Рішення № 30439129, 04.04.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0618/2-33/12 Головуючий у 1-й інст. Стратович О.В.

Категорія 19 Доповідач Забродський М. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Забродського М.І.,

суддів: Миніч Т.І., Трояновської Г.С.

з участю секретаря

судового засідання Ямкової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції в особі начальника Світельської Катерини Володимирівни про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції в особі начальника Світельської Катерини Володимирівни

на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року ОСОБА_4, звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з відповідача на його користь борг за додатковою угодою до договору відповідального зберігання від 02 лютого 2010 року в сумі 77000 грн., пеню в сумі 11935 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначав, що 02 лютого 2010 року між Відділом державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області та ФОП ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору відповідального зберігання, згідно з якою позивач зобов'язувався зберігати майно ТОВ «ДОК СІК», а відповідач взяв на себе обов'язок сплатити за охорону цього майна 77000 грн.. Однак станом на 22 вересня 2011 року відповідач зазначену суму не сплатив, чим порушив умови договору.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року позов ОСОБА_2 - задоволено.

Стягнуто з Відділу державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області заборгованість за договором відповідального зберігання нерухомого майна в сумі 77000грн., пеню за невиконання умов договору в сумі 11935 грн. та судові витрати в розмірі 889,36 грн.

В апеляційній скарзі Відділ державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області в особі начальника Світельської К.В., просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Посилається на те, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку, щодо неналежного виконання відповідачем умов договору відповідального зберігання.

Вважає, що додаткова угода, яка підписана між сторонами 02 лютого 2010 року є лише наміром укласти основний договір зберігання майна і це не зобов'язувало нести обов'язки про сплату позивачу коштів. Факт передачі майна на зберігання письмово не зафіксований відповідним актом чи розпискою.

Сам акт приймання передачі виконаних робіт від 05 травня 2011 року не може бути належним доказом про існування договірних відносин, оскільки в силу вимог ст. 638 ЦК України договір зберігання є неукладений.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Пунктом 5.8.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 з послідуючими змінами визначено, що розмір винагороди зберігачу встановлюється державним виконавцем за згодою зберігача, але не більше 5 відсотків вартості переданого на зберігання майна за один місяць.

02 лютого 2010 року між Відділом державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до договору відповідального зберігання описаного майна ТОВ „ДОК СІК" оскільки договір відповідального зберігання майна був розірваний з ПП ОСОБА_5 (а.с.17).

З часу підписання цієї додаткової угоди ОСОБА_4 приступив до зберігання майна ТОВ „ДОК СІК", що не заперечується Світельської К.В.,

05 травня 2011 року сторонами був складений акт за №16/2010 приймання-передачі виконаних робіт. Згідно його змісту Відділ державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції, як замовник з одного боку та ОСОБА_4, як зберігач засвідчили те, що останній передає, а замовник приймає згідно договору від 02 лютого 2010 року надані послуги по збереженню майна ТОВ „ДОК СІК" за березень-грудень місяці 2010 року та з січня по квітень місяці 2011 року. Вартість наданих послуг становить 77 000.00 грн.

Отже сторони домовилися про збереження майна і визначили вартість таких послуг(а.с.16).

Проте після цього відповідач свої умови такого договору не виконував і позивач двічі звертався з претензіями про виплату цих коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з наведеного суд першої інстанції правильно вважав, що відповідач не виконував свої зобов'язання за укладеним договором та стягнув заборгованість у розмірі 77 000,00 грн.

Стягуючи з відповідача 11 935.00 грн. пені суд першої інстанції виходив з того, що неявка відповідача у судове засідання розцінюється, як визнання ним позову.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зі змісту додаткової угоди від 02 лютого 2010 року не вбачається, що сторони домовилися про стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання.

За таких обставин рішення районного суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Судові витрати у зв'язку з цим та на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають зменшенню. Крім того відповідачу слід повернути зайво сплачений судовий збір від 11 лютого 2013 року у розмірі 444.68 грн. за подачу апеляційної скарги, оскільки він був сплачений не на рахунок апеляційного суду а до районного суду.

В решті рішення районного суду слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги проте, що додаткова угода є лише наміром укласти основний договір зберігання, а також те, що між Відділом державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції та ОСОБА_2не укладено акт передачі майна на зберігання є безпідставні, оскільки Світельською К.В. визнається той факт, що ОСОБА_4 зберігав майно ТОВ „ДОК СІК". Крім того 13 листопада 2010 року на виконання додаткової угоди від 02 лютого 2010 року відповідачем були перераховані кошти позивачу у розмірі 11 тис. грн., що стверджується випискою по рахунку ПАТ „Райфайзен Банк Аваль". Отже така угода не може вважатися як намір укласти основний договір. Крім того додаткова угода і акт прийняття-передачі виконаних робіт є чинними і ніким не скасовані.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 209,303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції в особі начальника Світельської Катерини Володимирівни задовольнити частково.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року, в частині стягнення пені з відділу державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції в особі начальника Світельської Катерини Володимирівни скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Відділу державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції в особі начальника Світельської Катерини Володимирівни про стягнення пені у розмірі 11935.00 грн. за безпідставністю.

Змінити рішення Олевського районного суду Житомирської області від 10 квітня 2012 року, в частині стягнення судових витрат та зменшити їх розмір з 889.36 грн. до 770.00 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Повернути Відділу державної виконавчої служби Олевського районного управління юстиції в особі начальника Світельської Катерини Володимирівни зайво сплачений судовий збір у розмірі 444.68 грн. за квитанцією від 11 лютого 2013 року на р/р 01:34900942; 22030001 на користь Олевського районного суду код отримувача 37937308 р/с 31215206700460 МФО 811039.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних, і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: