Ухвала суду № 30436114, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-35987/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р.

у справі №2а-19221/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства «Юг-Агро»

до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Юг-Агро»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 р. №0000202300/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 р. по 31 березня 2010 р., про що складено акт від 15.06.2010 р. №131/23-32577534.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 р. №0000202300/00, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51148,00грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту позивача за період з 01 січня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. встановлено його завищення на загальну суму 48532,00 грн., у тому числі у лютому 2008 р. 3372,00грн., у червні 2008 р. 28488,00грн., у жовтні 2008 р. 16672,00 грн.

Підставою для такого висновку податкового органу стали взаємовідносини позивача з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Східна нафтова компанія», які відбувалися без укладення договорів. Зазначено, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, супроводжувальні документи, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, паспорт якості, документи, що засвідчують безпеку товару), що свідчить, на думку податкового органу, що операції позивача не мали реального товарного характеру.

З такими висновками податкового органу обґрунтовано не погодилися суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, із встановленням судом реальності та товарності господарської операції, на переконання суду є достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що придбання позивачем у вказаного контрагента продукції, а саме: бензину та дизельного палива, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними, банківськими виписками.

Отже, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про товарність та реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на протиправність формування податкового кредиту позивачем, у зв'язку з відсутністю у нього товарно-транспортних накладних, сертифікатів, паспорту якості, документів, що підтверджують безпеку товару, оскільки їх наявність чи відсутність не впливає на формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за господарськими операціями.

Враховуючи викладене, та те, що відповідачем ні до, ні після проведення перевірки не було знайдено жодної обставини, яка б ставила під сумнів факти поставки товару, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення від 30.08.2010 р. №0000202300/0.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2010 року у справі №2а-19221/10/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.