Ухвала суду № 30435922, 01.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року м. Київ К-37567/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009

та постанову Господарського суду Полтавської області від 20.01.2009

у справі № 3/82-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлівський цукровий завод»

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

третя особа - Державна податкова адміністрація у Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карлівський цукровий завод» звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області № 0000582301/0 від 16.10.2007, № 0000582301/1 від 13.11.2007, № 0000582301/2 від 19.12.2007, № 0000582301/3 від 28.02.2008.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20.01.2009, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009, позов задоволено; визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами виїзної позапланової перевірки ТОВ «Карлівський цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Енергохолдинг» за період з 01.01 по 31.12.2004, складено акт №69/23-32413128 від 09.10.2007, в якому зафіксовані порушення пп. 7.2.1, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит в 2004 році та занижено податкові зобов'язання на загальну суму 496 366 грн., в т.ч.: вересень - на 189 885 грн., жовтень - на 179 924 грн. та листопад - на 126 557 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000582301/0 від 16.10.2007, № 0000582301/1 від 13.11.2007, № 0000582301/2 від 19.12.2007, № 0000582301/3 від 28.02.2008 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 744 549 грн., в т.ч.: 496 366 грн. основного платежу та 248 183 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи податкові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган виходив з того, що протягом ІІІ-ІV кварталів 2004 року постачальником природного газу для позивача було ТОВ «Енергохолдинг» м. Камінь-Каширський Волинської області, документи якого, в т.ч.: установчі документи (статут), запис про проведення державної реєстрації, свідоцтво ПДВ №023385599 від 29.09.2003 та реєстрацію товариства-контрагента, як платника податків, постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007 визнано недійсними, а тому податкові накладні, виписані останнім на загальну суму ПДВ - 496 366 грн., не можуть приймати участь в формуванні кредитної частини бази оподаткування ПДВ ТОВ «Карлівський цукровий завод» в зазначених звітних періодах.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав природний газ від свого контрагента - ТОВ «Енергохолдинг» за умовами договору постачання №06-09-04 від 19.08.2004, на виконання якого були складені податкові накладні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди обох інстанцій виходили з того, що сам позивач та його контрагент - ТОВ «Енергохолдинг» в період, що був охоплений перевіркою, мали статус платників ПДВ і перебували в цей період на обліку в Державній податковій службі; реальністю здійснення господарських операцій за укладеним договором.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1, 3 пп. 7.2.3, пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 , абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 цього Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатись на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до положень п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується також податковими накладними та не оспорюється відповідачем; дані про припинення юридичної особи, анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача під час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних відсутні, а подальше визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавили правового значення податкові накладні, видані у відповідності до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за такими господарськими операціями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2009 та постанову Господарського суду Полтавської області від 20.01.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний