Ухвала суду № 30436003, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-32689/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Свердловську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р.

у справі №2а-5115/10/1270

за позовом Прокурора м.Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області

до Колективного підприємства «Свердловський Агробуд»

про стягнення податкового боргу у сумі 13233,50 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Прокурор м.Свердловська Луганської області звернувся до суду з позовом в інтересах Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області (далі -позивач) до Колективного підприємства «Свердловський Агробуд»(далі -відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 13233,50 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податку на додану вартість, про що складено акт від 22.02.2010 р. №212-15-10-03583255, яким встановлено порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. №000381640/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13202,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума позовних вимог складається із податкового боргу відповідача за період з 12.04.2010 р. по 30.04.2010 р. по декларації від 20.04.2010 р. №8550 у сумі 31,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 19.03.2010 р. №000381640/0 у розмірі 13202,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію від 18.10.2007 р. №25296 з податку на додану вартість за вересень 2007 р., в якій визначено суму узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 26405,00 грн., сплата по якій відбулася 26.04.2007 р. згідно платіжного доручення №277 із зазначенням платежу «ПДВ за вересень 2007 р.».

В податковій декларації від 20.04.2010 р. №8550 з податку на додану вартість за березень 2007 р. відповідачем зазначена сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати за підсумками звітного поточного періоду у розмірі 31,00 грн., яка була сплачена згідно платіжного доручення від 22.04.2010 р. №41 із зазначенням платежу «ПДВ по декларації за березень 2010 р.».

При цьому податковим органом вказані платежі спрямовані на погашення податкового боргу, який виник за минулі періоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181), податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону №2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом №2181 визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Оскільки у податкового органу не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені платником податків суми за інші періоди, ніж визначені таким платником, то визначення періоду протягом якого відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення платником податків інших зобов'язань, є помилковим. Отже, безпідставними є висновки податкового органу щодо несвоєчасності сплати позивачем сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а відтак і звернення позивача з позовом до суду про стягнення податкового боргу у сумі 13233,50 грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.07.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 р. у справі №2а-5115/10/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.