Ухвала суду № 30436031, 19.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року м. Київ К-34559/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року по справі № 2-а-876/08 за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Українсько-чеського спільного підприємства «Неріс»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулася у Волинський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Українсько-чеського спільного підприємства «Неріс»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови Рівненського міського суду від 29.08.2008 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було видано наказ № 982 від 22.10.2008 року про проведення позапланової виїзної перевірки Українсько-чеського спільного підприємства «Неріс»в формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 04.07.2005 року по 01.10.2008 року, терміном проведення перевірки з 23.10.2008 року по 05.11.2008 року, а також видано направлення на вказану перевірку № 05973 від 23.10.2008 року, яке того ж дня було надано під розписку головному бухгалтеру Українсько - чеського спільного підприємства «Неріс»в формі товариства з обмеженою відповідальністю. Станом на 27.10.2008 року відповідачем жодних бухгалтерських документів для проведення перевірки надано не було. 28.10.2008 року було складено акт №44/23-1/20136434 відмови платника податку від допуску до проведення перевірки, в якому зафіксовано факт відмови представника відповідача - директора Кривов'язюка А.М. допустити до перевірки працівників Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, та зазначено, що причину недопуску до проведення перевірки директор товариства повідомить в окремому поясненні до 29.10.2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Згідно пп. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 цього Закону арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством, а згідно із п. п. «г»п. п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 цього ж Закону, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

Таким чином, арешт коштів на рахунку платника податку, як виключний спосіб забезпечення можливості погашення його податкового боргу, може бути здійснений на підставі рішення суду у випадку відмови платника податків від проведення документальної перевірки лише за умови наявності у такого платника податків податкового боргу.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не має податкового боргу, а адміністративний арешт коштів на рахунку платника податків згідно із пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу, тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що з цієї підстави в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року по справі №2-а-876/08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 -239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К.Судді Приходько І.В. Рибченко А.О.