Рішення № 3043561, 09.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.09 Справа № 6/7

Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів», м. Запоріжжя

Відкритого акціонерного товариства «Алчевській металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 696 731 грн. 62 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –Іскендеров І.В., дов. від 08.12.08;

від відповідача –Осинська-Орлова, дов. № 01-026-33 від 02.01.09;

в с т а н о в и в:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 696 731 грн. 62 коп., в тому числі: заборгованість –673 116 грн. 00 коп., 3% річних –5 621 грн. 87 коп., пеня –17 993 грн. 75 коп.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, за яким підтвердив наявність заборгованості перед відповідачем у сумі 673 116 грн. 00 коп. та зокрема, зазначив, що умовами договору передбачена передплата у розмірі 50% від суми специфікації, але позивач в порушення умов договору відвантажував відповідачу товар, який останній не міг оплатити. Також відповідач вважає необґрунтованим нарахування 3% річних за користування чужими коштами.

Позивачем до суду подане уточнення позовних вимог від 06.02.09, за яким останній просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 673 116 грн. 00 коп., пеню в сумі 5 587 грн.07 коп., 3% річних в сумі 1 745 грн. 56 коп. Тобто вказаною заявою позивач фактично зменшує позовні вимоги, що не суперечить положенням ст. 22 ГПК України, У зв’язку з викладеним, зазначена заява приймається судом до розгляду як заява про зменшення позовних вимог, внаслідок чого позовними вимогами слід вважати стягнути з відповідача заборгованість в сумі 673 116 грн. 00 коп., пеню в сумі 5 587 грн.07 коп., 3% річних в сумі 1 745 грн. 56 коп.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

29.08.08 між сторонами у справі було укладено договір №027/1-1857, за умовами якого позивач –«Постачальник»зобов’язався поставити, а відповідач –«Покупець»–прийняти продукцію окремими партіями у кількості і асортименті, визначених у Специфікаціях до договору, які є його невід’ємною частиною.

Позивачем умови договору були виконані належним чином та поставлено відповідачу товар на загальну суму 743 116 грн. 00 коп., який останній оплатив частково у зв’язку з чим залишилась заборгованість в сумі 673 116 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім цього, позивачем до стягнення заявлені 3% річних у сумі 1 745 грн. 56 коп., пеня у сумі 5 587 грн. 07 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав частково.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір № 127/1-1857 від 29.08.08, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідну продукцію, а останній –прийняти та оплати її на умовах договору.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що розрахунок за продукцію здійснюється шляхом 50% передплати на підставі платіжної вимоги-доручення позивача за кожну угоджену партію продукції, залишок у розмірі 50% вартості продукції здійснюється по факту поставки продукції протягом 14 банківських днів з моменту отримання продукції і товаросупровідних документів.

Із матеріалів справи, вбачається, що позивачем на виконання умов договору, поставлено товар відповідачу на загальну суму 743 116 грн. 00 коп., який останній оплатив частково в сумі 70 000 грн. , у зв’язку з чим залишилась заборгованість на суму 673 116 грн. 00 коп.

Незважаючи на те, що умовами договору було передбачено, що поставка продукції здійснюється після отримання 50% передплати позивач постачав відповідачу товар, який останній отримав та позивачу не повернув.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки і до нього застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють купівлю-продаж, а саме глава 54.

За договором купівлі-продажу одна сторона повинна поставити товар, а інша прийняти його та оплатити.

У випадку коли покупець прийняв товар в більшій кількості ніж визначено умовами договору він повинен оплатити його на умовах договору.

Як було вказано вище, поставка товару повинна бути здійснена після отримання 50% передплати, але позивач поставляв відповідачу товар без отримання передплати.

В той же час, позивач з метою отримання повної оплати поставленого товару направив відповідачу претензію 14.10.08 № 682/2 яку останній отримав але не оплатив та не оспорив.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У даному випадку позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник.

Тобто, в даному випадку у позивача виникло право вимагати від відповідача сплату всієї суми заборгованості на 8 день після направлення претензії.

Відповідачем вказані обставини не спростовані.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 673 116 грн. 00 коп. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем їх слід задовольнити.

Щодо стягнення пені в сумі 5 587 грн. 07 коп. за період з 12.11.08 по 05.12.08 слід визначити наступне.

Пунктом 9 договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем продукції в строки, визначені договором, останній сплачує позив043чу пеню в розмірі 0,3% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахування наведених положень законодавства нарахування позивачем пені в сумі 5 587 грн. 07 коп. є обґрунтованим і позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Щодо стягнення 3% річних за період з 12.11.08 по 05.12.08 в сумі 1 745 грн. 56 коп. слід зазначити, що відповідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. В даному випадку позивач виступає як кредитор, а відповідач як боржник. З урахуванням наведених норм законодавства слід визначити, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час доводи відповідача за відзивом є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 673 116 грн. 00 коп., пеню в сумі 5 587 грн.07 коп., 3% річних в сумі 1 745 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Алчевській металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, 4, код 05441447 на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів», м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 9, код 31549003, заборгованість в сумі 673 116 грн. 00 коп., пеню в сумі 5 587 грн.07 коп., 3% річних в сумі 1 745 грн. 56 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6 804 грн. 49 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн. 24 коп., видати наказ позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 12.02.2009.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Шкуть