Ухвала суду № 30436009, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-32952/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецька фірма «Меблі»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р.

у справі №2а-3934/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецька фірма «Меблі»

до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області

про визнання наказів протиправними, визнання нечинними наказів, акта за результатами перевірки, податкових повідомлень-ріщень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецька фірма «Меблі»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі -відповідач) про визнання наказів від 23.04.2010 р. №65-п та від 28.04.2010 р. №70-п протиправними та нечинними, а також заборону прийняття рішень за наслідками перевірки.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем 23.04.2010 р. було видано наказ №65-п про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з 26.04.2010 р. по 12.05.2010 р., відповідно до п.3 ч.6 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», у зв'язку з неповним поданням пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити податкового органу.

Наказом від 28.04.2010 р. №70-п було внесено зміни до складу перевіряючих.

Працівниками контролюючого органу у період з 26.04.2010 р. по 12.05.2010 р. було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача, про що складено акт від 18.05.2010 р. №1128/23-01554769, яким встановлено порушення п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 981,00 грн.; п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 62793,93 грн.; абз. «г»п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 607,38 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що прийняття рішення про проведення перевірки являє собою процес реалізації податковим органом наданих йому законодавством повноважень. Результатом реалізації цих повноважень є прийняття рішення у відповідній формі, а об'єктом оскарження може бути виключно результат реалізації повноваження податкового органу -саме по собі рішення, а не процес реалізації повноважень, як то прийняття рішення у формі прийнятого наказу.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про те, що оскаржувані накази не створюють правових наслідків для позивача.

З такими висновками судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(далі -Закон №509).

Відповідно до ч.8 ст.111 Закону №509, позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності певних обставин, зокрема, у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені ст.112 Закону №509, відповідно до якої посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстава, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Порушення податковим органом порядку, встановленого ст.112 Закону №509 дає право платнику податків на недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Так, відповідач дотримався умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначених ст.112 Закону №509.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що оскаржувані накази, у розумінні ст.117 Конституції України, не є нормативно-правовими актами, а акти ненормативного характеру породжують права та обов'язки тільки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Отже, прийняті за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення податковим органом в межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєвєродонецька фірма «Меблі»залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27.07.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 р. у справі №2а-3934/10/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.