Ухвала суду № 30441951, 13.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2013 р. м. Київ К/9991/8339/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Острович С.Е. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Божук В.І.,відповідача:Кобзій Я.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012

у справі № 2а-1670/7304/11

за позовом Приватного підприємства «Зовнішньо-торгівельна фірма «ПЕК»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Зовнішньо-торгівельна фірма «ПЕК» (надалі - позивач, ПП «Зовнішньо-торгівельна фірма «ПЕК») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області), у якому просило суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0001661502/1070.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012, адміністративний позов Приватного підприємства «Зовнішньо-торгівельна фірма «ПЕК» до Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області задоволено у повному обсязі: податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 21.03.2011 № 0001661502/1070 визнано протиправним та скасовано.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПП «Зовнішньо-торгівельна фірма «ПЕК» відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 14.02.2011 по 15.03.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №1256/15-322/25169467 від 15.03.2011 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення приписів пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), у результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 28 996,89 грн.

На підставі висновків акта 21.03.2011 Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001661502/1070, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 36 246,11 грн., у т.ч. 28 996,89 грн. основного платежу та 7 249,22 грн. штрафних санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, у зв'язку з чим, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має цьому належне документальне підтвердження.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду першої інстанції, посилаючись на те, що під час вирішення справи судом не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, право платника податків на формування податкового кредиту безпосередньо пов'язане із сплатою ним сум податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг)(в їх ціні), які ним буде використано у межах власної господарської діяльності, та яке підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.11.2010 та 03.12.2010 між ПП «Зовнішньо-торгівельна фірма «ПЕК» (Замовник) та Приватним підприємством «Градко» (Підрядник) укладено договори підряду № 01/11 та № 03/12 відповідно, а 01.12.2010 договір поставки № 106/12.

За результатами виконання договорів підряду та поставки, сторонами договорів складено та підписано акти здачі-прийняття робіт із зазначенням видів робіт (товару), кількості, ціни. На підтвердження фактичного виконання умов договору, позивачем надано ескіз загального вигляду трала в зборі, специфікація до ескізу трала в зборі, пояснювальна записка до ескізного проекту трал низькопільний, рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Виконані роботи та поставлені товари (роботи, послуги) позивачем придбавалися для подальшого використання у власній господарській діяльності, що відповідачем спростовано не було.

Включення до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 28 996,89 грн. позивачем здійснено на підставі податкових накладних: від 25.11.2010 № 36, від 20.12.2010 № 1111, від 17.12.2010 № 1110, від 29.12.2010 № 764, від 24.12.2010 № 1112, від 08.12.2010 № 762, виписаних ПП «Градко», яке є платником податку на додану вартість.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій встановлено, а відповідачем не спростовано, що наявні у матеріалах справи первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Градко», а виписані останнім податкові накладні, були законною підставою для формування податкового кредиту за листопад, грудень 2010 року у розмірі 28996,89 грн.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 21.03.2011 № 0001661502/1070.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обґрунтувань та з урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 у справі № 2а-1670/7304/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Острович С.Е.