Ухвала суду № 30444150, 28.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10480/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Агентство Броксім» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Агентство Броксім» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392202 від 21 березня 2012 р., яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання із сплати пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 872 487 грн., та податкового повідомлення-рішення № 0000392202 від 21 березня 2012 р., яким підприємству нараховано суму грошового зобов'язання із сплати штрафу в розмірі 340 грн. за не подачу декларації про валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у Шевченківському районі м. Києва»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.02.2012 р. по 17.02.2012 р. посадовцями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено виїзну позапланову перевірку ПП «Агентство Броксім» з питань дотримання діючого вимог валютного законодавства України при здійсненні експортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно імпортних договорів від 04.01.2011 р. № 110104, від 07.01.2011 р. №20111007, від 05.03.2011 р. № Р-2 та від 07.03.2011 р. № 20110307 за період з 04.01.2011 р. по 01.02.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 18/22-02/36798237 від 24.02.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у зв'язку з простроченням терміну надходження товару на суму 20 0008, 08 дол. США по договору № Р-2 від 05.03.2011 р., на суму 24 375 дол. США по договору № 20111007 від 07.01.2011 р., ненадходженням товару на суму 164 375 дол. США по договору № 20111007 від 07.01.2011 р., а також вимоги ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 внаслідок не подачі декларації про валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

05.03.2011 р. між ПП «Агентство Броксім» та нерезидентом - компанією «GLORY HOLDING GROUP LTD.» (КНР) укладено контракт № Р-2 на поставку фігурок, кальянів, сувенірів виготовлених з дерева, металу, паперових сувенірів.

На виконання умов цього контракту позивачем 16.06.2011 р. перераховано валютні кошти у розмірі 20 000, 08 доларів США.

Таким чином, граничний термін отримання товару становить 16.12.2011 р.

Разом з тим, згідно з наданою вантажною митною декларацією № 17 фактично товар позивачем отримано 04.02.2012 р., тобто з простроченням на 22 дні.

За умовами договору № 20111007 від 07.01.2011 р. компанія «GUANGZOU YUXIN TRADE CO., LTD» (КНР) зобов'язалась передати у власність ПП «Агентство Броксім» садові інструменти, а останнє - прийняти і оплатити товар.

За даними банківської виписки 20.01.2011 р. за згаданим договором позивач перерахував 427 730 дол. США, із чого слідує, що граничний термін поставки товару становить 19.07.2011 р.

В той же час, за даними вантажних митних декларацій ПП «Агентство Броксім» отримало товар: 18.03.2011 р. на суму 190 230 дол. США, 21.03.2011 р. на суму 24 375 дол. США, 22.03.2011 р. на суму 24 375 дол. США, 23.12.2011 р. на суму 24 375 дол. США (з простроченням на 157 днів), а всього на суму 263 355 дол. США.

Відомості про отримання товару на суму 164 375 дол. США від час перевірки позивачем не надавались.

Оскільки висновок Міністерства економіки України на продовження термінів розрахунків за контрактами позивачем до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС не надано, відповідач дійшов висновку про порушення ПП «Агентство Броксім» валютного законодавства.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000392202 від 21 березня 2012 р., яким позивачеві нараховано суму грошового зобов'язання із сплати пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в сумі 872 487 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000392202 від 21 березня 2012 р., яким підприємству нараховано суму грошового зобов'язання із сплати штрафу в розмірі 340 грн. за не подачу декларації про валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (надалі за текстом - «Закон №185/94-ВР») імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

За приписами статті 4 цього Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Саттею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 передбачено, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Згідно з п. 3 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» від 25.12.95 р. № 207 обов'язкове декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за наведеною формою щоквартально в терміни, встановлені для подання квартальної та річної бухгалтерської звітності, починаючи з підсумків за 1995 р., а спільними підприємствами з іноземними інвестиціями - щоквартально до 20 числа наступного місяця за звітним кварталом і у терміни, встановлені для подання річної звітності, починаючи з підсумків діяльності за 1995 р.

Відповідно до статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі, що встановлюється Національним банком України.

За змістом підпункту 2.7 п. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 порушення строків декларування тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Адже, як зазначив суд попередньої інстанції, товар за зовнішньоекономічними контрактами № Р-2 від 05.03.2011 р. з компанією «GLORY HOLDING GROUP LTD.» (КНР) та № 20111007 від 07.01.2011 р. з компанією «GUANGZOU YUXIN TRADE CO., LTD» (КНР) своєчасно надійшов в Україну.

Декларація №10000005/2011/837950 для здійснення митного оформлення вантажу, отриманого від компанії «GLORY HOLDING GROUP LTD» (КНР) згідно контракту № Р-2 від 05.03.2011 р. ПП «Агентство Броксім» подана до Київської регіональної митниці 07.07.2011р.

04.11.2011 р., 06.12.2011 р. також позивачем подавались вантажні митні декларації до Південної митниці.

За даними листа ТОВ «ВSA Ukraine Ltd» вантаж у контейнерах ЕMCU9413208, ЕMCU9755880, FCIU8853360, FSCU9803872, HMCU9066591, INKU2252908, TGHU9002280 (коносамент № 140100067412) прибув до Одеського порту 20.03.2011 р. та перебуває на території терміналу.

Згідно названого коносаменту відправником згаданих контейнерів є компанія «GUANGZOU YUXIN TRADE CO., LTD».

29.04.2011 р. з метою оформлення вантажу, отриманого від компанії «GUANGZOU YUXIN TRADE CO., LTD» (КНР) ПП «Агентство Броксім» подано декларацію №100000005/2011/885771.

За таких обставин, на суд попередньої інстанції вірно виходив з того, що оскільки товар було фактично ввезено на митну територію України у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на той факт, що митне оформлення товару було завершено з порушенням встановленого строку чи взагалі не відбулося на момент перевірки є помилковим.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII момент здійснення експорту (імпорту) це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пункт 23 статті першої Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV (надалі за текстом - «МК України»), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначав переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях, як переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

Відповідно до пункту 35 статті 1 МК України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України, це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

За змістом статті 5 МК України митна територія України, це територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Згідно статті 6 МК України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

На момент виникнення спірних правовідносин форми вантажної митної декларації та порядок її подання визначались Положенням про вантажну митну декларацію затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 574.

Відповідно до пункту 2 цього Положення вантажна митна декларація, це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Аналіз наведених норм з точки зору їх внутрішнього взаємозв'язку дає підстави для висновку, що на виконання вимог валютного законодавства України, зокрема ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підприємство повинно ввезти (перемістити) товар на митну територію України, для чого повинен бути здійснений пропуск через митний кордон, при цьому Закон № 185/94-ВР пов'язує настання відповідальності саме за несвоєчасне надходження товару в Україну, а не з моментом оформлення вантажної митної декларації.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 02 квітня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.