Ухвала суду № 30435933, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року м. Київ К-18029/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2007

у справі № 5/60

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Дімір» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 07.08.2007 № 0006282312/0 та № 0006292312/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2007, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009, позов задоволено; визнані протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія Дімір» при взаємовідносинах з ТОВ «Будівельний світ» за період з 01.12.2005 по 30.07.2006, складено акт № 2529/23-12/33157443 від 01.08.2007, в якому зафіксовані порушення: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 151 788 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за лютий 2006 року на 4 827 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 07.08.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0006282312/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 227 682 грн., в т.ч.: 151 788 грн. основного платежу та 75 894 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0006292312/0 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4 827,00 грн., та в зв'язку з відшкодуванням вказаної суми з бюджету, зобов'язано сплатити вказану суму та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 413,50 грн.

Також судами встановлено, що за період з 01.12.2005 по 30.07.2006 ТОВ «Компанія Дімір» відповідно до договору субпідряду та відповідних додаткових угод до договору, оплатила виконані роботи та надані послуги ТОВ «Будівельний світ».

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 установчі документи контрагента позивача - ТОВ «Будівельний світ» визнано недійсними з дати його реєстрації а свідоцтво платника ПДВ з моменту внесення до реєстру - з 07.10.2005.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач мав право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ відповідно до податкових накладних, виданих ТОВ «Будівельний світ», який на момент їх видачі був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до положень п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних робіт та послуг, що підтверджується також податковими накладними та не оспорюється відповідачем; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні, а подальше визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавило правового значення податкові накладні, видані у відповідності до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за такими господарськими операціями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний