Ухвала суду № 30436184, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К-36567/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010

у справі № 5020-7/137-5/153-7/173

за позовомДержавного підприємства «Севастопольський виноробний завод»доДержавної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополяпровизнання протиправними та часткове скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Севастопольський виноробний завод»(далі по тексту -позивач, ДП «Севастопольський виноробний завод») звернулось до Господарського суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712310 від 07.08.2008 в частині нарахування штрафних санкцій за порушення касової дисципліни в сумі 875,93 грн., №0001231710/1 від 14.10.2008 в частині нарахування 463,74 грн., у тому числі податку з доходів фізичних осіб у сумі 154,58 грн. і штрафних санкцій у розмірі 309,16 грн. та №0000652310/1 від 14.10.2008 в частині нарахування 262,78 грн., у тому числі податку на прибуток підприємств у сумі 218,98 грн. і штрафних санкцій у розмірі 43,80 грн.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 18.06.2009 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 скасовано постанову Господарського суду м. Севастополя від 18.06.2009 та прийнято нове рішення, яким в з задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв'язку з висновками податкової інспекції про те, що грошові кошти, які були відшкодовані позивачем громадянці ОСОБА_2 у загальній сумі 875,93 грн. за авансовим звітом №35 від 22 лютого 2008 року не пов'язані з господарською діяльністю ДП «Севастопольський виноробний завод», не підлягають включенню у склад валових витрат підприємства, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб і не підлягають відшкодуванню підприємством. Саме дані обставини сталися підставою для донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у сумі 154,58 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку з доходів фізичних осіб у сумі 309,16 грн.; податку на прибуток у сумі 218,98 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 43,80 грн. та застосування штрафних санкцій за порушення касової дисципліни у розмірі 875,93 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти у сумі 875,93 грн. були сплачені саме позивачем через уповноважену особу -ОСОБА_2, тобто від імені та за рахунок підприємства. Але, вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи виходячи з наступного.

З акту виїзної планової документальної перевірки ДП «Севастопольський виноробний завод»від 22.07.2008 за №635/10/23-123/05431414/230 вбачається, що по авансовому звіту №35 від 22.02.2008 позивачем здійснено відшкодування ОСОБА_2 суми 875,93 грн. за квитанціями №10 від 22.02.2008 у сумі 857,07 грн. (за договором ОСОБА_2 із Севастопольською митницею) і №11 від 22.02.2008 у сумі 18,86 грн. (за розрахункове-касове обслуговування), де платником вказана ОСОБА_2

Позивач наполягає на тому, що сплата ОСОБА_2 Севастопольській митниці суми 875,93 грн. здійснено від імені та інтересах підприємства. В обґрунтування своїх доводів позивачем надано наступні документи: копія документу, назву якого неможливо прочитати від 22.02.2008, з якого вбачається, що позивачем сплачено складський збір у сумі 857,07 грн.; довідка від 09.06.2009 року, згідно до якої ОСОБА_2 працює у ДП «Севастопольський виноробний завод»на посаді менеджера по зовнішньоекономічної діяльності з 17.04.2007; наказ по підприємству від 17.04.2007 №97 про прийняття на роботу ОСОБА_2; наказ по підприємству від 03.05.2007 №107/1 про покладення повноважень щодо оформлення документації, пов'язаної зі зовнішньоекономічною діяльністю підприємства з 03.05.2007 на ОСОБА_2 у зв'язку з виробничою необхідністю; облікова картка №12300/1/96/00193 суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, взятого на облік у вантажному відділі Севастопольської митниці від 28 травня 2008 року у пункті 12 якої зазначено, що особою, уповноваженою на роботу з митницею є ОСОБА_2.

З копій квитанцій №10 від 22.02.2008 на суму 857,07 грн. та №11 від 22.02.2008 на суму 18,86 грн. вбачається, що грошові кошти перераховані ОСОБА_2 по договору з Севастопольською митницею від 22.02.2008.

Згідно до відповіді Севастопольської митниці державної митної служби України від 19.08.2010 за №04/40-4059, що надійшла на адресу судової колегії, Севастопольська митниця не укладала договору з ОСОБА_2 від 22.02.2008.

Таким чином, немає правових підстав вважати, що здійснюючи сплату 22.02.2008 суми 857,07 грн. за квитанцією №10 та суми 18,86 грн. за квитанцією №11, ОСОБА_2 діяла від імені та за рахунок ДП «Севастопольський виноробний завод». При цьому, Облікова картка №12300/1/96/00193 не може бути підставою для висновку про те, що сплачуючи вказані кошти ОСОБА_2 діяла як уповноважена особа ДП «Севастопольський виноробний завод», оскільки ця Облікова картка датована 28.05.2008, в той час як платежі було здійснено 22.02.2008.

Не може бути прийнято у якості належного доказу щодо повноважень ОСОБА_2 по сплаті коштів 22.02.2008 наказ по підприємству від 03.05.2007 №107/1, оскільки даним наказом на ОСОБА_2 було покладено обов'язок щодо оформлення документації, пов'язаної зі зовнішньоекономічною діяльністю підприємства та представництва інтересів підприємства у органах та підрозділах Державної митної служби України з 03.05.2007 у зв'язку з виробничою необхідністю. Крім того, це лише наказ по підприємству, але правовідносини між суб'єктом ЗЕД та митницею будуються за принципом офіційності і таким офіційним документом є саме Облікова картка, де керівник підприємства офіційно повідомляє митниці прізвище, ім'я, по батькові осіб, уповноважених на роботу з митницею.

ОСОБА_2 була вказана позивачем у якості повноваженої особи у Обліковій картці №12300/1/96/00193 від 28.05.2008 (дата отримання митницею 29.05.2008). Тому, судова колегія виходить із відомостей Облікової картки від 28.05.2008, вважає саме її належним доказом у справі.

За таких обставин справи колегія судів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем не надано, а ні відповідачу при здійсненні документальної перевірки, а ні суду належних доказів щодо повноважень менеджера підприємства ОСОБА_2 по здійсненню платежів 22.02.2008 від імені та за рахунок позивача, що робить неможливим включення сплаченої ОСОБА_2 суми 875,93 грн. до складу валових витрат підприємства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова