Ухвала суду № 30436012, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-32886/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р.

у справі №2-а-17677/10/0570

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька (далі-відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 24.07.2006 р. №0004771640/0 та стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено перевірку позивача з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, про що складено акт від 19.07.2006 р. №580/15-3/03337119, яким встановлено, що при терміні сплати 24.04.2005 р. по уточнюючому розрахунку від 22.04.2005 р. надано до установи банку платіжне доручення від 24.10.2005 р. на суму 502 000,00 грн. з порушенням граничного терміну сплати суми узгодженого податкового зобов'язання на 183 дні.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2006 р. №0004771640/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% у сумі 251 000,00 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку із несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 22.04.2005 р. до податкового органу подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким позивач збільшив суму податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету на 502 000,00 грн. та застосував штраф у сумі 25 100,00 грн. за податковий період - жовтень 2004 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжним дорученням від 20.10.2005 р. №243 сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 3 585 039,00 грн., яка, згідно облікової картки позивача, була зарахована 20.10.2005 р. на казначейський рахунок, однак, 24.10.2005 р. була перерахована з одного бюджетного рахунку на інший.

У той же час, судовими інстанціями було встановлено, що до вказаної суми не увійшла сума узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 502 000,00 грн., оскільки вказане податкове зобов'язання з податку на додану вартість виникло та було узгоджене 22.04.2005 р. згідно з уточнюючим розрахунком, а кошти у розмірі 3 585 039,00 грн. були сплачені позивачем у якості заборгованості, що виникла станом на 01.01.2005 р.

Відповідач, в обґрунтування своє правової позиції, вказує на обґрунтованість застосування приписів п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та наявності права у податкової інспекції самостійно встановлювати черговість погашення податкових зобов'язань платника податків.

Нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання визначено як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3 тієї ж статті).

Відповідно до п.7.7 ст.7 цього ж Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Підпункт 8.6.2 п.8.6 ст.8 зазначеного Закону надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Зміст наведених правових норм дозволяє зробити висновок щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань.

Відтак, зважаючи на той факт, що сума узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 502 000,00 грн. була погашена позивачем у повному обсязі шляхом заліку від'ємного значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціям за вересень, жовтень, листопад 2007 р., що підтверджено довідкою від 11.08.2010 р., підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача немає.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м.Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р. у справі №2а-17677/10/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.