Ухвала суду № 30436165, 18.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року м. Київ К-35738/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.08.2010 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р.

у справі №2а-6700/10/2670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство Перестрахувальне товариство «Європоліс» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.08.2010 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 р. №0003062312/0 та №0003072312/0, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, не пов'язаної з основним видом діяльності при продажу нежилих приміщень фізичним особам, а також повноти нарахування податку з доходів фізичних осіб в даній господарській операції за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р., на виконання постанови старшого слідчого прокуратури Деснянського району м.Києва Баклана Т.В. від 10.12.2009 р. про проведення перевірки, який в силу ст.66 КПК України мав право вимагати її проведення, про що складено акт від 16.03.2010 р. №561/23-12/21510644.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон «Про прибуток»), у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 535178,00 грн.; п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97), у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 473142,40 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.04.2010 р. №0003062312/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 802767,00 грн., з яких 535178,00 грн. за основним платежем та 267589,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0003072312/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 709713,00 грн., з яких 473142,00 грн. за основним платежем та 236571,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем була проведена перевірка на виконання постанови старшого слідчого прокуратури Деснянського району м.Києва Баклана Т.В. про проведення перевірки від 10.12.2009 р. згідно ст.66 КПК України.

Відповідно до ст.66 КПК України, особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд у справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Аналізуючи зазначену норму, суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що ст.66 КПК України надає право слідчому проводити ревізії, при цьому перевірка є зовсім іншим методом фінансового контролю, який передбачає обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

При цьому судами зазначено, що у 2009 р. відповідачем вже проводилася планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2008 р., тому проведення на виконання постанови слідчого позапланової перевірки є фактично повторною перевіркою періоду з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р.

В акті перевірки відсутнє посилання податкового органу на службове розслідування або порушену кримінальну справу відносно посадових або службових осіб позивача, як на обставину, яка дає право прийняття рішення про проведення повторної перевірки.

Отже, як обґрунтовано встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, старший слідчий прокуратури Деснянського району м.Києва під час винесення постанови про призначення позапланової документальної перевірки позивача прийняв рішення, що не передбачено ст.66 КПК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи розраховуючи податкові зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та приймаючи оскаржувані рішення, відповідач керувався Висновком спеціаліста про визначення ринкової вартості 1 кв.м. загальної площі нежитлових приміщень, які належать позивачу, виконаного ПП «Академія оцінки і права». Вказаний висновок відповідач поклав в основу розрахунку ціни нерухомого майна, що було продане позивачем, та донарахування йому податку на додану вартість та податку на прибуток.

У вступній частині Висновку спеціаліста зазначено, що оцінка ринкової вартості нерухомого майна, що належить позивачу, була проведена суб'єктом оціночної діяльності за замовленням ТОВ «ВВ Інвест» та без фактичного огляду нежитлових приміщень.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ВВ Інвест» ніякого відношення до позивача не має.

Крім того, відповідач під час перевірки позивача у 2009 та 2010 роках дійшов до протилежних висновків з одного і того ж питання, так як звіт про оцінку нежилого приміщення позивача, виконаний СПД ОСОБА_5, надавався відповідачу для ознайомлення у червні 2009 р. під час проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. За результатами цієї перевірки порушень, під час відчуження нерухомого майна, відповідач не виявив, про що зазначено в акті перевірки від 01.06.2009 р. №75/22-01/21510644. Перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток не встановлено заниження (завищення) податку на прибуток, що перевірявся.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. стосовно того, що податковим органом в акті перевірки безпідставно визначено суму податку на додану вартість по операціям купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.01.2007 р. у сумі 473142,40 грн., так як нарахування податку на додану вартість є наслідком безпідставного визначення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток.

Відповідно до п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону 168/97, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у періоді, що перевірявся не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, оскільки здійснював операції, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, а саме: операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, загальна сума укладених у січні 2007 року договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень не перевищувала 300000,00 грн., отже у позивача не виникло обов'язку реєструватися платником податку на додану вартість.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач втратив можливість визначити податкові зобов'язання позивача з ПДВ у зв'язку із закінченням строку давності.

Згідно п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платників податків у випадках, визначених Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визнає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону №2181, податковим періодом вважається один календарний місяць.

Отже, граничний строк подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року - 20 лютого 2007 року, а відповідач визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість лише 16.04.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем в порушення зазначених норм не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 16.04.2010 р. №0003062312/0 та №0003072312/0.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.08.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі №2а-6700/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.