Ухвала суду № 30436001, 18.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 року м. Київ К-32912/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Мартинова К.В.,відповідача:не з'явився, відповідача:не з'явився,прокурора:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 р.

у справі №46/460-А

за позовом Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроімпекстрейд»

та Приватного підприємства «Спецпромпоставка»

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва звернувся з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроімпекстрейд»(далі -ТОВ «Агроімпекстрейд») та Приватного підприємства «Спецпромпоставка» (далі -ПП «Спецпромпоставка») про визнання недійсним договору.

Постановою Господарського суду міста Києва від 22.04.2010 р. позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Агроімпекстрейд»в дохід держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва систему автоматизованого контролю та управління засобами життєзабезпечення пасажирського судна «СКУ-ПС-128»ТУ У 33.3-32651387-003-2003». Провадження у справі в частині стягнення з ПП «Спецпромпоставка»закрито.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 р. рішення суду в частині задоволення позову скасовано, прийнято у цій частині рішення, яким у позові відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, податкова інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідачі письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслали.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Фахівцями податкового органу було проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Агроімпекстрейд»за березень 2004 р., за результатами якої складено акт від 17.05.2004 р. № 260/23-4/30469226.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Агроімпекстрейд»безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку сплачені ПП «Спецпромпоставка», у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2004 р. на 769 170,00 грн.

Актом перевірки встановлено, що податковий кредит з податку на додану вартість ТОВ «Агроімпекстрейд»сформований на підставі операцій з ПП «Спецпромпоставка»згідно договору поставки від 05.03.2004 р. № ПС/01/3.

З матеріалів справи вбачається, що за договором від 05.03.2004 р. № ПС/01/3 ПП«Спецпромпоставка»зобов'язалось поставити «систему автоматизованого контролю та управління засобами життєзабезпечення пасажирського судна «СКУ-ПС-128»ТУ У 33.3-32651387-003-2003», а ТОВ «Агроімпекстрейд»зобов'язалось прийняти продукцію та сплатити за неї 4 615 020,00 грн., у т.ч. ПДВ - 769 170,00 грн.

Проведеними зустрічними перевіркам підприємств-постачальників обладнання та комплектуючих до системи «СКУ-ПС-128»встановлено, що ПП «Спецпромпоставка»придбало вказаний пристрій у ПП «Електронприборкомплектація», яке у свою чергу придбавало прилади та комплектуючі у ПП «Конгур», ПП «Торекс»та ПП «Лугагроснаб».

На виконання умов договору ТОВ «Агроімпекстрейд»згідно платіжних доручень від 29.03.2004 р. № 1, № 2 та від 30.03.2004 р. № 3 перерахувало грошові кошти ПП «Спецпромпоставка»на загальну суму 4 615 020,00 грн. Товар було відвантажено ПП«Спецпромпоставка»на адресу ТОВ «Агроімпекстрейд»згідно накладної від 05.03.2004 р. № 13.

У той же час, контролюючий орган вважає договір від 05.03.2004 р. № ПС/01/3 недійсним в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, зазначає про відсутність вільного волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі.

В обґрунтування своєї правової позиції податковий орган посилається на результати судово-подчеркознавчої експертизи, проведеної за матеріалами кримінальної справи №1104, якими встановлено, що підписи директорів зазначених підприємств на спірному договорі виконані іншими особами.

Наведені обставини, на думку податкової інспекції, свідчать про відсутність у такого договору реальної мети, а спірна господарська операція з придбання та продажу системи автоматизованого контролю та управління засобами життєзабезпечення пасажирського судна «СКУ-ПС-128»ТУ У 33.3-32651387-003-2003»є безтоварною та такою, що направлена на незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та подальшого отримання бюджетного відшкодування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов про визнання недійсним господарського зобов'язання, укладеного між відповідачами, на підставі ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Даний факт, а саме встановлення нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується у мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що у ході розгляду даної справи було встановлено, що у позивача відсутні будь-які докази на підтвердження того, що договір поставки від 05.03.2004 р. № ПС/01/3, який є предметом спору, був укладений відповідачами з метою суперечною інтересам держави, а не будь-якою іншою метою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно визначився із тим, що наведені позивачем обставини є недостатніми для висновку про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 р. у справі №46/460-А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.