Ухвала суду № 30435952, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К-20411/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010

у справі №2-а-80/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Камиш-Бурун»

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Керчі №0001162301/0 від 18.06.2008 на суму 73716,00 грн., №0000481701/0 від 18.06.2008 на суму 1791,90 грн., №0000491701/0 від 18.06.2008 на суму 99.70 грн., та рішення про застосування штрафних санкцій №0001172301 від 18.06.2008 на суму 603000,00 грн. Визнано дії ДПІ у м.Керч в частині доповнення висновків до акта перевірки №913/23-1/30411181 від 04.06.2008 про встановлення порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення розрахункової операції за готівкові кошти на суму 120600,00 грн. по факту продажу автомобіля NISSAN X-TREIL д/н АК 9530АН без застосування реєстратора розрахункових операцій протиправними. Стягнуто користь позивача з держбюджету судових збір в розмірі 3,40 грн. та витрати за проведення експертизи в розмірі 9400 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт № 913/23-1/30411181 від 04.06.2008.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000491701/0 від 18.06.2008 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в розмірі 99,70 грн., за порушення ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» в розмірі 99,70 грн.; №0000481701/0 від 18.06.2008 яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1791,90 грн., у т.ч. 597,30 грн. основного платежу та 1194,60 грн. штрафних санкцій; №0001162301/0 від 18.06.2008 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73716 грн., у т.ч. 49144 грн. основного платежу та 24572 грн. штрафних санкцій.

А також на підставі внесених до акту перевірки доповнень, прийнято рішення №0001172301/0 від 18.06.2008, яким за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні санкції в розмірі 603000 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, який підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, визнаючи неправомірним визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обґрунтовував свої висновки дотриманням останнім вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за господарськими операціями, реальність виконання яких підтверджується необхідними первинними документами, що відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, податковими накладними, актами приймання робіт, товарно-транспортними накладними, висновками експертизи, оплата товарів та послуг проведена позивачем в повному обсязі, крім того складеною відповідачем довідкою №1189/23-4/30411181 від 02.07.2007 підтверджено бюджетне відшкодування по декларації за січень 2007 року, у т.ч. за операціями з поставки металобрухту.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач, в розумінні п.1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не є податковим агентом самостійних суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку, при перерахуванні коштів, для оплати ритуальних послуг, пов'язаних з похованням працівника позивача, що належить до видів діяльності підприємців, вказаних в свідоцтві про сплату єдиного податку.

Не знайшли свого підтвердження і висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», при поданні розрахунку суми податку з власників транспортних засобів 16.07.2007 у зв'язку з придбанням транспортного засобу за договором з ТОВ «Авто люкс» №186/07/2007 від 06.07.2007, який вперше зареєстровано в органах ДАІ м.Керч 12.07.2007.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідача по внесенню доповнень до висновків акта перевірки, шляхом направлення листа №7433/10/23-1 від 05.06.2008, в якому містяться висновки про порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з чим прийняття рішення №0001172301 від 18.06.2008 про застосування штрафних санкцій в сумі 603000 грн. є неправомірним.

Крім того, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, аналіз норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» дає підстави для висновку, що закон пов'язує обов'язок суб'єкта господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій саме зі здійсненням операцій з продажу товарів та/або надання послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Оскільки позивачем здійснена реалізація основних засобів, отримані від даної операції кошти оприбутковані відповідно до вимог Положення № 637 через касу підприємства, у позивача відсутній обов'язок застосовувати реєстратор розрахункових операцій, що виключає можливість нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук