своїй господарської діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «ПСГ», а також, відповідачем не надано жодних доказів ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів або вироку суду стосовно позивача або його контрагента, який би підтверджував нікчемність правочину, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000642307/0 від 26.10.2010 року, № 0000652307/0 від 26.10.2010 року, № 0000642307/1 від 22.11.2010 року, № 0000652307/1 від 22.11.2010 року прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги відповідача, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 27 листопада 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.