Ухвала суду № 30435934, 06.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2013 р. м. Київ К-4088/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року

у справі № 2-а-6345/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Морське постачання та сервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 000522310/0 від 20 серпня 2008 року, № 0000512310/0 від 20 серпня 2008 року, № 000522310/1 від 17 вересня 2008 року, № 0000512310/1 від 17 вересня 2008 року, № 000522310/2 від 10 грудня 2008 року, № 0000672310/2 від 10 грудня 2008 року, № 000522310/3 від 09 лютого 2009 року, № 0000672310/3 від 09 лютого 2009 року, № 000522310/4 від 15 квітня 2009 року, № 0000672310/4 від 15 квітня 2009 року (в редакції заяви про зміну позовних вимог - т.4 арк. справи 190).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті Жовтневою МДПІ м. Маріуполя, № 000522310/0 від 20 серпня 2008 року, № 000522310/1 від 17 вересня 2008 року, № 000522310/2 від 10 грудня 2008 року, № 000522310/3 від 09 лютого 2009 року, № 000522310/4 від 15 квітня 2009 року про визначення ТОВ «Морське постачання та сервіс» податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 262513,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 183243,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 79260,50 грн. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті Жовтневою МДПІ м. Маріуполя, № 0000512310/0 від 20 серпня 2008 року, № 0000512310/1 від 17 вересня 2008 року в частині визначення ТОВ «Морське постачання та сервіс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 79145,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 39572,50 грн. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті Жовтневою МДПІ м. Маріуполя, № 0000672310/2 від 10 грудня 2008 року, № 0000672310/3 від 09 лютого 2009 року, № 0000672310/4 від 15 квітня 2009 року про визначення ТОВ «Морське постачання та сервіс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 118717,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 79145,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39572,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Морське постачання та сервіс» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Жовтнева МДПІ м. Маріуполя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Морське постачання та сервіс», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Жовтнева МДПІ м. Маріуполя провела виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Морське постачання та сервіс» за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 2211/23-2/25577841 від 12 серпня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 183253,00 грн., у тому числі: у 2 кварталі 2007 року - 78008,00 грн., у 3 кварталі 2007 року - 88395,00 грн., у 4 кварталі 2007 року - 15285,00 грн., у 1 кварталі 2008 року - 1565,00 грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, абзацу «а» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет, на загальну суму 95148,00 грн., у тому числі: за квітень 2007 року - 21304,00 грн., за червень 2007 року - 10564,00 грн., за липень 2007 року - 24958,00 грн., за серпень 2007 року - 19766,00 грн., за вересень 2007 року - 8233,00 грн., за жовтень 2007 року - 10683,00 грн., та завищено суму залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації з податку на додану вартість) на суму 4135,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг, наданих йому приватним підприємцем ОСОБА_1 згідно договору № 15/10 від 15 жовтня 2006 року, оскільки у вказаного підприємця відсутня ліцензія для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також вартість транспортно-експедиційних послуг, наданих йому Українським державним центром транспортного сервісу «Ліски» згідно договору № 26-ТЕ від 13 січня 2005 року, оскільки вказані витрати не підтверджені товарно-транспортними накладними, та, як наслідок, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості таких послуг.

20 серпня 2008 року Жовтнева МДПІ м. Маріуполя на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000522310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила законодавства ТОВ «Морське постачання та сервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток в розмірі 262513,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 183253,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 79260,50 грн.

20 серпня 2008 року Жовтнева МДПІ м. Маріуполя на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000522310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила законодавства ТОВ «Морське постачання та сервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 142722,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 95148,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47574,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого скарги позивача в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000522310/0 від 20 серпня 2008 року були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 000522310/1 від 17 вересня 2008 року, № 000522310/2 від 10 грудня 2008 року, № 000522310/3 від 09 лютого 2009 року, № 000522310/4 від 15 квітня 2009 року на аналогічні суми нарахувань.

Разом з цим, рішенням ДПІ у м. Маріуполі від 13 листопада 2008 року № 23221/10/25-013 «Про розгляд повторної скарги» було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000512310/0 від 20 серпня 2008 року (№ 0000512310/1 від 17 вересня 2008 року) за платежем: податок на додану вартість у частині 24004,50 грн., у тому числі: за основним платежем - на 1600,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 8001,50 грн.

На підставі вказаного вище акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Жовтнева МДПІ м. Маріуполя були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000672310/2 від 10 грудня 2008 року, № 0000672310/3 від 09 лютого 2009 року, № 0000672310/4 від 15 квітня 2009 року, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила законодавства ТОВ «Морське постачання та сервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в розмірі 118717,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 79145,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39572,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факти надання позивачу транспортно-експедиторських послуг ПП ОСОБА_1 і УДЦТС «Ліски», та оплата їх вартості (з урахуванням податку на додану вартість) підтверджені належним чином оформленими первинним бухгалтерськими та платіжними документами, у зв'язку з чим позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за вказаними господарськими операціями, з урахуванням того, що позивач є замовником послуг, а не вантажовідправником, з огляду на що: наявність примірників товарно-транспортних накладних у ТОВ «Морське постачання та сервіс» не є обов'язковою в силу положень підпункту 11.7 статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, а також зважаючи на те, що на запит позивача УДЦТС «Ліски» були надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт надання послуг перевезення; з метою своєчасного виконання зобов'язань за договором № 15/10 від 15 жовтня 2006 року ПП ОСОБА_1 із залученням посередницького підприємства, яке має ліцензію для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, - ПП ОСОБА_2, що підтверджується відповідним договором, у відповідності до положень пункту 3.2 статті 3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За визначенням, наведеним у пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 035632 від 04 листопада 2008 року позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД, зокрема: 63.40.0 - організація перевезення вантажів, 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту, 61.10.2 - діяльність морського вантажного транспорту (т.1 арк. справи 133).

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 статуту ТОВ «Морське постачання та сервіс» видами діяльності товариства є, зокрема, внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним транспортом на підставі ліцензії, у тому числі: перевезення вантажів в каботажі і загранплаванні, вантажів іноземних фрахтувальників; транспортно-експедиційна діяльність.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу про те, що вартість придбаних позивачем транспортно-експедиційних послуг не відноситься до господарської діяльності позивача.

Згідно положень пункту 11.7 статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 договору № 26-ТЕ від 13 січня 2005 року, укладеного між ТОВ «Морське постачання та сервіс» (клієнт) та УДЦТС «Ліски» (експедитор) клієнт доручає, а експедитор приймає на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, .автомобільним та іншими видами транспорту на території України, країн СНД та інших держав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, УДЦТС «Ліски» на запит позивача надало товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт надання УДЦТС «Ліски» транспортно-експедиційних послуг, згідно яких ТОВ «Морське постачання та сервіс» є замовником, а УДЦТС «Ліски» - вантажовідправником (т.1 арк. справи 158-196, 202-250, т.2 арк. справи 1-251, т.3 арк. справи 1-250, т.4 арк. справи 1-187).

З огляду на те, що позивач за договором № 26-ТЕ від 13 січня 2005 року є лише замовником, а не вантажовідправником, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність примірників товарно-транспортних накладних у ТОВ «Морське постачання та сервіс» не є обов'язковою в силу положень підпункту 11.7 статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2006 року між ТОВ «Морське постачання та сервіс» (замовник) та ПП ОСОБА_1 (перевізник) був укладений договір № 15/10, відповідно до умов положень пункту 3.1 статті 3 якого перевізник здійснює перевезення вантажів автомобільним транспортом, технічно справним для перевезення вантажів в міжміському та міжнародному сполученнях.

Відповідно до положень пункту 3.2 статті 3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Міністерством транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01 січня 2006 року між ПП ОСОБА_1 (замовник) та ПП ОСОБА_2 (перевізник) був укладений договір № 01/06, відповідно до умов якого перевізник здійснює перевезення вантажів автомобільним транспортом, технічно справним для перевезення вантажів в міжміському та міжнародному сполученнях (т.5 арк. справи 67).

З метою виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 15/10 від 15 жовтня 2006 року, укладеним з ТОВ «Морське постачання та сервіс», перевезення вантажів позивача ПП ОСОБА_1 здійснювалось із залученням ПП ОСОБА_2, яка має відповідну ліцензію на для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Вказані обставини знайшли своє відображення на 22 аркуші акту перевірки, в якому вказано, що в міжнародних товарно-транспортних накладних перевізником вантажу зазначено ПП ОСОБА_2 (т.1 арк. справи 29).

Таким чином, позивач правомірно відніс суми, сплачені за надані йому транспортно-експедиційні послуги вказаними вище контрагентами, до складу валових витрат, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості таких послуг, до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті податковим органом оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Жовтневої МДПІ м. Маріуполя підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року у - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна