Ухвала суду № 30438788, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-11267/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Межової К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-11267/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпос", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №00026522-3 від 12.06.2012 року та №0004582203 від 30.08.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 5.9 ст. 5, п. 1.32 ст. 1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 69, ч. 1 ст. 86, ст.ст. 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичної осіб та фізичних осіб - підприємців, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України головного управління статистики у Харківській області, ТОВ "Карпос" зареєстровано в якості юридичної особи 26.12.2006 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Карпос" перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС. Відповідно до свідоцтва №200043720, ТОВ "Карпос" зареєстровано платником податку на додану вартість з 06.03.2007 року.

На підставі направлень від 30.03.2012 року №113/22-3, №114/22-3, №115/22-3, №116/22-5, №117/17-5, №118/22-6 від 28.04.2012 року №292/22-3, виданих ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, згідно із п.п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС з 30.03.2012 року по 16.05.2012 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Карпос" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №2866/22-03/34629821 від 23.05.2012 року, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ "Карпос":

- п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.5.4, п.5.9 ст.5, п.5.1 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.48.3, п.48.4 ст.48, п.49.2, п.49.18 ст.49, п.137.1 ст.137, п.138.2 п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 25230478,00 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 49132,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки начальником ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС 12.06.2012 року були прийняті податкові повідомлення - рішення № 00026522-3 відповідно якого збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 49132,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4441,00 грн., № 00026622-3 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 25230478,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 6251857,00 грн. Вказані податкові повідомлення - рішення були отримані підприємством 18.06.2012 року за вх. № 156.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Карпос", керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржувало вказані податкові повідомлення - рішення. За наслідками оскарження, ДПС м. Києва 20.08.2012 року було прийнято Рішення №5151/10/12-114, відповідно до якого податкове повідомлення - рішення №00026522-3 від 12.06.2012 року - залишено без змін, а податкове повідомлення - рішення №00026622-3 від 12.06.2012 року скасовано в частині основного платежу у розмірі 120110,00 грн., в іншій частині дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга ТОВ "Карпос" - частково задоволена. На підставі вказаного рішення ДПІ у Солом'янському районі м.Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004582203 від 30.08.2012 року щодо суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 25110368,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6251857,00 грн.

В подальшому вказані податкові повідомлення-рішення ТОВ "Карпос" були оскаржені до ДПС України (повторна скарга від 04.09.2012 року вих. №329/АС). Рішенням ДПС України від 15.09.2012 року №2495/0/61-12/10-2115 повторну скаргу підприємства було залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00026522-3 від 12.06.2012 року та №0004582203 від 30.08.2012 року - без змін.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 року №270/96-ВР "реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару" та "зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг".

Відображення у податковому обліку витрат на рекламні заходи передбачено пунктом 5.1 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року, згідно якого "…Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Як визначено у п.1.32 ст.1 Закону "Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи."

Витрати, пов'язані з рекламними заходами, відповідно до п.п.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 цього Закону передбачено особливий порядок обліку. Такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі (нелімітовані витрати) та до витрат з відповідним обмеженням (лімітовані витрати). Нелімітовані витрати - це витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, а до лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства у розмірі, що не перевищує 2% від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) рік.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно з положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати та витрат банківських установ), інших витрат.

На підставі п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням в сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту; пункт 44.2, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу; пункт 44.3, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1. цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її не подання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський обліку. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закони України "Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Іншими словами, первинні документи по віддзеркаленню господарських операцій і для податкового обліку.

Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені у ст. 9 наведеного Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Згідно ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Карпос" (комісіонером) були укладені договори комісії на реалізацію товарно-матеріальних цінностей з наступними контрагентами:

- ПФ "Апія" договір комісії №457/07/09 на реалізацію товару від 04.04.2009 року м. Харків. Відповідно до умов якого, ПФ "Апія", далі Комітент, в особі директора Мороза І.М., діючого на підставі Статуту, з однієї Сторони, і ТОВ "Карпос", далі Комісіонер, в особі Шаповалової О.М., діючого на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний Договір про наступне: згідно даного договору Комісіонер зобов'язується на замовлення Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента в терміни і порядку визначеними даним договором, одну чи декілька угод на реалізацію товару Комітента. Конкретні умови укладення угод, мінімальні ціни реалізації, а також інші указівки Комітента відносно угод, зазначених вище, зазначаються в заявках Комітента. Заявки можуть надаватися в письмовій чи усній формі. Розмір комісійної винагороди визначається в актах виконаних робіт. Договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Звіт ТОВ Карпос по викупленому товару за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по договору комісії перед комітентом ПФ Апія. Промислові товари (побутова хімія) на загальну суму 25783234,00 грн., в т.ч. ПДВ 4297205,67 грн.

- ПФ "Орнатус" договір комісії №462/07/09 на реалізацію товару від 01.04.2009 року м. Харків. Відповідно до умов якого, ТОВ "Карпос", далі Комісіонер, в особі Шаповалової О.М., діючого на підставі Статуту, з однієї Сторони, та ПФ "Орнатус", далі Комітент, в особі директора Зеленкової О.В., діючого на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний Договір про наступне: згідно даного договору Комісіонер зобов'язується на замовлення Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента в терміни і порядку визначеними даним договором, одну чи декілька угод на реалізацію товару Комітента. Конкретні умови укладення угод, мінімальні ціни реалізації, а також інші указівки Комітента відносно угод, зазначених вище, зазначаються в заявках Комітента. Заявки можуть надаватися в письмовій чи усній формі. Розмір комісійної винагороди визначається в актах виконаних робіт. Договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Звіт ТОВ Карпос по викупленому товару за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по договору комісії перед комітентом ПФ Орнатус. Продовольчі товари в асортименті на загальну суму 51210846,00 грн., в т.ч. ПДВ 8535141,00 грн.

- ТОВ "Пранк" договір комісії №463/07/09 на реалізацію товару від 01.04.2009 року м. Харків. Відповідно до умов якого, ТОВ "Карпос", далі Комісіонер, в особі Шаповалової О.М., діючого на підставі Статуту, з однієї Сторони, та ТОВ "Пранк", далі Комітент, в особі директора Іванської Н.П., діючого на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний Договір про наступне: згідно даного договору Комісіонер зобов'язується на замовлення Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента в терміни і порядку визначеними даним договором, одну чи декілька угод на реалізацію товару Комітента. Конкретні умови укладення угод, мінімальні ціни реалізації, а також інші указівки Комітента відносно угод, зазначених вище, зазначаються в заявках Комітента. Заявки можуть надаватися в письмовій чи усній формі. Розмір комісійної винагороди визначається в актах виконаних робіт. Договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Звіт ТОВ Карпос по викупленому товару за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по договору комісії перед комітентом ТОВ фірма Пранк. Продовольчі товари (шоколад ТМ ", "Snickers" та ін., мінеральна вода, жувальні гумки, кава, сік) в асортименті на загальну суму 12955762,00 грн., в т.ч. ПДВ 2159293,67 грн.

- ПФ "Кібела" договір комісії №686/07/09 на реалізацію товару від 01.04.2009 року м. Харків. Відповідно до умов якого, ТОВ "Карпос", далі Комісіонер, в особі Шаповалової О.М., діючого на підставі Статуту, з однієї Сторони, та ПФ "Кібела", далі Комітент, в особі директора Підліскової В.М., діючого на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний Договір про наступне: згідно даного договору Комісіонер зобов'язується на замовлення Комітента за плату здійснити від свого імені, але за рахунок Комітента в терміни і порядку визначеними даним договором, одну чи декілька угод на реалізацію товару Комітента. Конкретні умови укладення угод, мінімальні ціни реалізації, а також інші указівки Комітента відносно угод, зазначених вище, зазначаються в заявках Комітента. Заявки можуть надаватися в письмовій чи усній формі. Розмір комісійної винагороди визначається в актах виконаних робіт. Договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року. Звіт ТОВ Карпос по викупленому товару за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року по договору комісії перед комітентом ПФ Кібела. Продовольчі товари (чай ТМ ", "ТЕТ", ", "Аскольд" та ін., кава ТМ Festa", ", та ін.) в асортименті на загальну суму 30050158,00 грн., в т.ч. ПДВ 5008359,61 грн.

Встановлено, що отримані на умовах комісійних договорів товарно-матеріальні цінності були викуплені ТОВ "Карпос" та перейшли у його власність. Розрахунки за придбаний товар здійснено векселями.

З наявних в матеріалах справи Звітів комісіонера щодо викупленого товару, ТОВ "Карпос" отримало право власності на товари від ПФ „Апія", ПФ „Орнатус", ТОВ „Пранк", ПФ „Кібела" на загальну вартість 120 млн. грн. (з ПДВ) у грудні 2010 року. Однак, з пояснень представника позивача, ТОВ "Карпос" помилково не врахував їх в цьому періоді ані в податковому обліку (не збільшив суму валових витрат), ані на рах. 28 "Товари" бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи вбачається, що в бухгалтерському обліку оприбуткування придбаних товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Карпос" проведено в 2011 році: Оприбутковано товари - 100 000,0 тис. грн., відображено податковий кредит - 20 000,0 тис. грн., видано векселі в рахунок оплати за придбані ТМЦ - 120 000,0 тис. грн.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 - „Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

В порушення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 ТОВ „Карпос" не оприбутковано придбані товарно-матеріальні цінності.

Отже, придбані у ПФ „Апія", ПФ „Орнатус", ТОВ „Пранк", ПФ „Кібела" товарно-матеріальні цінності станом на 31.12.2010 року перебували у залишках нереалізованих ТМЦ та повинні були збільшити балансову вартість товарно-матеріальних цінностей, що обліковувалися на рахунку 28 „Товари" на вартість придбаних ТМЦ у розмірі 100 000 000,0 грн.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі, коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Судом встановлено, що не оприбуткування ТОВ "Карпос" придбаних товарно-матеріальних цінностей, призвело до заниження фактичних залишків по бухгалтерському рахунку 28 „Товари" та відповідно до заниження показників, задекларованих в додатку "К1/1" до декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, ТОВ "Карпос" порушено вимоги п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження задекларованих показників у р.01.2 Декларацій „приріст балансової вартості запасів" в деклараціях з податку на прибуток підприємства на загальну суму 100000000,0 грн. за 2010 рік.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.2004 року №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

У відповідності до п.п. 1.2. п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пп. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Як свідчать матеріали справи, для документального підтвердження факту отримання товару позивачем надано Звіти по викупленому товару по договорам комісії перед комітентами ПФ „Апія", ПФ „Орнатус", ТОВ „Пранк", ПФ „Кібела". При цьому, з акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки не було надано видаткових накладних, прибуткових накладних, документів, що підтверджуються факт оприбуткування товарів на склад, не було надано документів, що підтверджували б факт переміщення товарів, довіреностей на право їх отримання тощо. Таких доказів позивачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, тобто матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій на виконання зазначених вище договорів комісії.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Карпос" здійснювало витрати на придбання послуг реклами (нелімітовані витрати). Зазначені витрати здійснювались в межах Договору про співробітництво №187/12/09 від 28.02.2009 року з ІП "Аврора".

Згідно вказаного договору ТОВ "Карпос", далі "Сторона 1", в особі директора Гаврилець Л.А., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та ІП "Аврора", далі "Сторона 2", в особі директора Пісня С.М., діючого на підставі Статуту, з другої сторони, разом "Сторони" уклали даний Договір про наступне. Сторони даного договору зобов'язуються співпрацювати і разом діяти відносно: надання один-одному різного виду послуг (виконання робіт), націлених на проведення рекламних заходів по адресах, за якими Сторони здійснюють свою господарську діяльність, проведення культурно-масових та інших заходів по вище вказаних адресах.

На виконання умов зазначеного вище договору ІП "Аврора" було надано послуги та виписано наступні акти здачі-приймання послуг: акт №Ав-РНу00000000000143 здачі-приймання послуг від 31.03.2011 року. Послуги по розміщенню інформації за договором №187/12/09 від 28.02.2009 року на суму 41550,00 грн., в т.ч. ПДВ 6925,00 грн. було включено до складу витрат у 1 кварталі 2011 року.

Перевіркою та з пояснень представника позивача судом встановлено, що ТОВ „Карпос" не має у власності чи у користуванні товарів певної торгової марки, перелік продуктів харчування та товарів особистого вжитку, що реалізуються, є вкрай широким та таким, що відповідає асортименту супермаркету, і тому виділити якусь певну групу товарів для просування чи проведення рекламно/маркетингової компанії не є можливим.

Окрім цього, як вбачається з акту перевірки, ТОВ „Карпос" не було надано документів, що підтверджують правомірність включення витрат на проведення рекламних заходів, а саме: підприємством не надано документів про те, які рекламні послуги надавалися, де надавалися, які товарно-матеріальні цінності рекламувались тощо. До суду також не було надано жодного підтверджуючого документу щодо фактичного проведення рекламних заходів.

Слід відмітити, що законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання таких послуг, однак документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг.

А відтак, з огляду на те, що зазначені акти виконаних робіт містять лише загальні посилання щодо надання послуг, передбачених договором, без конкретизації їх видів, обсягів, а в матеріалах справи відсутні інші докази надання цих послуг позивачу, колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою обставин справи про те, що позивачем не підтверджено реального здійснення господарських операцій з ІП "Аврора".

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ „Карпос" віднесло до вкладу валових витрат, витрати на проведення рекламних заходів, зв'язок яких з господарською діяльністю безпосередньо ТОВ „Карпос" не пов'язаний.

Також судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Карпос" мало взаємовідносини з ІП "Юридична фірма "Аріадна", між вказаними сторонами було укладено договір б/н про надання юридичних послуг від 01.11.2009 року. Згідно даного договору ІП "Юридична фірма "Аріадна", далі "Виконавець", в особі директора Ельдигіної А.А., діючої на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТОВ "Карпос", далі "Замовник", в особі директора Шаповаловї О.М., діючої на підставі Статуту, з другої сторони, разом - Сторони, уклали даний договір про наступне: Виконавець зобов'язується на замовлення Замовника надавати Замовнику юридичні послуги в порядку і на умовах, передбачених цим договором, а Замовник зобов'язується оплатити дані послуги. Даний договір діє з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року.

На виконання умов зазначеного вище договору ІП "Юридична фірма "Аріадна" було виписано наступні акти здачі-приймання послуг: Акт №Пи-РНу00000000000008 здачі прийняття послуг від 31.03.2011 року, юридичні послуги по договору №б/н від 01.11.2009 року на суму 46365,00 грн. без ПДВ було включено до складу витрат у 1 кварталі 2011 року; Акт №Пи-РНу00000000000164 здачі прийняття послуг від 31.12.2010 року, юридичні послуги по договору №б/н від 01.11.2009 року на суму 35640,00 грн. в т.ч. ПДВ 5940,00 грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2010 року., Акт №Пи-РНу00000000000144 здачі прийняття послуг від 31.12.2011р. Юридичні послуги за 4 кв. по договору №б/н від 01.11.2009р. на суму 20924,00 грн., в т.ч. ПДВ 3416, грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2011 року; Акт №Пи-РНу00000000000092 здачі прийняття послуг від 30.09.2011р. Юридичні послуги по договору №б/н від 01.11.2009р. на суму 32588,40 грн., в т.ч. ПДВ 5431,40 грн. було включено до складу витрат у 3 кварталі 2011 року); Акт №Пи-РНу00000000000070 здачі прийняття послуг від 30.06.2011р. Юридичні послуги по договору №б/н від 01.11.2009р. на суму 73993,48 грн. без ПДВ було включено до складу витрат у 2 кварталі 2011 року.

Крім цього, ТОВ "Карпос" здійснювало витрати на придбання юридичних послуг у ФОП ОСОБА_10. ТОВ "Карпос" по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_10 було укладено договір про надання юридичних послуг, а саме: договір №88/11 від 01.01.2011 року. Відповідно до умов вказаного договору ФОП ОСОБА_10, далі "Виконавець", діюча на підставі Свідоцтва, з однієї сторони, і ТОВ "Карпос", далі "Замовник", в особі директора Шаповалової О.М., що діє на підставі Статуту, з другої Сторони, разом Сторони, уклали даний договір про наступне: згідно даного договору Виконавець зобов'язується на замовлення Замовника надавати Замовнику юридичні послуги в порядку і на умовах, передбачених цим договором, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги. Вартість юридичних послуг складає 10000 грн. в місяць. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року.

На виконання умов зазначеного вище договору ФОП ОСОБА_10 було надано послуги та виписано наступні акти здачі-приймання послуг: Акт №6 здачі-прийняття послуг від 30.12.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011 року на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2011 року; Акт №5 здачі-прийняття послуг від 30.11.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2011 року; Акт №4 здачі-прийняття послуг від 28.10.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 4 кварталі 2011 року; Акт №3 здачі-прийняття послуг від 09.09.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 3 кварталі 2011 року; Акт №2 здачі-прийняття послуг від 12.08.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 3 кварталі 2011 року; Акт №1 здачі-прийняття послуг від 12.07.2011р. м. Харків. Юридичні послуги (без ПДВ) по договору №88/11 від 01.01.2011р. на суму 10000 грн. було включено до складу витрат у 3 кварталі 2011 року.

З акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки не було надано документів, що давали б змогу перевірити які саме юридичні послуги надавалися, та чи пов'язані зазначені послуги з господарською діяльністю підприємства, також підприємством не було надано підтверджуючих документів, що давали б ідентифікувати конкретний зміст наданих юридичних послуг. До суду представником позивача також не було надано жодних доказів, таких як ухвали, рішення або постанови судів, юридичні консультації, тощо, які б свідчили про реальність отримання та надання юридичних послуг.

Виходячи з вищевикладених норм права та враховуючи те, що в актах здачі-прийняття робіт не зазначено які юридичні послуги було надано, придбані наведені вище послуги безпосередньо не пов'язані з господарською діяльністю та не призвели до отримання прибутку підприємством. Відношення до господарської діяльності наведених послуг не доведено.

Колегія суддів зауважує, що в зазначених актах не визначено вартість виконаних робіт з розрахунку яких нарахована винагорода, не доведено економічну вигоду у зв'язку з їх отриманням та факт використання зазначених послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Окрім цього, в зазначених вище актах відсутні дані щодо виду, часу та місця надання вказаних послуг, що не підтверджує факту їх надання та не дає можливості зробити висновки щодо зв'язку цих витрат з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ТОВ "Карпос" неправомірно віднесло до складу валових витрат вартість послуг, які не пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю ТОВ "Карпос" по взаємовідносинам з ІП "Аврора", ІП "Юридична фірма "Аріадна", ФОП ОСОБА_10.

Щодо формування податкового кредиту ТОВ "Карпос" по взаємовідносинам з ІП "Аврора", ІП "Юридична фірма "Аріадна", ФОП ОСОБА_10, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (підпункт 3.1 пункту 3.1 статті 3). Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість (пункт 7.1 статті 7). Суми податків, сплачені (нараховані платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 7.4.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковим накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому колегія суддів зауважує, що при обов'язковій необхідності зазначених фактів для виникнення у платника податку права на податковий кредит вони, однак, не є єдиними, які підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді справи, предметом якої є спір про вказане право.

У відповідності до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит обумовлюється такою обов'язковою умовою, як придбання платником податку товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Згідно з пп. 14.1.181.п 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а відповідно до п.п. 14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на встановлені актом перевірки та під час судового розгляду справи факти щодо відсутності документів на підтвердження правомірності включення витрат на проведення рекламних заходів, а саме: підприємством не надано документів про те, які рекламні послуги надавалися, де надавалися, які товарно-матеріальні цінності рекламувались тощо, відсутність жодного підтверджуючого документу щодо фактичного проведення рекламних заходів, в актах здачі-прийняття робіт не зазначено які юридичні послуги було надано, придбані юридичні послуги безпосередньо не пов'язані з господарською діяльністю та не призвели до отримання прибутку підприємством. Відношення до господарської діяльності наведених послуг не доведено, відсутність даних щодо виду, часу та місця надання вказаних послуг, що не підтверджує факту їх надання та не дає можливості зробити висновки щодо зв'язку цих витрат з фінансово-господарською діяльністю підприємства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаними договорами.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ТОВ "Карпос" сформовано податковий кредит в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п.198.3 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1, 6 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтувань позовних вимог та спростування висновків ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, викладених у акті перевірки № 2866/22-03/34629821 від 23.05.2012 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що повідомлення - рішення, оскаржувані позивачем, прийняті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законодавством України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. по справі № 2а-11267/12/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2012р. по справі № 2а-11267/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.