Ухвала суду № 30436021, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року м. Київ К-32361/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2010 р.

у справі №2а-9913/09/2570

за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Ритм»

до Державної податкової інспекції у м.Чернігові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство закритого типу «Ритм» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 24.02.2009 р. №0000802320/0 та від 30.04.2009 р. №0000802320/1.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р., за результатами якої складено акт від 11.02.2009 р. №5/23/05507152.

Актом перевірки встановлено, що позивач за період з 01.01.2006 р. по 30.06.2007 р. відвантажив шкури свиней власного забою на суму 2628,80 грн., у зв'язку із чим на нього не поширювалася дія п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), не визначив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, внаслідок чого було занижено податкові зобов'язання загальної декларації з податку на додану вартість у сумі 438,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.02.2009 р. №0000802320/0, аналогічне за змістом.

У результаті адміністративного узгодження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.04.2009 р. №0000802320/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 654,00 грн., з яких 436,00 грн. за основним платежем та 218,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час здійснення господарської операції був відсутній нормативний документ на рівні закону, який би впливав на класифікаційні групи м'ясних та молочних продуктів, яка є продукцією харчової промисловості, а шкури свиней до продукції тваринництва.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій було зазначено, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації шкур свиней позивач відобразив у скороченій декларації переробного підприємства.

Відповідно до п.11.21 ст.11 Закону № 168, сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Порядок обліку зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.2 Постанови Кабінету міністрів України від 12.05.1999 р. №805 «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живі вазі», сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договір з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Відповідно до п.12 вказаної Постанови, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за поставлені ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. При цьому сума акумульованого на окремому рахунку податку на додану вартість за поставлені молоко та молочну продукцію спрямовується на придбання приладів і реактивів, необхідних для визначення показників якості молока і молочної продукції, фільтрувальних матеріалів, холодильного обладнання та доїльних установок у разі неналежного забезпечення ними сільськогосподарських підприємств.

Також, судом першої інстанції було зазначено, що згідно листа Міністерства аграрної політики України від 21.11.2008 р. №37-23-2-15/19765 надано роз'яснення, що шкури великої рогатої відносяться до групи м'ясо та м'ясопродукти, яка є продукцією харчової промисловості, а шкури свиней до продукції тваринництва.

Відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Як обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, на час здійснення господарських операцій позивачем був відсутній нормативний документ, який би впливав на класифікаційні групи м'ясних та молочних продуктів, при реалізації яких, переробні підприємства визначають напрямок використання податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що відповідач, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 24.02.2009 р. №0000802320/0 та від 30.04.2009 р. №0000802320/1.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2010 р. у справі №2а-9913/09/2570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.