Ухвала суду № 30438593, 14.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р.Справа № 2а-1870/8518/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Шевцова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-1870/8518/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах в якому просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 04 жовтня 2012 року № Ю 37/10 про сплату боргу в розмірі 7 222 855, 16 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 04 жовтня 2012 року № Ю 37/10 про сплату боргу в розмірі 7 222 855, 16 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (40012, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код 05766356) судові витрати в розмірі 2 146, 00 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (40024, м. Суми, вул. Харківська, 35, код 22977095).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Сумихімпром" відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2001 р. № 21-1, ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 18 ч. 5 Закону України "Про судовий збір", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 04.10.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сумах винесено вимогу про сплату боргу № Ю-37/10 відносно ПАТ "Сумихімпром" на суму 7 222 855, 16 грн. (а.с. 6)

Підставою для прийняття зазначеної вимоги слугувала наявність у ПАТ "Сумихімпром" станом на 01.10.2012 року несплаченої заборгованості по фінансовим санкціям у вигляді штрафу та нарахованій пені згідно рішень № 188 від 21.04.2011 р., № 606 від 15.12.2010 р., № 450 від 09.06.2009 р., № 186 від 19.04.2010 р., № 469 від 18.06.2009 р. та № 538 від 02.11.2010 р. в загальному розмірі 7 222 855, 16 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з приписів п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" та дійшов висновку, що заборгованість ПАТ "Сумихімпром" по фінансовим санкціям у вигляді штрафу та пені згідно рішень № 538 від 02.11.2010 р., № 469 від 18.06.2009 р., № 186 від 19.04.2010 р., № 450 від 09.06.2009 р., № 606 від 15.12.2010 р. та № 188 від 21.04.2011 р., в загальному розмірі 7 222 855, 16 грн. вважається погашеною, в зв'язку з чим, оскаржувана вимога про сплату боргу не відповідає вимогам ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 1058) позивач був страхувальником і зареєстрований як платник страхових внесків в УПФУ в Зарічному районі м. Суми (правонаступником якого є відповідач).

На виконання ч. 6 ст. 20 Закону № 1058, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону № 1058, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, застосовують до страхувальників фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Виходячи з положень вказаних норм, страхувальник має право протягом десяти днів з моменту отримання рішення про сплату фінансових санкцій та пені оскаржити його в судовому порядку, повідомивши про це орган Пенсійного фонду, який прийняв оскаржуване рішення. При цьому, строк сплати визначених рішенням фінансових санкцій та пені, настає після закінчення встановленого десятиденного строку для подання позову до суду про його оскарження або після набрання законної сили судовим рішенням за наслідками оскарження.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням відповідача № 188 від 21 квітня 2011 р. (а.с. 7) до ПАТ "Сумихімпром" був застосований штраф в розмірі 290 311, 55 грн. та нарахована пеня в розмірі 653 166, 82 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач направив УПФУ в м. Сумах повідомлення про його оскарження в судовому порядку (а.с. 93), але фактично позов до суду поданий не був.

Рішенням УПФУ в м. Сумах № 538 від 02 листопада 2010 р. (а.с. 56) до позивача був застосований штраф в розмірі 261 591, 27 грн. та нарахована пеня в розмірі 737 687, 38 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, ПАТ "Сумихімпром" оскаржило його в судовому порядку. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 р. по справі № 2а-8825/10/1870 адміністративний позов частково був задоволений, рішення відповідача в частині застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 261 591, 27 грн. визнано протиправним та скасовано. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2012 р. (а.с. 94), зазначена постанова суду першої інстанції була скасована, в задоволенні позовних вимог ПАТ "Сумихімпром" відмовлено.

Рішенням УПФУ в м. Сумах № 606 від 15 грудня 2010 р. (а.с. 10) до позивача був застосований штраф в розмірі 18 173, 23 грн. та нарахована пеня в розмірі 35 491, 38 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "Сумихімпром" оскаржило його в судовому порядку, але Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 р. по справі № 2а-1870/112/11 (а.с. 89-90), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 р. (а.с. 88), в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Рішенням відповідача № 450 від 09 червня 2009 р. (а.с. 15) до ПАТ "Сумихімпром" був застосований штраф в розмірі 1 955 626, 48 грн. та нарахована пеня в розмірі 612 935, 51 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку, але Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.02.2010 р. по справі № 2а-16/10/1870 (а.с. 76-77), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2010 р. (а.с. 74-75), в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Рішенням УПФУ в м. Сумах № 469 від 18 червня 2009 р. (а.с. 20) до позивача був застосований штраф в розмірі 1 429 199, 50 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, ПАТ "Сумихімпром" оскаржило його в судовому порядку, але Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 р. по справі № 2а-336/10/1870 (а.с. 81-83), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2010 р. (а.с. 79-80), в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Рішенням відповідача № 186 від 19 квітня 2010 р. (а.с. 24) до ПАТ "Сумихімпром" був застосований штраф в розмірі 328 283, 32 грн. та нарахована пеня в розмірі 900 388, 72 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку, але Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.07.2010 р. по справі № 2а-4555/10/1870, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 р. (а.с. 85-86), в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Отже, рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах № 538 від 02.11.2010 р., № 469 від 18.06.2009 р., № 186 від 19.04.2010 р., № 450 від 09.06.2009 р., № 606 від 15.12.2010 р. за наслідками судового оскарження ПАТ "Сумихімпром" не скасовані, рішення № 188 від 21.04.2011 р. ПАТ "Сумихімпром" не було оскаржено.

В подальшому, суми заборгованості за вищезазначеними рішеннями, про сплату яких йдеться у вимозі, були предметом судового розгляду за позовами Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до ПАТ "Сумихімпром".

З метою стягнення суми заборгованості, визначеної Рішенням № 188 від 21.04.2011 р., відповідач звернувся з відповідним позовом до Сумського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 19.04.2012 р. по справі № 2а-1870/1652/12 позов УПФУ в м. Сумах задоволено. Стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" заборгованість по сплаті штрафних фінансових санкцій та пені в сумі 943478,37 грн. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року по справі № 2а-1870/1652/12 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Приймаючи рішення про скасування постанови Сумського окружного адміністративного суду від 19.04.2012 року по справі № 2а-1870/1652/12 та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з приписів п. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та зазначив, що після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" в газеті "Голос України" від 21.02.2012 року № 33, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах із заявами про визнання кредиторських вимог за рішенням № 188 від 21.04.2011 року у розмірі 943478 грн. 37 коп. (суми штрафних санкцій та пені) до боржника не звертався. Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що сума штрафних санкцій та пені у розмірі 943478 грн. 37 коп. за рішенням УПФУ в Зарічному районі м. Суми ( правонаступником якого є УПФУ в м. Сумах) № 188 від 21.04.2011 року є погашеною, а тому відсутні правові підстави для її стягнення в судовому порядку.

З метою стягнення суми заборгованості, визначеної Рішенням № 538 від 02.11.2010 р., відповідач звернувся з відповідним позовом до Сумського окружного адміністративного суду, але Постановою суду від 24.10.2012 р. по справі № 2а-1870/7981/12 (а.с. 58-59) в задоволенні позову УПФУ в м. Сумах було відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 року апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Сумах залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року по справі № 2а-1870/7981/12 - залишено без змін.

В межах розгляду справи № 2а-1870/7981/12 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість по фінансовим санкціям та пені в сумі 999278,65 грн., застосованих рішенням № 538 від 02.11.2010 року, не заявлена до реєстру вимог кредиторів, а тому, в силу приписів ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", вважається погашеною.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2011 по справі № 5021/2506/2011 (а.с. 30) порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" було опубліковано в газеті "Голос України" № 33 від 21.02.2012 року (а.с. 31).

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом» визначено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, а поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, по справі № 2а-1870/1652/12 та № 2а-1870/7981/12, встановлено, що заборгованість по фінансових санкціях та пені в сумі 999278, 65 грн., застосованих рішенням № 538 від 02.11.2010 року, та за рішенням № 188 від 21.04.2011 року у розмірі 943478 грн. 37 коп., виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, не була включена до реєстру вимог кредиторів, а тому вважаються погашеною. Зазначені обставини є преюдиціальними при розгляді даної справи та в силу приписів ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню.

Крім цього, судом встановлено, що з метою стягнення суми заборгованості, визначеної Рішенням № 606 від 15.12.2010 р., відповідач звернувся з відповідним позовом до Сумського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 02.03.2012 р. по справі № 2а-1870/1149/12 (а.с. 11-12), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 р. (а.с. 13), позов УПФУ в м. Сумах був задоволений. Стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" штрафу в розмірі 18 173, 23 грн. та пені в розмірі 35 491, 38 грн. На виконання рішення суду, постановою державної виконавчої служби від 25 липня 2012 р. (а.с. 14) відкрито виконавче провадження по стягненню з позивача згаданих штрафу та пені, але на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", постановою від 10 вересня 2012 р. (а.с. 50), виконавчий документ був повернутий стягувачу.

З метою стягнення суми заборгованості, визначеної Рішенням № 450 від 09.06.2009 р., відповідач звернувся до органів державної виконавчої служби. Так, постановою від 16 травня 2012 р. (а.с. 16) було відкрито виконавче провадження по стягненню з позивача 2 568 561, 99 грн. штрафу та пені, але на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", постановою від 10 вересня 2012 р. (а.с. 46), зазначене рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені було повернуто стягувачу.

Одночасно відповідач звернувся з відповідним позовом до Сумського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 14.06.2012 р. по справі № 2а-1870/4337/12 позов УПФУ в м. Сумах задоволено. Стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" заборгованість в сумі 2 568 561 грн. 99 коп. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром" залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року по справі № 2а-1870/4337/12 залишено без змін.

З метою стягнення суми заборгованості, визначеної Рішенням № 469 від 18.06.2009 р., відповідач звернувся до органів державної виконавчої служби. Постановою від 01 серпня 2012 р. (а.с. 21) було відкрито виконавче провадження по стягненню з позивача 1 429 199, 50 грн. штрафу, але на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", постановою від 10 вересня 2012 р. (а.с. 48), зазначене рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені було повернуто стягувачу.

Одночасно відповідач звернувся з відповідним позовом до Сумського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 01.10.2012 р. по справі № 2а-1870/6869/12 позов УПФУ в м. Сумах задоволено. Стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" заборгованість по фінансовим санкціям в сумі 1429199,70 грн. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром" залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.10.2012 року по справі № 2а-1870/6869/12 залишено без змін.

З метою стягнення суми заборгованості, визначеної Рішенням № 186 від 19.04.2010 р., відповідач звернувся до органів державної виконавчої служби. Так, постановою від 16 липня 2012 р. (а.с. 25) було відкрито виконавче провадження по стягненню з позивача 1 228 672, 04 грн. штрафу та пені, але на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", постановою від 10 вересня 2012 р. (а.с. 47), зазначене рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені було повернуто стягувачу.

Одночасно відповідач звернувся з відповідним позовом до Сумського окружного адміністративного суду. Постановою суду від 12.09.2012 р. по справі № 2а-1870/6460/12 позов УПФУ в м. Сумах задоволено. Стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" заборгованість зі сплати штрафних санкцій та пені у загальному розмірі 1 228 672 грн. 04 коп. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Сумихімпром" залишено без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2012 року по справі № 2а-1870/6460/12 залишено без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Отже, відносно рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах № 469 від 18.06.2009 р., № 186 від 19.04.2010 р., № 450 від 09.06.2009 р., № 606 від 15.12.2010 р., суми заборгованості за якими включено до оскаржуваної вимоги, існують судові рішення про стягнення такої заборгованості на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах.

Таким чином, на час винесення оскаржуваної вимоги від 04.10.2012 року № Ю 37/10, рішеннями суду частина заборгованості стягнута на користь УПФУ в м. Сумах, а інша частина заборгованості, в силу приписів ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом", визнана погашеною.

Відповідно до п. 8.1 та 8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.

У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Як вбачається з апеляційної скарги, УПФУ в м. Сумах (а.с. 27) при формуванні спірної вимоги про сплату боргу № Ю-37/10 від 04.10.12 р., відповідач керувався ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.03 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.04 р. за N 64/8663, де встановлювалося, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду, передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Отже, законодавством встановлено порядок стягнення заборгованості, в якому направлення вимоги про сплату боргу передує зверненню до суду з відповідним позовом. Вчинення дій в зворотному напрямку не передбачено.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що право на стягнення суми фінансових санкцій та пені, які включено УПФУ в м. Сумах у вимогу від 04.10.2012 року № Ю 37/10, реалізовано відповідачем шляхом звернення до суду, а тому УПФУ в м. Сумах не мало правових підстав для включення до зазначеної вимоги сум фінансових санкцій та пені за рішеннями № 469 від 18.06.2009 р., № 186 від 19.04.2010 р., № 450 від 09.06.2009 р., № 606 від 15.12.2010 р.

Відповідно до п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

Таким чином, при формуванні вимоги відповідач зобов'язаний враховувати як дані облікових карток особових рахунків, так і дані судових рішень, якими задоволені вимоги Управління ПФ про стягнення недоїмки (штрафів, пені).

Враховуючи те, що вимога УПФУ в м. Сумах про сплату боргу є виконавчим документом, то наявність рішення суду про стягнення його суми, яке також може бути звернене до виконання, породжує ситуацію, за якої одна і та ж заборгованість може бути стягнута два рази, що є неприпустимим.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи вимогу від 04.10.2012 року № Ю 37/10 про сплату боргу в розмірі 7 222 855,16 грн., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання такої вимоги протиправною та її скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2012р. по справі № 2а-1870/8518/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.03.2013 р.