Ухвала суду № 30435992, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року м. Київ К-31574/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.11.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р.

у справі №2а-9262/09/2670

за позовом Приватного підприємства «Кредо плюс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Кредо Плюс»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (далі -відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.10.2008 р. №0000612306/0, від 28.01.2009 р. №0000612306/1, від 28.01.2009 р. №0000012306/0, від 11.03.2009 р. №0000612306/2, від 17.03.2009 р. №0000012306/1, від 22.05.2009 р. №0000612306/2, від 22.05.2009 р. №0000012306/3.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача позивачем суду касаційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками контролюючого органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт від 19.09.2008 р. №406/1-23-01/32957206.

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон №283/97-ВР), а саме - встановлено наявність кредиторської заборгованості перед ПП «Фірма «Арден», яка не була включена позивачем до валового доходу у зв'язку із ліквідацією кредитора, що призвело до заниження податку на прибуток у І кварталі 2008 р.

За результатами перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008 р. №0000612306/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 151 097,00 грн. -основного платежу та 30 220,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого було прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 28.01.2009 р. №0000612306/1, від 11.03.2009 р. №0000612306/2 та від 22.05.2009 р. №0000612306/3, аналогічні за змістом. А також прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2009 р. №0000012306/0, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15 109,00 грн., у результаті оскарження якого прийнято рішення від 17.03.2009 р. №0000012306/1, від 22.05.2009 р. №0000012306/3, так само аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами виконання умов договору поставки від 26.06.2006 р. №26/06-1 між позивачем та ПП«Фірма «Арден»у першого виникла заборгованість перед останнім у розмірі 604381,51 грн. Станом на 20.10.2009 р. ПП «Фірма «Арден»ліквідована.

Вказана заборгованість позивачем була добровільно включена до валового доходу в ІІІ кварталі 2008 р.

Зазначаючи про порушення позивачем вимог Закону №283/97-ВР податковий орган вказує на приписи підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 цього Закону, відповідно до яких платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відтак, законодавець пов'язує обов'язок платника податку-покупця збільшувати валові доходи на суму непогашеної заборгованості у випадках визначених наведеною нормою.

У той же час, судовими інстанціями було встановлено, що податковим органом не було наведено жодних доказів наявності подій, за яких у позивача виник обов'язок включати спірну суму заборгованості до складу валового доходу.

Зважаючи на викладене, а також встановлення судовими інстанціями того факту, що позивачем було добровільно включено суму заборгованості перед ПП «Фірма «Арден»до валового доходу у ІІІ кварталі 2008 р., суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.11.2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2010 року у справі №2а-9262/09/0670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.