Постанова № 30436460, 01.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року Справа № 5027/602/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабань В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Пац В.О.

від відповідача: Білянський М.І.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р.

у справі № 5027/602/2012 Господарського суду Чернівецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго"

про стягнення 33 673 063,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012р. (суддя Проскурняк О.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 22859021,10грн. основного боргу, 183318,19грн. інфляційних втрат, 438055,33грн. 3% річних, 2062491,57грн. пені, 3002943,73грн. 7% штрафу. Припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 5127233,62грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. (головуючий суддя: Краєвська М.В., судді: Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення 2062491,57грн. пені та 3002943,73грн. штрафу та прийнято нове рішення, яким позов у цій частині задоволено частково - стягнуто з відповідача 515622,90грн. пені та 750735,93грн. 7% штрафу, у задоволені решти суми неустойки відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

Не погодившись частково з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права, а саме: ст. 526, 551, 599 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України просить в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1546868,67грн. та 7% штрафу у сумі 2252207,80грн. скасувати, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012р. в цій частині залишити без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

30.09.2011р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір № 14/2329/11 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався поставити покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах Договору.

Згідно з п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем умов, передбачених п. 6.1. Договору (умови щодо строку оплати), покупець зобов'язується сплатити продавцю окрім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

На виконання умов Договору, позивач за період з жовтня 2011 року до квітня 2012 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 50659491,80грн. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений природний газ виконав частково, у зв'язку з чим, за відповідачем перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 27986254,72грн.

Після звернення позивача до господарського суду з даним позовом, відповідач частково сплатив позивачу суму основного боргу - 5127233,62грн., а тому господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

На вказану суму заборгованості позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних. Вказаний розрахунок перевірений судами та встановлено, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 183318,19грн. та 3% річних в сумі 438055,33грн.

Також, враховуючи умови п. 7.2 договору позивач нарахував відповідачу 2062491,57грн. пені та 3002943,73грн. 7% штрафу. Вказані розрахунки перевірені судами та визнані правильними.

Разом з тим, як у суді першої, так і апеляційної інстанції, відповідач звертався з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій. Також, відповідачем були надані відповідні документи в обґрунтування названого клопотання.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій апеляційний господарський суд дослідив наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно задовольнив це клопотання, зменшивши заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій та встановив, що до стягнення підлягає пеня у сумі 515622,9грн. та 7% штрафу у сумі 750735,93грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем платежу за поставлений за договором природний газ, з урахуванням норм ст. 625 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині стягнення залишку суми основного боргу та сум інфляційних втрат та річних.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна кціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2013р. у справі №5027/602/2012 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Ковтонюк Л.В.