Ухвала суду № 30438606, 19.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/3553/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Тур Н.І.

представника відповідача Намінас О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-1670/3553/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000852302/67 від 18 травня 2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 18 травня 2012 року № 0000852302/67.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 102 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14.07.2008 року, ідентифікаційний код 35713283 (том 1 а.с. 56).

Позивач перебуває на податковому обліку в Комсомольському відділенні Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції з 15.07.2008 року за № 1348 та у періоді, що перевірявся є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100130216 від 24.07.2008 р., індивідуальний податковий номер 357132816029 (том 1 а.с. 59).

У період з 12.04.2012 року по 26.04.2012 року фахівцями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за січень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні, листопаді, грудні 2011 року, за лютий 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні, грудні 2011 року, січні 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.04.2012 року № 1022/22-113/35713283 (том 1 а.с. 14-37), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення за лютий 2012 року на суму 482424 грн.;

- п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення за лютий 2012 року на суму 96686 грн.

08.05.2012 року позивачем подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції письмові заперечення № 1881/05-12 до акту перевірки від 28.04.2012 року № 1022/22-113/35713283 (том 1 а.с. 41-50), на які відповідачем надано письмову відповідь від 15.05.2012 року № 11617/10/22-120 (том 1 а.с. 51-55).

18.05.2012 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту перевірки від 28.04.2012 року № 1022/22-113/35713283 за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення № 0000852302/67, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 579110 грн., у тому числі: за лютий 2012 року на суму 96686 грн. та за лютий 2012 року на суму 482424 грн. (том 1 а.с. 11).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу, викладений у акті перевірки від 28.04.2012 року № 1022/22-113/35713283 про протиправне включення позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 року суми ПДВ 43059,98 грн. та лютий 2012 року суми ПДВ 80824,20 грн. по господарським операціям з ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1", а також висновок про протиправне включення позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суми ПДВ 401600 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Запоріжпромресурс 2002".

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000852301/67 від 18.05.2012 року є необґрунтованим, винесеним без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" (виконавець) укладено договір будівельного підряду № 7/1/50170 від 03.01.2012 року, відповідно до умов якого виконавець ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" в межах договірної ціни виконує власними силами й засобами роботи по будівництву технологічної автодороги від південного борта Єристівського кар'єру до місця будівництва відвалів А4 та А5 відповідно до проекту № 169-05-5420АД. Склад і обсяг робіт визначені проектною документацією, розробленою відповідно відомості обсягів робіт та можуть бути переглянуті в процесі будівництва (том 1 а.с. 85- 91).

Згідно п. 2.1 цього договору загальна вартість робіт виконавця в рамках цього договору розрахована на основі кошторису, відображена у договірній ціні (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору, та складає 1048641,60 грн., в тому числі ПДВ 174773,60 грн.

Здача-прийомка виконаних робіт виконується у відповідності до діючого законодавства, з оформленням наступних документів: акт виконаних робіт, довідка КБ-3, рахунок, податкова накладна (п. 5.4 договору).

Згідно розділу 12 договору невід'ємними частинами даного договору є додаток № 1 - Договірна ціна № 1, додаток № 2 - Графік виконання робіт, додаток № 3 -Список техніки для виконання робіт.

Копії додатків до договору та копія відомості об'ємів робіт наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 92-96).

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що договір будівельного підряду № 7/1/50170 від 03.01.2012 року, предметом якого є виконання робіт по будівництву технологічної автодороги від південного борта Єристівського кар'єру до місця будівництва відвалів А4 та А5 відповідно до проекту № 169-05-5420АД, був укладений із ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" з метою формування інфраструктури для забезпечення подальшого видалення розкривних порід та виїмки попутних корисних копалин, оскільки розкриття Єристівського родовища здійснюється з використанням автомобільного транспорту та транспортуванням розкривних порід під зовнішні відвали (том 2 а.с. 39-40).

На виконання вимог договору ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" за виконані роботи з будівництва технологічної автодороги від південного борта Єристівського кар'єру до місця будівництва відвалів А4 та А5 відповідно до проекту № 169-05-5420АД згідно актів видано позивачу податкові накладні № 8 від 31.01.2012 р. на суму ПДВ 43059,98 грн. та № 8 від 29.02.2012 р. на суму ПДВ 80024,20 грн., копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 97,105).

На підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1", позивачем включено до складу податкового кредиту січня 2012 року суму ПДВ 43059,98 грн. та до складу податкового кредиту лютого 2012 року суму ПДВ 80824,20 грн.

Копії податкових декларацій з ПДВ з додатками наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 30.03.2009 р. та на час видачі податкових накладних та здійснення господарських операцій з позивачем у січні-лютому 2012 року було зареєстровано платником ПДВ з 27.07.2010 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 16.07.2012 року (том 1 а.с. 78, 80, том 2 а.с. 225).

Податкові накладні, виписані ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1", включені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних відповідно за січень та лютий 2012 року. Копії реєстрів наявні у матеріалах справи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" мало право на здійснення виду діяльності за КВЕД: 45.23.0 Будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; 45.21.3 Будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; 45.21.2 Будівництво мостів, шляхових естакад, тунелів та метрополітену; 45.34.0 Інші монтажні роботи; 63.21.2 Функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; 45.11.0 Розбирання та знесення будівель; земляні роботи, (том 1 а.с. 79) та мало ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з терміном дії з 10.09.2009 по 10.09.2012 (том 1 а.с. 81-83).

Виконання робіт ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" згідно договору № 7/1/50170 від 03.01.2012 р. оформлено первинними документами бухгалтерського обліку, які надавалися під час проведення перевірки податковому органу, відображені у акті перевірки (том 1 а.с. 26) та копії яких наявні у матеріалах справи:

- за січень 2012 року: податкова накладна від 31.01.2012 р. № 8 на суму 258359,90 грн., у тому числі ПДВ - 43059,98 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за січень 2012 року на суму 258359,90 грн., у тому числі ПДВ - 43059,98 грн.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за січень 2012 року; рахунок № 10 від 31.01.2012 року на суму 258359,90 грн., у тому числі ПДВ - 43059,98 грн., платіжне доручення № 872 від 14.02.2012 року на суму 258359,90 грн., у тому числі ПДВ -43059,98 грн. (том 1 а.с. 97-103);

- за лютий 2012 року: податкова накладна від 29.02.2012 р. № 8 на суму 484945,20 грн., у тому числі ПДВ - 80824,20 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за лютий 2012 року на суму 371263,20 грн., у тому числі ПДВ - 61877,20 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за лютий 2012 року на суму 113682 грн., у тому числі ПДВ - 18947 грн.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за лютий 2012 року; рахунок № 11 від 29.02.2012 року на суму 484945,20 грн., у тому числі ПДВ - 80824,20 грн., платіжне доручення № 1550 від 13.03.2012 року на суму 484945,20 грн., у тому числі ПДВ - 80824,20 грн. (том 1 а.с. 105-114).

З акту перевірки вбачається, що податкові накладні від 31.01.2012 року № 8 та від 29.02.2012 року № 8 не зареєстровані ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України подано додаток № 8 до податкової декларацій з ПДВ за січень та лютий 2012 року, в якому зазначені дані накладні.

Копії додатків № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накиданих) (Д8)"за січень 2012 року (дата подання 21.02.2012 р.) та лютий 2012 року (дата подання 16.03.2012 р.) наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 186-191).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Фактичне перерахування коштів позивачем на виконання умов договору будівельного підряду № 7/1/50170 від 03.01.2012 р., укладеного з ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1", здійснено у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями № 872 від 14.02.2012 р. та № 1550 від 13.03.2012 р. (том 1 а.с. 103, 114).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договором будівельного підряду № 7/1/50170 від 03.01.2012 року, укладеним між позивачем та ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

При цьому, як вбачається з акту перевірки від 28.04.2012 року № 1022/22-113/35713283 (том 1 а.с. 26-27), податковий орган не ставить під сумнів реальність господарської операції з ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1", а лише зазначає, що позивач не мав права включати суми ПДВ до складу податкового кредиту січня-лютого 2012 року у зв'язку з неналежним оформленням ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" податкових накладних в частині зазначення адреси продавця.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, яка наявна у матеріалах справи, до ЄДР лише 06.08.2012 року було внесено запис за № 17 про відсутність юридичної особи за вказаною адресою, тоді як податкові накладні від 31.01.2012 р. № 8 та від 29.02.2012 р. № 8, виписані ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" відповідно у січні-лютому 2012 року.

Натомість, згідно довідки з ЄДР станом на момент видачі ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" спірних податкових накладних, здійснення господарських операцій та проведення відповідачем перевірки в ЄДР містився запис за № 7, внесений 19.08.2011 р. щодо підтвердження відомостей про юридичну особу (том 2 а.с. 233-238).

Доказів того, що станом на момент видачі податкових накладних (у січні-лютому 2012 року) ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" було відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням матеріали справи не містять.

Крім того, як вже було зазначено вище, позивачем подано до податкового органу додатки № 8 до податкових декларацій з ПДВ за січень та лютий 2012 року "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накиданих) (Д8)", у яких відображені спірні податкові накладні, видані ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1".

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим та вірним висновок суду першої інстанції, що ТОВ "Єристівський ГЗК" правомірно включило до складу податкового кредиту за січень 2012 року суму ПДВ у розмірі 43059,98 грн. та до складу податкового кредиту за лютий 2012 року суму ПДВ у розмірі 80824,2 грн. згідно податкових накладних, виписаних ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1", та з урахуванням заяв зі скаргою про порушення продавцем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Під час проведення перевірки Кременчуцькою ОДПІ не встановлено фактів, які б ставили під сумнів товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Шляхо-будівельне управління ОТГМ № 1" та не наведено обставин, які б спростовували фактичне здійснення таких господарських операцій.

Також матеріали справи не містять доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Крім того, між ТОВ "Єристівський ГЗК" (покупець) та ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" (продавець) укладено договір поставки № 77/50110 від 08.02.2012 року, відповідно до умов якого продавець ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" здійснює поставку та передачу у власність покупця (позивача), а покупець приймає та здійснює оплату генератора постійного струму 4ГПЭМ1250-1/2 У2 1250 кВт с ЗИП (обладнання) (том 1 а.с. 119-121).

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № 77/50110 від 08.02.2012 року (том 1 а.с. 122) загальна вартість товару генератора постійного струму 4ГПЭМ1250-1/2 У2 1250 кВт с ЗИП складає 2409600 грн., в тому числі ПДВ - 401600 грн. та у специфікації визначено умови поставки DDP - склад покупця за адресою: м. Комсомольськ, Полтавська обл. вул. Будівельників, 15.

На виконання умов договору поставки № 77/50110 від 08.02.2012 року ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" виписано позивачу податкову накладну на генератор постійного струму 4ГПЭМ1250-1/2 У2 1250 кВт № 2 від 10.02.2012 року на загальну суму 2409600 грн., з них ПДВ - 401600 грн. (том 1 а.с. 128).

Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 року та сума ПДВ 401600 грн. включена до складу податкового кредиту лютого 2012 року.

На момент видачі податкової накладної та здійснення господарської операції з позивачем ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстроване платником ПДВ з 24.01.2011 року (том 1 а.с. 118, 159, том 2 а.с. 225).

На підтвердження фактичного виконання умов договору поставки № 77/50110 від 08.02.2012 року, укладеного з ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", а саме перевезення та передачі товару, позивачем надано до суду наступні документи: товарно-транспортну накладну № 2 серія 02РЯО від 09.02.2012 року; видаткову накладну № 2 від 10.02.2012 року; податкову накладну від 10.02.2012 року № 2; прибутковий ордер № 303 від 10.02.2012 р.; рахунок № 1 від 08.02.2012 р..

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 123-128) та надавалися перевіряючим під час проведення перевірки, про що зафіксовано у акті перевірки (том 1 а.с. 27).

Так, із товарно-транспортної накладної № 2 серія 02РЯО від 09.02.2012 року вбачається, що перевезення товару здійснювалося контрагентом позивача із залученням перевізника - автопідприємства ФОП ОСОБА_3

Згідно довідки, наданої позивачем (том 2 а.с. 182), на підставі рахунку № 1 від 08.02.2012 року на отримання генератора постійного струму 4ГПЭМ1250-1/2 У2 1250 кВт фахівцю з закупок ОСОБА_4 10.02.2012 року була видана довіреність № 2115, про що у Журналі реєстрації доручень зроблено відповідний запис (том 3 а.с. 26-27).

Товар, отриманий через працівника ОСОБА_4 згідно доручення № 2115 від 10.02.2012 р. на підставі видаткової накладної № 2 від 10.02.2012 р. відображено у прибутковому ордері № 303 від 10.02.2012 року (том 1 а.с. 127).

Фактичне отримання товару від ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" позивач також підтверджує паспортом машини постійного струму (том 2 а.с. 187- 192) та сертифікатом якості № 378 виробника ВАТ "Карпинський електромашино будівельний завод", Росія, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 202).

Перерахування коштів в сумі 2409600 грн., з них ПДВ - 401600 грн., за отриманий товар здійснено позивачем ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" у безготівковій формі та підтверджується платіжним дорученням № 866 від 13.03.2012 р., копія якого наявна у матеріалах справи (том 1 а.с. 124).

Із письмових пояснень представника позивача встановлено, що придбаний генератор застосовується на підприємстві в складі чотирьохмашинного агрегата екскаватора драглайна ЕШ-11/70 з крокуючим ходом, який є повно-поворотною електричною землерийною машиною з крокуючим ходом із робочим обладнанням драглайна. Станом на 27.06.2012 року придбаний генератор змонтований в складі чотирьохмашинного перетворюючого агрегату екскаватора типу ЕШ-11/70, що підтверджується накладною - вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів № 334 від 10.02.2012 року (том 2 а.с. 42), актами монтажу та центровки від 26.06.2012 р., копії яких наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 43,43а).

Колегія суддів зазначає, що оформлені сторонами договору поставки поставки № 77/50110 від 08.02.2012 року первинні документи відповідають вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкові накладні - вимогам пп. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції за договором поставки поставки № 77/50110 від 08.02.2012 року, укладеним між позивачем та ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", повністю підтверджені відповідними первинними документами.

Разом із тим, податковим органом зроблено висновок про нікчемність правочину між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Запоріжпромресурс 2002".

Як вбачається з акту перевірки від 28.04.2012 року № 1022/22-113/35713283, порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит лютого 2012 року на суму ПДВ 401600 грн., відповідач пов'язує з безтоварністю господарської операції з ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", яка, на думку податкового органу, не підтверджується виходячи з врахування реального часу здійснення операції, відсутності факту надходження товару на митну територію України, відсутності у підприємств (ТОВ "Ланторг") по ланцюгу постачання майна, трудових ресурсів, основних фондів та ін. майна, необхідного для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Відповідач зазначив, що діяльність ТОВ "Єристівський ГЗК" була спрямована на здійснення господарських операцій з використанням вигодоформуючих суб'єктів (у тому числі по ланцюгу поставки товару) з метою заниження бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість спрямованою на отримання податкової вигоди. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що укладений з ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" правочин порушує публічний порядок, а тому є нікчемним та не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Інших обставин не здійснення господарської діяльності та мотивів для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при вчиненні правочину з ТОВ "Запоріжпромресурс 2002", відповідачем в акті перевірки від 28.04.2012 року № 1022/22-113/35713283 не вказано.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято такі доводи податкового органу.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних від ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" товарів та послуг на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання у контрагентів-постачальників по ланцюгу постачання, наявність у останніх взаємовідносин з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності, відсутність за місцезнаходженням, не може свідчити про неможливість фактичної поставки товару та надання позивачу послуг, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідачем в акті перевірки не наведено доказів: неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочину; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались первинні документи ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" на підтвердження реальності здійснених правочинів, натомість, усі документи, що підтверджують обставини здійснення зазначеним підприємством господарської діяльності в розрізі відносин з позивачем, наявні в матеріалах справи.

Також матеріали справи не містять податкових повідомлень-рішень, якими б ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У відповідності до п. 5.2 Порядку № 984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем в акті перевірки від 28.04.2012 року № 1022/22-113/35713283 висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій, які свідчать про неможливість факту їх здійснення, та без посилання на будь-які первинні документи, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає такий висновок ДПІ таким, що зроблений з порушенням вимог Порядку № 984.

Отже, податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами, що досліджені первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, а також, що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таких доказів до суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Натомість, колегією суддів встановлено, що спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими обставинами та дослідженими у справі доказами.

Також, колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки висновки щодо порушення підприємством позивача вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не наділяють податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція цілком узгоджується з рішенням Верховного Суду України від 31.01.2011 р. у справі №21-42а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Колегія суддів також звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України по господарській операції з ТОВ "Запоріжпромресурс 2002" згідно укладеного договору поставки № 77/50110 від 08.02.2012 року у лютому 2012 року, за результатами якої позивачем було включено до складу податкового кредиту лютого 2012 року ПДВ в сумі 401600 грн.

Крім того, за висновками перевірки, позивачем у порушення п. 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2012 року на суму 53626 грн. (від'ємне значення січня 2011 року) по взаємовідносинам з ПП "Укрспецсервіс-Нова" на підставі договору від 31.01.2011 р. № 45/50110.

Судовим розглядом встановлено, що 15 грудня 2010 року між позивачем (замовник) та ПП "Укрспецсервіс-Нова" (підрядник) укладено договір , з урахуванням додатку №1 до нього (том 1 а.с. 137-142).

Згідно пункту 1.1 вказаного договору позивач (замовник) доручає, а ПП "Укрспецсервіс-Нова" (підрядник) зобов'язується виконати у відповідності з умовами даного договору об'єм робіт по об'єкту Єристівський кар'єр: 1.1.1 Розробка і завантаження пустої породи на автосамосвали. 1.1.2 Вивіз пустої породи на проммайданчик на відвал ТОВ "Єристівський ГЗК". 1.1.3 Планування поверхні після відробки забою. Орієнтовний об'єм робіт складає у січні 2011 року - 60000 м3 пустої породи; у лютому 2011 року - 60000 м3 пустої породи; у березні 2011 року - 60000 м3 пустої породи.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума договору визначена на підставі розрахунку договірної ціни (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору, і орієнтовно складає 2102000 грн., в тому числі ПДВ - 350333 грн. 34 коп.

17.01.2011 між позивачем та ПП "Укрспецсервіс-Нова" укладено додаткову угоду №1 до договору підряду № 459/2/12-10/06 від 15.12.2010 року (том 1 а.с. 143-144).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 273172, ПП "Укрспецсервіс-Нова" має право на здійснення наступних видів діяльності за КВЕД: 45.21.1 Будівництво будівель; 45.11.0 Розбирання та знесення будівель; земляні роботи; 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 63.11.0 Транспортного оброблення вантажів; 51.13.0 Посередництво в торгівлі деревиною та будівельними матеріалами; 29.52.3 Ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості та будівництва (том 1 а.с. 130).

В рамках виконання договору підряду № 459/2/12-10/06 від 15.12.2010 року та додаткової угоди № 1 до нього, позивачем в січні 2011 року придбано у ПП "Укрспецсервіс-Нова" комплекс робіт по розробці та погрузці пустої породи на автосамоскиди (дальність до 4-х км) та планування поверхні після відпрацювання забою на загальну суму 321753,60 грн., в тому числі ПДВ - 53625,60 грн.

На виконання умов договору ПП "Укрспецсервіс-Нова" виписано позивачу податкову накладну від 31.01.2011 року № 1 на суму ПДВ 53625,60 грн. (том 1 а.с. 149), яка була включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за січень 2011 року, та на підставі якої до складу податкового кредиту січня 2011 року включено ПДВ в розмірі 53625,60 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП "Укрспецсервіс-Нова" включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том1 а.с. 155) та було зареєстроване платником ПДВ з 31.05.2010 року (том 1 а.с. 132), реєстрація свідоцтва 100285754 анульована лише 20.10.2011 року, що підтверджується витягом з офіційного веб-сайту України. Отже, на час видачі податкової накладної та здійснення господарської операції з позивачем ПП "Укрспецсервіс-Нова" було зареєстровано платником податку на додану вартість.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції з ПП "Укрспецсервіс-Нова" позивачем надано наступні документи бухгалтерського та податкового обліку: рахунок-фактуру № 01 від 31.01.2011 (том 1 а.с. 145); податкову накладну № 1 від 31.01.2011 (том 1 а.с. 149); акт №1/01 приймання-передачі виконаних робіт за січень 2011 року згідно договору підряду № 459/2/12-10/06 від 15.12.2010 р. (том 1 а.с. 148); довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за січень 2011 року (том 1 а.с. 150), довідку позивача, складено згідно маркшейдерського заміру з Єристівського родовища про вивезення ПП "Укрспексервіс-Нова"пустої породи (том 2 а.с. 61).

Кошти за виконані роботи перераховані позивачем ПП "Укрспецсервіс-Нова", що підтверджується платіжним дорученням № 609 від 11.02.2011 року на суму 200000 грн., з них ПДВ - 33333,33 грн. та платіжним дорученням № 689 від 16.02.2011 року на суму 121753,60 грн., з них ПДВ - 20292,27 грн. (том 1 а.с. 146, 147)

Як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду за січень 2012 року на суму 53626 грн. (від'ємне значення січня 2011 року) по господарських операціях з ПП "Укрспецсервіс-Нова" ґрунтується на результатах планової виїзної перевірки позивача, оформленої актом від 28.12.2011 р. № 8791/23-309/35713283, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. № 0000232301/18, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми з ПДВ в загальному розмірі 1139581 грн., в тому числі на 53626 грн. за січень 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Укрспецсервіс-Нова" на підставі договору від 13.01.2011 р. № 45/50110.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000212301/8 оскаржено позивачем до Полтавського окружного адміністративного суду та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі № 2а-1670/492/12 (том 1 а.с. 163-171), яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року (том 2 а.с. 162-164), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 13.01.2012 року № 0000212301/8.

Згідно ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі № 2а-1670/492/12 набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2012 року № 2а-1670/492/12.

Доказів скасування зазначених судових рішень за наслідками касаційного оскарження Вищим адміністративним судом України матеріали справи не містять.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року у справі № 2а-1670/492/12, яка набрала законної сили, встановлено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2011 року відповідної суми ПДВ по господарській операції з ПП "Укрспецсервіс-Нова" на підставі податкових накладних, виписаних позивачу ПП "Укрспецсервіс-Нова". Даним судовим рішенням також встановлено відповідність документів первинного бухгалтерського обліку, на підставі якого сформовано склад податкового кредиту січня 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Укрспецсервіс-Нова", вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітністю (том 1 а.с. 168-169).

Таким чином, судами в межах розгляду адміністративної справи № 2а-1670/492/12, встановлено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2011 року суми ПДВ в розмірі 53626 грн. на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Укрспецсервіс-Нова", а отже правомірність суми від'ємного значення січня 2011 року на суму 53626 грн.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факти вказаних в акті перевірки від 28.04.2012 року № 1022/22-113/35713283 порушень та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000852301/67 від 18 травня 2012 року належним чином не довів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000852301/67 від 18 травня 2012 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання такого рішення протиправним та його скасування є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-1670/3553/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 25.03.2013 р.