Постанова № 30436472, 03.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 5009/4164/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційні скаргипублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків (м. Запоріжжя) та товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування", м. Бердянськ Запорізької областіна постанову та постановувід 21.01.2013 р. Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2012 р. господарського суду Запорізької областіу справі№ 5009/4164/12 господарського суду Запорізької області

за заявою Управління пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької областідо боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування", м. Бердянськ Запорізької областіпровизнання банкрутомліквідаторарбітражний керуючий Сізов О.Є.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "УкрСиббанк"Карпусь С.В., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2012 року порушено провадження у справі № 5009/4164/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування" (далі - Боржник, Завод) за заявою Управління пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області (далі - Кредитор, ПФУ) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Запорізької області від 22.11.2012 року (суддя - В.І. Черкаський) Завод визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сізова О.Є., якого зобов'язано виконати передбачені законодавством дії у ліквідаційній процедурі.

Не погодившись із цією постановою суду, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі-Банк) та товариство з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування" звернулися до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 22.11.2012 року та припинити провадження у справі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року (головуючий суддя - М`ясищев А.М., судді: Будко Н.В., Москальова І.В.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 22.11.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" та товариство з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати як постанову господарського суду Запорізької області від 22.11.2012 року, так і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013 року та припинити провадження у справі.

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 52 Закону про банкрутство, ст.ст. 17, 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а також норм процесуального права.

Вищий господарський суд України не приймає відмови Банку від касаційної скарги, що викладена в заяві про відмову від касаційної скарги від 02.04.2013 року та підписана представником ПАТ "Укрсиббанк" - С.В. Карпусем, оскільки така відмова не відповідає вимогам ст.ст. 22, 1116 ГПК України та суперечить законодавству, з підстав, викладених у даній постанові.

У зв'язку із поданою Банком заявою про відмову від касаційної скарги в судовому засіданні від 03.04.2013 року представником Банку усно були змінені касаційні вимоги, відповідно до яких Банк просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу Боржника - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника Банку, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В ході розгляду справи місцевий суд встановив на підставі наявних у матеріалах справи виконавчих документів підтвердженність безспірності кредиторських вимог ПФУ, а також внесення в Єдиний державний реєстр інформації про відсутність керівних органів Боржника за його місцезнаходженням. Також, суд вирішив за усним клопотанням арбітражного керуючого Сізова О.Є. призначити його ліквідатором Боржника, а також зобов'язати податкові органи провести щодо Боржника перевірку та надати суду акт за результатами її проведення. Підтримуючи вказані висновки суду, апеляційний суд додав про право Банку на апеляційне оскарження постанови, оскільки він є заставодержателем майна Боржника.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними висновками судів, оскільки вони зроблені із невірним застосуванням норм ст. 52 Закону про банкрутство, порушенням норм матеріального права, а також з неповним з'ясуванням обставин справи.

Так, встановлюючи обставини щодо відсутності керівних органів Боржника за його місцезнаходженням, суди послалися на відомості, визначені в доданій ПФУ до своєї заяви про порушення справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка датована 09.07.2012 року, тоді як справу було порушено лише через чотири місяці після видачі даної довідки - ухвалою від 09.11.2012 року (т. 1 а.с. 1-2). Також, касаційний суд зазначає, як встановили суди з посиланням на відомості в цій довідці, інформація щодо відсутності юридичної особи Заводу за його місцезнаходженням (Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Єгорова, 1) була внесена 26.11.2011 року, тобто майже за рік до порушення справи про банкрутство Заводу.

Приписами частин 11, 12, 14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначений обов'язок юридичної особи щороку протягом місячного строку, що настає за датою державної реєстрації, подавати (надсилати) державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу

Враховуючи дату державної реєстрації Боржника - 31.07.2006 року, наявність у згаданій довідці від 09.07.2012 інформації про підтвердження у 2010 році відомостей про юридичну особу Заводу, обов'язок останнього подати (надіслати) державному реєстратору у 2012 році інформацію (реєстраційну картку) для підтвердження відомостей виник лише після 31.07.2012 року, тоді, як вже зазначено вище, довідка з Єдиного державного реєстру, на відомості у якій послалися суди, датована раніше - 09.07.2012 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в ухвалі від 09.11.2012 року про порушення справи про банкрутство Заводу ініціюючого кредитора було зобов'язано надати суду довідку державного реєстратора про внесення запису до згаданого реєстру про відсутність юридичної особи Боржника за місцезнаходженням на момент розгляду справи. Натомість, як вбачається з матеріалів справи та правильно звертає увагу Боржник в своїй касаційній скарзі, місцевий суд визнав Завод банкрутом та виніс оскаржувану постанову без надання ПФУ на вимогу суду цієї довідки, тобто без з'ясування відомостей про юридичну особу Боржника на момент розгляду справи та які (щодо строків їх внесення та подання у справі про банкрутство за ознаками ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство) відповідали згаданим вимогам частин 11, 12, 14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Отже, виходячи із вищевикладеного та враховуючи приписи ч. 2 ст. 41 та п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, у разі неоднозначності відомостей про обставини, що мають значення для розгляду справи та прийняття судового рішення, господарський суд має витребувати відповідні докази у справі. Якщо ж стороною у справі на вимогу суду без поважних причин не були надані ці докази, господарський суд залишає позов (у даному випадку заяву про порушення справи про банкрутство) без розгляду.

Крім викладеного, касаційний суд враховує, що згідно доданої до касаційної скарги довідки з Єдиного державного реєстру інформація про підтвердженність відомостей стосовно юридичної Боржника у 2012 році була внесена 12 жовтня цього року, тобто до звернення ПФУ в листопаді із заявою про порушення справи про банкрутство Боржника та до порушення в цьому ж місяці відповідної справи.

Слід взяти до уваги і участь представників Товариства у даній справі шляхом звернення із апеляційною та касаційною скаргами із доданням відповідних документів у справі.

Також, колегія суддів стосовно визначених виконавчою службою відомостей щодо ходу здійснення у 2010-2012 роках виконавчого провадження про стягнення із Заводу заборгованості на користь ПФУ, зазначає, що згідно наданих ПФУ виконавчих документів (накази, постанови тощо) виконавче провадження та виконавчі дії проводились за адресами Боржника - м. Бердянськ, вул. Орджонікідзе, 66, кв. 26 та м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 77 (т. 1 а.с. 21-66). Натомість, ще з 31.07.2009 року в Єдиний державний реєстр були внесені відомості про інше місцезнаходження юридичної особи Боржника за адресою - Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Єгорова, 1 (т. 1 а.с. 9-11).

За викладених обставин є неправомірними та такими, що прийняті з порушенням викладених норм законодавства та з неповними з'ясуванням обставин справи, висновки судів попередніх інстанцій про наявність та підтвердженність доказами у справі на момент винесення оскаржуваних рішень підстав для визнання Боржника банкрутом в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, у зв'язку із чим оскаржувані постанови підлягають скасуванню, як незаконні, а заява ПФУ про порушення справи про банкрутство - залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ст.ст. 41, 22, 32-36, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 1115, 1116, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" та товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування" задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.01.2013 р. та постанову господарського суду Запорізької області від 22.11.2012 р. у справі № 5009/4164/12 скасувати.

3. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Заяву Управління пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Азовський завод нестандартного устаткування" залишити без розгляду".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 04.04.2013 року.