Ухвала суду № 30436127, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-39977/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 р.

у справі №2а-44539/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнолія»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова (далі -відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.11.2009 р. №0011002301.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2010 р. позов задоволено, скасовано рішення від 25.11.2009 р. №0011002301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи. Працівниками податкового органу було проведено планову перевірку аптечного кіоску ТОВ «Магнолія»з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», про що складено акт від 02.11.2009 року №9923/20/40/23/25177076.

Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке виявилося у невідповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеної у денному звіті РРО -Х-звіті у розмірі 12170,09 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 25.11.2009 р. №0011002301 у розмірі 60850,45 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав на те, що кошти у розмірі 12170,00 грн. є виручкою від реалізації товарів 30 та 31 жовтня 2009 року. Інкасація коштів з кіоску проводилася не пізніше наступного робочого дня бухгалтерії головної каси, але оскільки бухгалтерія працює п'ять днів на тиждень, а кіоск працює кожного дня, тому у зв'язку із неможливість провести інкасацію, на вихідні у кіоску залишилася виручка за п'ятницю, суботу та неділю. Крім того, позивач вказав на перевищення відповідачем при прийнятті спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій наданих їм законом повноважень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»місце проведення розрахунків -місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо.

Приписами п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, якак зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Згідно п.23 Порядку проведення торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року №833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума грошових коштів, які знаходилися на місці проведення розрахунків становила 13577,35 грн., а сума коштів, яка зазначена в денному звіті РРО від 01.11.2009 року складала 1407,26 грн., тобто невідповідність становила 12110,05 грн.

Враховуючи поняття місця проведення розрахунків у розумінні ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», беручи до уваги те, що факт виявлення податковим органом даної готівки відбувся саме на місці проведення розрахунків, складений фармацевтом підприємства, будь-яких зауважень, пояснень щодо розміру готівки (її суми) не надавалося, судом апеляційної інстанції обгрунтовано зроблено висновок про правомірність застосування до позивача податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за невідповідність коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання позивача на незаконності проведення перевірки, оскільки позивач, вважаючи, що контролюючий орган не мав права приступати до проведення перевірки, мав можливість скористатися правом, передбаченим ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової виїзної перевірки.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнолія»залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2010 р. у справі №2а-44539/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.