Ухвала суду № 30436020, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року м. Київ К-31320/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районів м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.10.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 р.

у справі №2а-6128/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікста»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікста» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 05.02.2009 р. №0000032330/0 та від 08.05.2009 р. №0000032330/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.10.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 05.02.2009 р. №0000032330/0 та від 08.05.2009 р. №0000032330/1 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за жовтень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у період з серпня 2007 р., з вересня 2007 р., з березня 2008 р., вересня 2008 р., про що складено акт від 24.01.2009 р. 3114/23-717-35011896, яким встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку внаслідок недотримання вимог п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України про податок на додану вартість» (далі - Закон №168).

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2009 р. №0000032330/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 590464,00 грн.

За результатами адміністративного узгодження вказаного рішення було прийнято нове від 08.05.2009 р. №0000023230/1, аналогічне за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування як особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяця, за наслідками якого подається заява про бюджетне відшкодування.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 встановлено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №168, особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України) не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем дотримано вимоги п.7.7 ст.7 Закону №168 щодо порядку подання заяви на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

З такими висновками судів, погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду, з огляду на те, що позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 04.04.2007 р., що підтверджується свідоцтвом від 04.04.2007 р. №100033207, тобто мав право на подачу розрахунку на бюджетне відшкодування за результатами травня 2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розрахунок бюджетного відшкодування на спірну суму був поданий позивачем у жовтні 2008 р., тобто з дотриманням строків встановлених п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону №168.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що податковим органом безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування на 590464,00 грн., а тому податкові повідомлення-рішення від 05.02.2009 р. №0000032330/0 та від 08.05.2009 р. №0000032330/1 скасовано правомірно.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2010 р. у справі №2а-6128/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.