Ухвала суду № 30436181, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-35476/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

на постанову Господарського суду АР Крим від 02.02.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010 р.

у справі №2-24/449-2008А

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки»

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Саки»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду АР Крим від 02.02.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.12.2008 р. №0001641502/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 41102,00грн. та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 1,15 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2007 р., про що складено акт від 05.12.2007 р. №1734/15-02/03347678, яким встановлено порушення позивачем термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2008 р. №0001641502/0, яким, до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41102,02 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за лютий 2007 р. від 19.03.2007 р. №3093, сума визначеного податку по якій, відповідно до платіжних доручень від 29.03.2007 р. №326, від 28.03.2007 р. №317, від 14.03.2007 р. №241, від 26.03.2007 р. №307, від 28.02.2007 р. №206 сплачена позивачем у розмірі 29500,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 27.03.2007 р. №310 позивачем було перераховано в рахунок сплати ПДВ по уточнюючому розрахунку за травень 2006 р. від 27.03.2007 р. №3400 14532,00 грн.

По податковій декларації від 19.02.2007 р. №1977, позивачем було сплачено суму податку на додану вартість у розмірі 37172,00 грн. згідно платіжних доручень від 14.02.2007 р. №152, від 12.02.2007 р. №144, від 26.02.2007 р. №195, від 26.02.2007 р. №194, від 08.02.2007 р. №140, від 05.02.2007 р. №132, від 23.02.2007 р. №187, від 16.02.2007 р. №154.

Отже, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем суми визначеного податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 82204,00 грн., визначені у податкових деклараціях від 19.03.2007 р. №3093, від 19.02.2007 р. №1977, уточнюючому розрахунку від 27.03.2007 р. №3400 були сплачені у повному обсязі та у строки, встановлені законодавством.

При цьому, як обґрунтовано зазначено судом першої та апеляційної інстанцій, відповідач безпідставно, керуючись п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181), змінив призначення платежу визначеного позивачем у податкових деклараціях податку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону №2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом №2181, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Оскільки у податкового органу не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені платником податків суми за інші періоди, ніж визначені таким платником, то визначення періоду протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення платником податків інших зобов'язань, є помилковим.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду АР Крим від 02.02.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010 р. у справі №2-24/449-2008А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.