Ухвала суду № 30436010, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-33293/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р.

у справі №2а-17168/10/0570

за позовом Приватного підприємства «Агроінвест»

до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Агроінвест»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 17.06.2010 р. №0000791701/0/25061/10/17-113 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., про що складено акт від 04.06.2010 р. №1196/23-2-32643800, яким встановлено порушення п.1.15 ст.1, п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.1 ст.12, п.17.2 ст.17, п.п. «а»п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 72993,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2010 р. №0000791701/25061/10/17-113, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 218979,00грн., у тому числі 72993,00 грн. за основним платежем та 145986,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення від 26.05.2009 року №3, рішення від 12.06.2009 р. №4, акту прийому-передачі майна до статутного капіталу підприємства від 26.05.2009 р. б/н позивачу на баланс передано майновий комплекс -вузол мукомольного пальцевого агрегату «Харків'янка -1500 Плюс»від засновника підприємства ОСОБА_4 на загальну суму 486620,00 грн., у тому числі блок очищення повітря вартістю 128100,00 грн., установка ваговибійна вартістю 169600,00 грн., машина вимольна вартістю 90400,00 грн., електрошафа вартістю 98520,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що дані правовідносини регламентуються спеціальними нормами, закріпленими у статті 9.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі -Закон №889).

При цьому судами було зазначено, що внесок у вигляді майна, яке перебуває у власності особи, до статутного фонду юридичної особи -резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є її витратами, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 статті 1 Закону №889 і не відноситься до операцій купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11, 12 цього Закону.

Відповідно до п.п.9.6.1 п.9.6 ст.9 Закону № 889 облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податків самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Згідно з п.п.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону №889, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на іншій інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи -резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Згідно з п.п.9.6.6 п.9.6 ст.9 Закону №889 до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Наведе свідчить про те, що наступний продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податків з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу є об'єктом обкладання податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними висновків податкового органу про наявність об'єкту оподаткування без визначення позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.08.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р. у справі №2а-17168/10/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.