Рішення № 3043597, 13.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.09 Справа № 15/11

за позовом

Дочірнього підприємства “Газ-тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 306 144 грн. 97 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Самолюк О.В., представник за довіреністю № 09/07 від 10.01.09;

від відповідача - Попова Ю.О., представник за довіреністю № 06-5/74 від 03.01.09.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в розмірі 306 144 грн. 97 коп. за договором комісії № 15/05-611 від 01.10.05.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, вказавши, що між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 348 018 грн. 67 коп.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Дочірньою компанією «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як комітентом, та державним підприємством «Лисичанська теплоелектроцентраль», як комісіонером, було укладено договір комісії №12/05-611 від 01.10.05, за яким позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов’язання укласти від свого імені договір з тепло- та гарячого водопостачання або договір купівлі-продажу з реалізації теплової енергії зі споживачами за рахунок позивача.

Відповідно до договору кількість та вартість теплової енергії фактично переданої позивачем відповідачу в звітному місяці зазначається в акті прийому-передачі теплової енергії. Згідно п. 3.4 акт прийому-передачі підписується сторонами до 10 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна одиниці теплової енергії визначається для населення та бюджетних установ та організацій 59, 28 грн./Гкал. без ПДВ, крім того ПДВ 11 грн. 86 коп., разом з ПДВ 71 грн. 14 коп.

Додатковою угодою № 1/1 від 31.10.05 п. 3.1 договору був викладений в наступній редакції: ціна одиниці теплової енергії визначається за жовтень місяць 2005 року відповідно до собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам, розділяється за категоріями споживачів і складає:

- для населення та бюджетних установ та організацій 58, 08 грн./Гкал.;

- для госпрозрахункових підприємств –0,00 грн./Гкал.

Додатковою угодою № 1/2 від 30.11.05 п. 3.1 договору було викладено наступним чином: ціна одиниці теплової енергії визначається за листопад місяць 2005 року відповідно до собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам, розділяється за категоріями споживачів і складає:

- для населення та бюджетних установ та організацій 57, 56 грн./Гкал.;

- для госпрозрахункових підприємств –0,00 грн./Гкал.

Додаткова угода № 1/3 від 31.12.05 передбачала наступний зміст п. 3.1 договору - ціна одиниці теплової енергії визначається за грудень місяць 2005 року відповідно до собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам, розділяється за категоріями споживачів і складає:

- для населення та бюджетних установ та організацій 59, 09 грн./Гкал.;

- для госпрозрахункових підприємств –0,00 грн./Гкал.

Додаткова угода № 1/4 від 31.01.06 виклала п. 3.1 договору в наступному змісті: ціна одиниці теплової енергії визначається за січень місяць 2006 року відповідно до собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам, розділяється за категоріями споживачів і складає:

- для населення та бюджетних установ та організацій 69, 72 грн./Гкал.;

- для госпрозрахункових підприємств –0,00 грн./Гкал.

Додатковою угодою № 1/5 від 28.02.06 п. 3.1 договору був викладений в наступній редакції: ціна одиниці теплової енергії визначається за лютий місяць 2006 року відповідно до собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам, розділяється за категоріями споживачів і складає:

- для населення та бюджетних установ та організацій 69, 07 грн./Гкал.;

- для госпрозрахункових підприємств –0,00 грн./Гкал.

Додатковою угодою № 1/5к від 31.03.06 п. 3.1 договору було викладено наступним чином: ціна одиниці теплової енергії визначається за лютий місяць 2006 року відповідно до собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам, розділяється за категоріями споживачів і складає:

- для населення та бюджетних установ та організацій 69, 04 грн./Гкал.;

- для госпрозрахункових підприємств –0,00 грн./Гкал.

Додаткова угода № 1/6 від 31.03.06 передбачала наступний зміст п. 3.1 договору - ціна одиниці теплової енергії визначається за березень місяць 2006 року відповідно до собівартості виробництва теплової енергії і гарячої води та подачі її споживачам, розділяється за категоріями споживачів і складає:

- для населення та бюджетних установ та організацій 69, 84 грн./Гкал.;

- для госпрозрахункових підприємств –134,82 грн./Гкал.

Відповідно до п.5.1 договору оплата за реалізовану відповідачем теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами. Комісійна плата становить 0,1% від вартості фактично реалізованої теплової енергії

Відповідно до п. 4.9. договору комісіонер приймає на себе поруку (делькредере) перед комітентом за невиконання споживачами своїх зобов’язань за правочинами, укладеними між комісіонером та такими споживачами. При цьому, сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди комісіонеру, визначена сторонами в п. 5.2. договору.

Передача теплової енергії позивачем у загальній кількості 7 484, 000 Гкал за період з жовтня 2005 року по березень 2006 року на загальну суму 600 890 грн. 76 коп. підтверджується актами приймання - передачі теплової енергії, які підписані сторонами без зауважень, і це не заперечується відповідачем.

Позивач у позові вказав, що відповідачем було частково сплачено вартість теплової енергії в наслідок застосування делькредере, переданої у період з жовтня 2005 року по березень 2006 року всього на суму 165 280 грн. 98 коп., а непогашеним, станом на 30.09.08, залишився борг на суму 306 144 грн. 97 коп. Заявлена до стягнення сума утворилася за передачу теплової енергії у лютому-березні 2006р.

Виникнення боргу по договору комісії у сумі 306 144 грн. 97 коп. підтверджує також і відповідач. При цьому, відповідач посилається на те, що на підставі ст. 203 Господарського кодексу України ним було проведено залік зустрічних однорідних вимог. Так, відповідачем надіслано на адресу позивача лист від 19.12.2007 р. «Про інвентаризацію розрахунків»та протокол від 11.01.2008 р. зарахування зобов’язань зустрічних однорідних вимог на суму 348 018,67 грн., в яку були включені зобов’язання відповідача перед позивачем за договорами комісії №12/05-611 від 01.10.2005р. та №12/06-782 від 25.09.2006р. в рахунок заборгованості позивача перед відповідачем за договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/05-610 від 01.10.2005р., №17/05-612 від 01.10.2005р., №17/06-740 від 01.10.2006р., №17/06-781 від 25.09.2006 р.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи пред’явлення вимоги з виконання зобов’язання по оплаті за договором, строк виконання відповідачем зобов’язання на момент прийняття даного судового рішення наступив, проте не був виконаний відповідачем.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів виконання зобов’язань у заявленій до стягнення сумі не надав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про проведення зарахування зустрічних вимог судом відхиляються з наступних вимог.

Відповідно до ст.ст. 203 Господарського кодексу України та 601 Цивільного кодексу України зарахування є способом припинення зобов’язання і можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов’язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов’язання, його змісту та умов виконання.

Проте, на даний час не настав строк виконання зобов’язань за договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії №17/05-610 від 01.10.2005р., №17/05-612 від 01.10.2005р., №17/06-740 від 01.10.2006р., №17/06-781 від 25.09.2006 р.

Так, згідно п. 9.2.1. даних договорів грошові кошти, зазначені в п. 9.2. договору, перераховуються замовником (позивач у справі) підряднику (відповідач у справі) з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії.

Оскільки відповідач у справі не перерахував позивачу грошові кошти за договорами комісії, то не настав строк виконання зобов’язання позивачем за договорами про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.

Тому, виходячи з приписів ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України неможливе проведення зарахування вимог за зобов’язаннями строк виконання яких настав в рахунок зобов’язань, строк виконання яких ще не настав.

Крім того, з приписів ст. 601 ЦК України вбачається, що зобов’язання може, але не повинно припинятися за заявою однієї із сторін. На підставі аналізу ст.ст. 526 –532 ЦК України у взаємозв’язку зі ст. 601 ЦК України слід зробити висновок про те, що такий взаємозалік за заявою однієї із сторін може здійснюватись лише у разі згоди на це іншої сторони.

Відтак, грошове зобов’язання відповідача за договором комісії, на підставі якого заявлено позов у даній справі, не є припиненим.

Такого ж правового висновку дійшов і Вищий господарський суд України при касаційному перегляді аналогічного спору у справі №33/208-07 (постанова від 26.06.2008 р.).

Судом також відхиляються заперечення відповідача, наведені у письмових поясненнях від 13.02.09, з посиланням на позицію Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 11.10.2007 р. по справі № 13/305-07.

Зазначеною Постановою Вищого господарського суду України справу передано на новий розгляд, тобто на підставі висновків суду не ухвалено рішення, яке набрало законної сили щодо остаточного вирішення спору по суті.

Разом з тим, за постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 р. у справі №33/208-07 суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача боргу, тобто про наявність грошового зобов’язання, строк якого настав, але яке не було виконано відповідачем.

Крім того, по суті доводів відповідача слід зазначити наступне.

Згідно з п. 4.8. Договору відповідач повинен забезпечити своєчасну оплату за спожиту теплову енергію відповідно до угод, укладених на виконання цього договору. За п. 4.9. Договору відповідач прийняв на себе поруку (делькредере) перед позивачем за виконання споживачами зобов’язань за угодами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер, зокрема, поручився за виконання договору (делькредере).

Спеціальна запорука-делькредере є додатковим зобов’язанням, яке бере на себе комісіонер за комісійну винагороду, визначеним лише для цього виду договору з огляду на правовий статус суб’єктів договору комісії –комісіонера і комітента –та характер правовідносин між ними.

Виходячи з наведеного, у відповідача виник та існує на даний час борг перед позивачем у заявленій до стягнення сумі.

У постанові Вищого господарського суду України від 26.06.08 р. по аналогічній справі № 33/208-07 викладено таку ж правову позицію.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягає стягненню основний борг у сумі 306 144 грн. 97 коп.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 3 061 грн. 45 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 00 грн. 55 коп., перераховане платіжним дорученням № 63 від 29.12.2008р. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Лисичанська теплоелектроцентраль», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Енергетиків, 98, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00131067 на користь Дочірньої компанії «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, бульвар І. Лепсе, б. 16, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35482239: борг у сумі 306 144 грн. 97 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 3 061 грн. 45 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Дочірній компанії «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, бульвар І. Лепсе, б. 16, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35482239 зайво сплачене за платіжним дорученням №63 від 29.12.2008р. державне мито у сумі 00 грн. 55 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 17.02.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко