Ухвала суду № 30436118, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К-36784/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Прудко Л.І.

представника відповідача Макової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2010

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010

у справі № 2а-982/10/1070

за позовомДержавного підприємства «Тетерівське лісове господарство»доДержавної податкової інспекції у Бородянському районі Київської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Тетерівське лісове господарство»(далі по тексту -позивач, ДП «Тетерівське лісове господарство») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Бородянському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення №000512300/0 від 18.05.2009.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, ДПІ у Бородянському районі було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 07.05.2009 №24/23-00992071, яким встановлено порушення позивачем вимог пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1, пп. пп. 7.4.3, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, за заниження задекларованого суб'єктом господарювання валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1187429,00 грн., у тому числі: за 9 місяців 2007 року в сумі 367463,00 грн., за 2007 рік в сумі 689573,00 грн., за І квартал 2008 року в сумі 305579,00 грн., за півріччя 2008 року у сумі 497856,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2009 №0000512300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності»в сумі 445285,50 грн., у тому числі 296857,00 грн. -за основним платежем та 148428,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 01.07.2007 по 31.12.2008 здійснювалась поставка лісопродукції на умовах FCA, CPT та DAF відповідно до укладених контрактів.

Слід відмітити, що суб'єктами підприємницької діяльності України при укладенні договорів, у тому числі, зовнішньоекономічних договорів (контрактів), має забезпечувати додержання правил Інкотермс.

Так, зокрема, поставка продукції на умовах DАF передбачає, що продавець завантаження декларує та доставляє продукцію до кордону. Тому, митна вартість відповідає фактурній вартості, оскільки понесені продавцем витрати включаються в ціну товару.

Відповідно до положень пп. А3 п. А розділу FCA Інкотермс продавець товару не має зобов'язань щодо перевезення (поставки) товару покупцю.

Таким чином, згідно з умовами поставки FCA ціна товару включає лише фактурну вартість товару, оскільки доставка товару до митного кордону, а також його декларування зберігання оплачується покупцем, тому митна вартість товару більша ніж фактурна.

З огляду на вказане, продавець фактично не отримує дохід від поставки товару до митного кордону України, завантаження, зберігання тощо.

Згідно з приписами пп. А4 п. А розділу CPT Інкотермс продавець зобов'язаний поставити товар на зберігання перевізнику або, якщо є наступні перевізники, першому перевізнику для перевезення в зазначене місце в погоджений день або у межах застережного строку.

У свою чергу, покупець зобов'язаний сплачувати всі витрати і збори, пов'язані з товаром, що знаходиться в дорозі, до його прибуття в погоджене місце призначення, а також витрати по розвантаженню (пп. Б6 п. Б розділу СРТ Інкотермс).

Отже, згідно з умовами поставки СРТ вартість доставки товару до порту включена в ціну контракту і є фактурною вартістю. При цьому, митна вартість є більшою ніж фактурна вартість, оскільки до перетину митного кордону України покупець несе затрати по розвантаженню товару, зберігання вантажу у порту та завантаження продукції. Таким чином, при умовах поставки СРТ та FCA фактурна вартість не відповідає митній вартості.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Положення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Тобто при здійсненні експортних операцій, де однією із сторін є нерезидент, що не є платником податку на прибуток в Україні, застосовується саме ця норма.

Крім того, відповідно до пп. 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі коли на відповідному ринку товарів не здійснюються операції з ідентичними товарами, або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації звичайною вважається ціна договору.

Підпунктом 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого пп.1.20.1 цього пункту даного Закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було доведено суду належними та достатніми доказами, що ціна лісопродукції при її продажу не відповідала звичайним цінам на даний товар.

Отже, позивачем обґрунтовано сформовано валовий дохід виходячи з ціни товару, яка визначена сторонами у договорі.

З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 18.05.2009 №0000512300/0, тому суди правомірно скасували рішення ДПІ у Бородянському районі.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова