Ухвала суду № 30435928, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К-18562/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010

у справі №2а-7350/09/9/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чорномор»

до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010, позов задоволено. Скасовано рішення ДПІ у м.Євпаторії від 28.05.2009 №0089962303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «ТД «Чорномор» в сумі 4660,00 грн. Стягнуто з держбюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт № 1030/23-3/34192871 від 22.05.2009.

На підставі акта перевірки, за порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 (далі Положення №637), відповідно до п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», прийнято рішення від 28.05.2009 №0089962303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4660 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за висновками акта перевірки порушення позивачем п.2.6 Положення №637 полягало в тому, що згідно фіскального звітного чеку №00580 від 08.04.2008 сума готівкових коштів склала 38097,12 грн., а в касовій книзі 08.04.2008 оприбутковані готівкові кошти в сумі 37165,12 грн., таким чином сума не оприбуткованих готівкових коштів складає 932 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, врегульовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004.

Відповідно до п.2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за висновками акта перевірки позивачем використовувався реєстратор розрахункових операцій Datecs FP-353 ОТ зав. №06007519 фіскальний №0105004000 на якому виконано друк фіскального звітного чеку №00580 від 08.04.2008. При цьому порушення позивачем правил оподаткування готівки у повній сумі шляхом її обліку у Книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО відповідачем не встановлено.

Покладення на позивача обов'язку забезпечення відповідності суми оприбуткованої готівки в касовій книзі сумі зазначеній у фіскальному звітному чеку РРО є безпідставним, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій встановивши, що оприбуткована 08.04.2008 сума готівкових коштів в касовій книзі відповідає сумі зазначеній у квитанції до прибуткового касового ордеру №489 від 08.04.2008, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оспорюваного рішення.

Крім того, правильною є і позиція судів, що штрафні санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95, в розумінні ст.238 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто поза межами строків встановлених ст.250 ГК України, це є підставою для скасування оспорюваного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук