Ухвала суду № 30438787, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-14397/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача та представника другого позивача ОСОБА_1

представника відповідача Зінченка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. по справі № 2а-14397/12/2070

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3

до Національного банку України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_3, звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України з позовом, в якому просили суд:

- визнати протиправною бездіяльність ліквідатора ПАТ "Зембанк" Угрімова О.М. в частині невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року по справі №2018/2-1107/11/14 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі в ПАТ "Зембанк" на посаді юрисконсульта юридичного відділу;

- зобов'язати ліквідатора ПАТ "Зембанк" Угрімова О.М. видати наказ, яким внести зміни в штатний розклад ПАТ "Зембанк" і передбачити в ньому посаду юрисконсульта юридичного відділу, а також наказ, яким поновити ОСОБА_1 на роботі в ПАТ "Зембанк" на посаді юрисконсульта юридичного відділу;

- визнати протиправною бездіяльність ліквідатора ПАТ "Зембанк" Угрімова О.М. в частині невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року по справі №2018/2-1107/11/14 щодо стягнення з ПАТ "Зембанк" на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 26 207,95 грн.;

- зобов'язати ліквідатора ПАТ "Зембанк" Угрімова О.М. внести зміни в кошторис ПАТ «Зембанк», в якому передбачити видатки в сумі 26 207,95 грн. на оплату на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу; визнати протиправною бездіяльність ліквідатора ПАТ "Зембанк" Угрімова О.М. в частині невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2011 року по справі №2018/2-733/11 щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника Голови Правління ПАТ "Зембанк";

- зобов'язати ліквідатора ПАТ "Зембанк" Угрімова О.М. видати наказ, яким внести міни в штатний розклад ПАТ "Зембанк" і передбачити в ньому посаду заступника Голови Правління, а також наказ, яким поновити ОСОБА_3 на роботі в ПАТ "Зембанк" на посаді заступника Голови Правління;

- визнати протиправною бездіяльність ліквідатора ПАТ "Зембанк" Угрімова О.М. в частині невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2011 року по справі №2018/2-733/11 щодо стягнення з ПАТ "Зембанк" на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 98 153,89 грн.;

- зобов'язати ліквідатора ПАТ "Зембанк" Угрімова О.М. внести зміни в кошторис ПАТ «Зембанк», в якому передбачити видатки в сумі 98 153,89 грн. на оплату на користь ОСОБА_3 заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 6 ст. 92, ч. 4 ст. 99 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року по цивільній справі № 2018/2-1107/11 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Земельний банк» позовні вимоги задоволено, визнано наказ №178-к від 03.11.2010р. ПАТ «Земельний банк» незаконним та поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта юридичного відділу ПАТ «Земельний банк», стягнуто з ПАТ «Земельний банк» на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за час вимушеного прогулу 26 207, 95 грн.

За наслідками апеляційного оскарження, рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 25.01.2012 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.11.2011 року змінено та з мотивувальної частини виключено посилання на відсутність повідомлення ПАТ «Земельний банк» державній службі зайнятості про звільнення позивача з роботи як на підставі поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2011 року по цивільній справі №2018/2-733/11 за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Земельний банк», треті особи: первинна професійна спілка «Профспілка працівників ПАТ «Земельний банк», ліквідатор ПАТ «Земельний банк» Угрімов О.М. позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконним наказ №131-К від 27.08.2010р. про звільнення ОСОБА_3 з роботи, поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника Голови Правління ПАТ «Земельний банк», стягнуто з ПАТ «Земельний банк» заробітну плату за час вимушеного прогулу 40113,81 грн.

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 19.01.2012 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2011 року змінено в частині періоду та суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнуто з ПАТ «Земельний банк» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2010р. по 22.09.2011 року включно суму 98 153,89 грн.

Постановами державного виконавця Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 15.03.2012 року відкрито виконавчі провадження ВП № 31715381, ВП № 31715693, ВП № 31715832, ВП № 317115992 на підставі вказаних рішень суду.

Згідно постанов державного виконавця Київського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 03.08.2012 року вказані виконавчі провадження закінчено на підставі п.7 ч.1 ст.49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відкликанням Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Земельний банк» та ініціювання процедури ліквідації банку.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На підставі положень вказаної норми, рішення по цивільних справах № 2018/2-1107/11 та №2018/2-733/11 набрали законної сили.

Відповідно до положень ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачі при звернення до суду вважають, що саме Національним банком України порушені їх права і саме він є належним відповідачем по справі.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Національний банк України не був стороною по вказаним цивільним справам, та на нього суд не покладав будь-яких обов'язків по поновленню позивачів на роботі та виплати їм грошових коштів за час вимушеного прогулу. Вказані рішення суду прийняті відносно іншої юридичної особи - ПАТ «Земельний банк», з яким позивачі перебували у трудових відносинах, та вказаними рішеннями вирішено трудовий спір.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли внаслідок невиконання судових рішень по цивільним справам щодо поновлення на роботі в ПАТ "Зембанк" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про Національний банк України" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека і фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду за діяльністю банків в межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними і фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати про відсутність у Національного банку України повноважень щодо здійснення функції контролю в частині дотримання законодавства про працю банківськими установами.

Звертаючись з позовними вимогами до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності Ліквідатора ПАТ "Зембанк" Угрімова О.М. в частині невиконання судових рішень Київського районного суду м. Харкова щодо поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, позивачі посилаються на положення ст. 99 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом вказаної правової норми визначено, що банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора, ліквідатора та залучених ними осіб. Рішення Національного банку України, його службовців, тимчасового адміністратора та ліквідатора можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення законності таких рішень. Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії. Службовці Національного банку України, тимчасовий адміністратор, ліквідатор та залучені ними особи не несуть особистої відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно та на законних підставах. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Національного банку України. Національний банк України забезпечує правовий захист своїх службовців, тимчасового адміністратора, ліквідатора або залучених ними осіб у разі подання проти них позовів, пов'язаних із забезпеченням виконання ними функцій Національного банку України. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки службовця Національного банку України, тимчасового адміністратора, ліквідатора або залучених ними осіб, відшкодовується згідно із законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами про страхування фінансової відповідальності.

Відповідно до вказаної правової норми до кола осіб, яким надано право оскарження рішень, дій або бездіяльності Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора, ліквідатора та залучених ними осіб у визначеному цією статтею порядку, віднесено банк або інших осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України.

До осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України ст. 72 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, віднесено таких осіб: власник істотної участі у банку, якщо Національний банк України вважає, що він не відповідає вимогам, встановленим цим Законом щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність банку; особа, що придбала істотну частку у банку без письмового дозволу Національного банку України.

Об'єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

Тобто, зазначеними нормами закону передбачено право Національного банку України здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. Разом з цим, законом надано право таким особам на оскарження рішень Національного банку України метою встановлення законності цих рішень. Саме при оскарженні таких рішень визначено, що службовці Національного банку України, тимчасовий адміністратор, ліквідатор та залучені ними особи не несуть особистої відповідальності за будь-які дії або бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно та на законних підставах, а позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Національного банку України.

Колегія суддів зазначає, що питання, пов'язані із врегулюванням трудових відносин з працівниками банку, при ліквідації банку, належать до виключних повноважень ліквідатора банку.

Відповідно у спорах між працівником і банком про захист порушених прав у трудових правовідносинах Національний банк України не є належним відповідачем, на якого може бути покладено обов'язок по відновленню порушеного права.

Разом з цим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Національний банк України не був стороною по вищезазначеним цивільним справам, та на нього суд не покладав будь-яких обов'язків по поновленню позивачів на роботі та виплати їм грошових коштів за час вимушеного прогулу. Вказані рішення суду прийняті відносно юридичної особи - ПАТ "Земельний банк", з яким позивачі перебували у трудових відносинах, та вказаними рішеннями вирішено трудовий спір.

Отже, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права і не застосування до правовідносин, що виникли, положень ч. 4 ст. 99 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в редакції, що діяла на момент виникнення таких правовідносин, є помилковими, а тому відхиляються колегією суддів.

Відповідно ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом п.6 ч.1 ст. 3 КАС України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України визначає, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду спорів, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Колегія суддів зазначає, що ліквідатор ПАТ "Зембанк" - Угрімов О.М., не є суб'єктом владних повноважень в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України, оскільки, при виконанні судових рішень про поновлення на роботі у цивільних справах, не здійснює владні управлінські функції щодо позивачів, а виконує обов'язок ліквідатора ПАТ "Зембанк", як відповідача по цивільній справі, учасника цивільного процесу.

Колегія суддів вважає помилковими посилання позивачів на ч. 6 ст. 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, якою встановлено, що при виконанні своїх обов'язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Правоохоронні органи зобов'язані надавати допомогу ліквідатору в його роботі на підставі письмового звернення.

Згідно ч. 5 ст. 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) банку.

Тобто, фактично ліквідатор діє як виконавчий орган банку, а не як представник Національного банку України та суб'єкт владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції по відношенню до банку як підконтрольної установи.

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних правовідносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2013р. по справі № 2а-14397/12/2070 скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити позивачам, що спірні правовідносини підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.