Ухвала суду № 30437539, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К/9991/40195/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Дегтярьова Ю.В.,відповідача:Опалко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р.

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р.

у справі №2а-3904/10/0270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Вінницяобленерго»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Вінниці (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р. позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.03.2010 р. №0002481530/0 з урахуванням рішення відповідача, прийнятого за наслідками розгляду первинної скарги, від 21.05.2010 р. №0000491600/1, від 16.07.2010 р. №0000491600/2, від 29.09.2010 р. № 0000491600/3; визнано протиправними дії відповідача зі зміни цільового призначення платежів позивача зі сплати поточних податкових зобов'язань за платіжним дорученням від 30.11.2009 р. №7532 на суму 1 200 000,00 грн., від 25.12.2009 р. №8130 на суму 400 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача зі зміни цільового призначення платежів позивача зі сплати поточних податкових зобов'язань шляхом зарахування сплачуваних позивачем поточних податкових зобов'язань у рахунок податкового боргу попереднього податкового періоду; визнано протиправними дії відповідача щодо стягнення пені у період з 28.11.2009 р. по 23.09.2010 р. у сумі 502 139,58 грн. Провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача з нарахування пені у розмірі 2 670 436,53 грн. закрито; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджений розмір судових витрат у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 16.02.2010 р. №243/15-2/00130694, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.5.2.4 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.03.2010 р. №0002481530/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного Закону, у розмірі 10 відсотків від несвоєчасно сплаченої узгодженої суми податкового зобов'язання, що становила 349 979,29 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого було прийнято рішення про часткове задоволення скарги позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.03.2010 р. №0002481530/0 у частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 189 979,29 грн., прийнято нове податкове повідомлення - рішення від 21.05.2010 р. №0000491600/1 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 160 000,00 грн.

За результатом подальшого адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скарги позивача було залишено без задоволення, прийнято нові податкові повідомлення від 16.07.2010 р. № 0000491600/2 та від 29.09.2010 р. №30491600/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок, викладений у відповідному акті перевірки, про порушення позивачем граничних строків сплати суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Позивач, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, вказує, що платіжним дорученням від 30.11.2009 р. №7532 ним було здійснено перерахунок до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 1 200 000,00 грн., при цьому вказано призначення платежу - податок на додану вартість за листопад 2009 р.; платіжним дорученням від 25.12.2009 р. №8130 здійснено перерахунок до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 400 000,00 грн. з призначенням платежу - податок на додану вартість за листопад 2009 р. по декларації, прийнятої 17.12.2009 р. Відтак, позивач вважає, що суми сплачені відповідно до вказаних платіжних доручень відповідач був зобов'язаний зараховувати у погашення тих податкових зобов'язань, які були зазначені платником у графі «призначення платежу».

Крім того, з метою уточнення позовних вимог товариством було заявлено клопотання про часткову зміну предмету позову, яка полягала у визнанні протиправними дій відповідача щодо зміни цільового призначення платежів із сплати поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 28.12.2009 р. по 23.09.2010 р., обґрунтовуючи таке клопотання тим, що вказаний період, у якому було протиправно порушено відповідачем його законні права та інтереси, зазначений з огляду на початок здійснення відповідачем протиправних дій зі зміни цільового призначення платежів позивача та закінчено датою звернення із позовом до суду.

Нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг -це узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань з податків, зокрема з метою погашення податкового боргу направляти сплачені платником кошти з іншим призначенням у рахунок його погашення.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити про обґрунтованість доводів суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення клопотання позивача про зміну предмету позову та необхідності визнання протиправними дій відповідача, які полягали у зміні призначення платежів із сплати поточних податкових зобов'язань позивача зі сплати податку на додану вартість у періоді з 28.12.2009 р. по 23.09.2010 р., оскільки, зміна відповідачем цільового призначення платежів позивача відбулась не тільки за платіжними дорученнями від 30.11.2009 р. № 7532 та від 25.12.2009 р. № 8130, але й по всіх інших платіжних документах за вказаний період, якими позивач здійснював сплату поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р. у справі №2а-3904/10/0270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.