Ухвала суду № 30435910, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Київ К-131/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Хомініч С.В.

представника відповідача: Кравченко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 по справі №2-а-18298/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВСЕГДА» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2009, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ВСЕГДА» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2009 року в розмірі 601368,00грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі міста Донецька 25.12.2009 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 05.01.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі міста Донецька просила скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі міста Донецька посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 2, п.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 1.7та п. 1.8. ст. 1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 та пп. 7.7.8 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.4 ст.11, ч.1 ст.86, ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем була подана до податкового органу декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 601368,00грн.

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2009 року в розмірі 601368,00грн. підтверджена довідкою відповідача від 29.10.209 №5077/23-313/24456408 складною за результатами позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2009 року.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивач виконав передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вимоги спрямовані на отримання бюджетного відшкодування за податковою декларацією за серпень 2009 та має всі підстави для отримання невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 601368,00грн.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження факту надмірної сплати податку на додану вартість у бюджет результатами зустрічних перевірок по ланцюгу до товаровиробника, то проведення документальних перевірок на підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість випливає з норми п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» не може бути правовою підставою для відмови позивачеві у бюджетному відшкодуванні.

Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Строки проведення таких перевірок для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування встановленні п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок має реалізовуватись без порушення приписів цього Закону.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.12.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв