Ухвала суду № 30435994, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-33075/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Авдіївці Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2010 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р.

у справі №2а-18513/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат»

до Державної податкової інспекції у м.Авдіївці Донецької області

про визнання недійсними рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптово-роздрібний плодово-овочевий комбінат»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Авдіївці Донецької області (далі -відповідач) про визнання недійсними рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2010 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано недійсними рішення від 01.02.2010 р. №0000012200, від 16.08.2010 р. №0000052520 та стягнуто з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що складено акт від 20.01.2010 р. №0009/2300/32880626, яким встановлено порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»в частині несвоєчасного надходження обладнання по контракту від 30.05.2007 р. №643/49001590/00459 з нерезидентом ТОВ «Інгридієнт»на суму 196571,20 євро.

За результатами проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2010 р. №0000012200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 126848,37 грн.

В порядку адміністративного узгодження податковим органом було донараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 183,48 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2010 р. №0000052520.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інгридієнт»(Росія) зовнішньоекономічний контракт від 30.05.2007 р. №643/49001590/00459 на постачання сушильного обладнання.

Згідно п.п.4.1 вказаного Контракту, обладнання, вказане у специфікації, яка є невід'ємним додатком до Додатку №1 даного Контракту, повинне бути відвантажене по мірі надходження всієї контрактної суми на розрахунковий рахунок продавця, який зобов'язується поставити обладнання протягом 55-65 днів з моменту надходження суми визначеної в п.п.3.1.1 Контракту на рахунок Продавця. Пунктом 1 Додаткової угоди №2 та пунктом 3 Додаткової угоди №3 до контракту від 29.08.2007 р. №643/49001590/00459 строки поставки обладнання, вказані у п.4.1 Контракту, продовжуються до 120 днів. Згідно Додаткової угоди від 30.05.2007 р. №3 до Контракту сума контракту складає 215734,00 євро.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на рахунок продавця 31.05.2007 р. було перераховано 122857 євро, що складало 50% ціни контракту, та 21.06.2007 р. -73714,20 євро, що складало 30% ціни контракту, всього -196571,20 євро. Граничний строк надходження обладнання встановлений, відповідно -28.08.2007 р. та 18.09.2007 р.

Позивач звернувся з листом до Міністерства економіки України 06.09.2007 р., оскільки контракт підпав під ознаки імпортних операцій з відкладеним виконанням понад 90 днів, з метою отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон №185/94).

Статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(далі -Закон №185/94) визначено, що у разі перевищення термінів, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, у разі виконання резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, Національний банк України може надавати індивідуальні ліцензії.

Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністрації України про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними ст.6 Закону №185/94, у зв'язку з чим, позивач звернувся із заявою від 20.09.2007 р. до Державної податкової адміністрації України про надання висновку для отримання індивідуальної ліцензії НБУ на продовження строків здійснення розрахунків за Контрактом та документами, які передбачені п.8 Постанови кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. №445 «Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Державною податковою адміністрацією України було відмовлено позивачу у наданні висновку щодо доцільності продовження терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, посилаючись на перенесення термінів поставки у зв'язку з невиконанням нерезидентом взятих на себе зобов'язань по контракту, пов'язаних із поставкою комплектуючих з інших країн, яке не підпадає під дію Постанови №445, що в подальшому стало підставою для відмови Національним банком України у наданні індивідуальної ліцензії.

За результатами оскарження дії Державної податкової адміністрації України щодо ненадання висновку на продовження строків здійснення розрахунків за Контрактом, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11.12.2007 р., яка залишена без змін судом апеляційної інстанції та набрала законної сили, позовні вимоги позивача задоволено: визнано дії ДПА України неправомірними та зобов'язано надати висновок про продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним Контрактом від 30.05.2007 р.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність вини позивача у порушеннях Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виявлених під час перевірки.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Авдіївці Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2010 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р. у справі №2а-18513/10/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.