Ухвала суду № 30436194, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року м. Київ К-38292/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 р.

у справі №2а-6508/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Куп'янський комбікормовий завод»

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Куп'янський комбікормовий завод» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. №0000011800/0 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Про-Будмонтаж» за період з 01.02.2008 р. по 31.03.2008 р., про що складено акт від 20.04.2010 р. №410/18-03288817, яким встановлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним від 28.02.2008 р. №587 та від 03.03.2008 р. №653, складеним ТОВ «Про-Будмонтаж» з порушенням порядку заповнення податкової накладної (невірне зазначення юридичної адреси продавця).

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. №0000011800/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 304,99 грн., з яких 26 203,33 грн. за основним платежем та 13 101,66 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Про-Будмонтаж» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 20.02.2008 р. №54. Повне виконання якого не заперечувалося податковим органом ні в акті перевірки, ні у ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення порядку заповнення податкової накладної контрагентом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не було порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрований як платник податку на додану вартість;опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідачем не ставилися під сумнів реальність здійснення господарських операцій та їх оплата позивачем, при цьому єдиною підставою для донарахування податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що у податкових накладних контрагентом ТОВ «Про-Будмонтаж» недостовірно зазначено обов'язковий реквізит - місце його розташування, оскільки за адресою - вул.Гагаріна, 9/9, м.Зміїв, Харківська область останній фактично не знаходиться.

Разом з тим, як обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, податкові накладні від 28.02.2008 р. №587 та від 03.03.2008 р. №653 відповідають положенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», містять всі необхідні реквізити, необхідні для ідентифікації учасників господарських операцій.

Крім того, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ «Про-Будмотаж» відсутні відомості про відсутність його за місцезнаходженням.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 06.05.2010 р. №0000011800/0.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2010 р. у справі №2а-6508/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.