Ухвала суду № 30435959, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К-24450/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Харків-прилад»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 р.

у справі №2-а-42601/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми «Харків-прилад»

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Харків-прилад»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.08.2009 р. №0000012600/0 та визнання протиправними дії по проведенню перевірки, за результатами якої складено акт від 07.07.2009 р. №1601/23-104/31557302.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 р., позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.08.2009 р. №0000012600/0 та стягнуто з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1,70грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками контролюючого органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компані Стріт»за період липня 2008 р., серпня 2008 р., вересня 2008 р., про що складено акт від 07.07.2009 р. №1601/23-104/31557302.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон «Про ПДВ»), п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, а саме - безпідставне включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 39136,40грн., у т.ч. по періодах: липень 2008 р. -11436,40грн., серпень 2008 р. -8000,00грн., вересень 2008 р. -19700,00грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.2009 р. №0001072310/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 58704,60грн.

Підставою для нарахування податковим органом податкових зобов'язань стало те, що ТОВ «Компані Стріт»не існує, а існує ТОВ «Овімекс», а тому позивачем отримано податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток у частині податкового кредиту та валових витрат сформованих за рахунок ТОВ «Компані стріт».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між позивачем та ТОВ «Компані Стріт»було укладено договір від 14.07.2008 р. №54, на виконання якою останнім було поставлено товар позивачу, на що виписано податкові накладні від 30.07.2008 р. №300070801, від 04.08.2008 р. №211081 та від 30.09.2008 р. №30090813.

Товарність операцій, фактичність розрахунків між позивачем та ТОВ «Компані Стріт»сторонами не заперечувалося.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що при проведенні перевірки позивача встановлено, що податкові звіти, які надавалися ТОВ «Компані Стріт»до податкового органу підписані ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Крім того, встановлено що ТОВ «Компані Стріт»не знаходиться за юридичною адресою, що слугувало підставою для висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні товару придбаного у вказаного контрагента.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з ЄДР від 10.12.2009 р. №8861 та протоколу загальних зборів ТОВ «Компані Стріт», Котовський В.Н., яким підписано вказаний договір, виконував обов'язки директора після виключення з 14.02.2008 р. ОСОБА_4 зі списків працівників товариства у зв'язку зі смертю. З 11.09.2008 р. згідно наказу від 11.09.2008 р. №5 директором позивача було призначено Т.Хильман, а Котовський В.Н. переведений на посаду заступника директора із правом підпису всіх документів, пов'язаних з веденням фінансово-господарської діяльності.

На Загальних зборах учасників ТОВ «Компані Стріт»02.12.2008 р. було затверджено нове найменування товариства -ТОВ «Овімекс»та змінено місцезнаходження на іншу область, про що 15.12.2008 р. видано свідоцтво.

З огляду на викладене, колегія суддів не може погодитись з твердженням суду апеляційної інстанції про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по податковим накладним отриманим від ТОВ «Компані Стріт»та вважає його безпідставним з огляду на наступне.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону «Про ПДВ»Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, із встановленням судом реальності та товарності господарської операції, на переконання суду є достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит.

Пунктом 7.5 статті 7 Закону «Про ПДВ»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, який враховуючи вимоги частин 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зазначив, що волевиявлення учасників згаданих правочинів відображено у договорі, вчинених у визначеній законом формі, а відповідні первинні документи свідчать як про фактичне виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, так і про те, що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі, спрямованій на реальне настання правових наслідків, що були ним обумовлені.

Отже, встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про товарність та реальність операцій між позивачем і його контрагентом ТОВ «Компані Стріт»за липень-вересень 2008 року, а відтак, і законність сформованого податкового кредиту позивача.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, та обґрунтованим скасування податкового повідомлення-рішення від 26.08.2009 р. №0000012600/0.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав такими, що не ґрунтуються на вказаних правових нормах, доводи податкової інспекції щодо необґрунтованості віднесення сум податку на додану вартість позивачем до податкового кредиту.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене та керуючись приписами ст. 226 КАС України, відповідно до якої, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Найково-виробничої фірми «Харків-прилад»задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2010 р. у справі 2а-42601/09/2070 скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2009 р. у справі №2-а-42601/09/2070 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.